Історія незламного українського Захисника — Олега Автомеєнка “Автомат”
Олег Автомеєнко — полковник Збройних Сил України, професійний військовий, який присвятив службі все своє життя. Від 17 років — у строю. Пройшов усі командні посади: від командира механізованого розвідувального взводу до заступника командира 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.
Із початком російської агресії у 2014 році став на захист Батьківщини. Учасник боїв за Дебальцеве, Світлодарську дугу, Мар’янку, Авдіївську промзону. Повномасштабну війну зустрів у місті Волноваха — одному з напрямків головного удару російського агресора на Маріуполь.
26 лютого 2022 року під час виконання бойового завдання його підрозділ потрапив під потужний обстріл. Унаслідок влучання в танк Олег отримав тяжке поранення і повністю втратив зір.
Після поранення були довгі місяці лікування, операції і відновлення. Найважче було — прийняти нову реальність, знайти сенс і сили почати спочатку.
Головною підтримкою стала дружина Тетяна, яка завжди була поруч: від перших днів у шпиталі до кожного нового кроку після поранення. Їхнє знайомство почалося ще під час служби, у місті троянд — Бахмуті. Пропозицію руки і серця Олег зробив у підвалі Авдіївської промзони — між обстрілами. Одружилися вже після його звільнення зі Збройних Сил України.
Під час реабілітації в львівському центрі «Левеня» Олег уперше сказав: «Я прозрів. Я не почав бачити, але побачив світ по-іншому. Зрозумів, що немає меж».
Ця реабілітація стала новим поштовхом. Олег вступив до Маріупольського державного університету на спеціальність «політологія, політична експертиза та аналітика», де власноруч написав магістерську роботу на тему: “Інформаційно-психологічні операції під час російсько-української війни, технології створення панічних настроїв і деморалізації населення”.
Під час наступної реабілітації він випадково натрапив у ветеранському чаті на оголошення про набір на роботу ветеранів до Одеського державного університету внутрішніх справ. Він подзвонив за вказаним номером, розповів про себе, про службу, і додав: що після поранення втратив зір.
За кілька днів йому передзвонили й запросили на співбесіду до ректора — бойового офіцера, який теж пройшов війну.
Ректор вислухав історію, і сказав просто: «Такі люди, як ви, нам потрібні. Ми знайдемо місце, де ваш досвід буде важливим».
Так Олег став керівником курсу Одеського центру первинної професійної підготовки Академії поліції міста Одеса. Він навчає майбутніх поліцейських, ділиться бойовим досвідом і проводить заняття з національно-патріотичного виховання.
«Коли для ветеранів створюються умови — ти знову відчуваєш себе потрібним.
Ти не на фронті, але ти у строю. Просто в іншій формі», – зазначає Олег Автомеєнко.
Сьогодні історія Олега Автомеєнка — це історія людини, яка пройшла шлях від темряви до світла. Людини, яка не зламалася, а переосмислила свій досвід і перетворила втрату на новий сенс.
