«Хочуть війни»: як Медведєв знову озвучив справжній страх Кремля

«Хочуть війни»: як Медведєв знову озвучив справжній страх Кремля

Дмитро Медведєв знову говорить голосно — і знову мовою погроз. Колишній президент Росії, а нині заступник голови Ради безпеки РФ, опублікував у соцмережі Х допис, який радше нагадує ультиматум, ніж політичну заяву. Європейським країнам він пригрозив «війною», а слова підкріпив відео удару балістичною ракетою «Орєшнік» по Львівщині.

Цей жест — не імпульсивний спалах. Це демонстративний сигнал, адресований одразу кільком аудиторіям: європейським столицям, США і власному населенню. І він багато говорить про те, чого насправді боїться Кремль.

Риторика образ і прямої загрози

У своєму дописі Медведєв заявив, що Москва «не допустить» появи військ ЄС або НАТО на території України. Лідерів Європи він звинуватив у нібито бажанні «війни в Європі», використовуючи відверто зневажливу лексику.

Окремою мішенню став президент Франції Емманюель Макрон. Медведєв перекрутив його прізвище й заявив, що французький лідер «ігнорує попередження Росії», просуваючи ідею розміщення західних військових контингентів в Україні.

Фраза «Ну, тоді давайте. Ось що ви отримаєте» стала ключовою. Як і відео з камери спостереження, на якому зафіксовано приліт ракети «Орєшнік» на Львівщині. Це не просто пропагандистський контент — це демонстрація сили в прямому ефірі.

Що стоїть за «Орешником»

Повітряні сили ЗСУ повідомили, що 9 січня Росія запустила по Україні «Орешник» із полігону Капустін Яр в Астраханській області. Міністерство оборони РФ підтвердило застосування цієї ракети. СБУ згодом оприлюднила фото уламків, знайдених на Львівщині.

За оцінками українських моніторингових ресурсів і російської служби BBC, ракета, ймовірно, була запущена без повноцінної бойової частини або з муляжами боєзарядів. Британська розвідка зазначає: це вже друге оперативне застосування балістичної ракети середньої дальності «Орешник», яка подолала близько 1622 кілометрів.

Контекст важливий. У 2019 році Росія вийшла з Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності. Втім, за даними британської розвідки, «Орешник» майже напевно був розроблений раніше і є варіацією ракети РС-26 «Рубеж», випробуваної ще у 2011 році. Тобто йдеться не про «відповідь», а про давно підготовлений інструмент тиску.

Європейський фактор, який дратує Москву

Погрози Медведєва пролунали на тлі активізації дипломатичних зусиль Заходу. 6 січня в Парижі відбулися переговори так званої «Коаліції охочих» — лідерів ЄС і НАТО, керівників 27 країн, представників Туреччини, Японії, Австралії, Нової Зеландії та США.

Результатом стала Паризька декларація про надійні гарантії безпеки для України, яка передбачає розміщення багатонаціональних сил після припинення бойових дій — із запропонованою підтримкою США. Окрему декларацію про наміри підписали Володимир Зеленський, Емманюель Макрон і прем’єр Британії Кір Стармер.

Більше того, Лондон і Париж уже говорять не лише про військову присутність, а й про створення в Україні військових центрів і захищених об’єктів для виробництва зброї. Саме це — перспектива довгострокової безпеки України — і є головним подразником для Кремля.

Чого боїться Росія

Москва вперто відкидає будь-які формули миру з реальними гарантіями безпеки для України. Аналітики Інституту вивчення війни наголошують: Володимир Путін залишається відданим максималістським цілям, заради яких почав повномасштабне вторгнення у 2022 році. Усі мирні ініціативи Кремль або ігнорує, або використовує для перекладання провини на Захід.

Показово, що паралельно у США готуються до посилення санкцій. Сенатор Ліндсі Ґрем повідомив, що Дональд Трамп підтримав двопартійний законопроєкт щодо нового санкційного тиску на Росію. Голосування можливе вже найближчим часом.

Відео з «Орешником» і погрози Медведєва — це не ознака сили. Це симптом страху. Страху перед тим, що Україна не залишиться сам на сам із Росією після війни. Страху перед системою безпеки, яка робить реванш неможливим.

Кремль намагається зірвати ці плани шантажем і демонстрацією ракет. Але чим голосніше звучать погрози, тим очевидніше: ставка Москви — на залякування, а не на компроміс. І саме це дедалі чіткіше бачать у Європі.