Караваджо повертається: у Софії Київській демонструють відреставрований шедевр
Єдина в Україні картина, пов’язана з ім’ям геніального італійського художника Мікеланджело Мерізі да Караваджо, після викрадення з Одеси у 2008 році та багаторічної реставрації знову постала перед глядачами у відновленому вигляді.
Нещодавно у будинку митрополита Національного заповідника «Софія Київська» відкрили виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація».
Центральною подією стала презентація відреставрованої картини «Взяття Христа під варту» («Поцілунок Іуди») — унікального твору XVII століття, який вважається єдиним полотном, пов’язаним з ім’ям Мікеланджело Мерізі да Караваджо (1571–1610), що зберігається в Україні.
Полотно має драматичну історію: викрадене з Одеського музею східного і західного мистецтва у 2008 році, воно пройшло складний шлях повернення та багаторічної реставрації. Сьогодні глядачі можуть побачити його у відновленому вигляді — як символ перемоги культури над руйнуванням і доказ професійної відданості українських реставраторів.
«Сьогоднішня подія — це розповідь про складну долю картини: як її викрали, як розшукували і, найголовніше, як відродили. Це історія реставрації, виконаної фахівцями унікальної професії — художниками-реставраторами. Саме їхня робота повернула полотну життя», — підкреслила генеральна директорка Національного науково-дослідного реставраційного центру України Світлана Стрєльнікова.
Директор Одеського музею східного та західного мистецтва Ігор Пороник розповідає, що картина «Поцілунок Іуди» походить з колекції дипломата Олександра Базилевського, який у середиі ХІХ сторіччя купив цей шедевр на аукціоні в Парижі.
Відомо, що картина потратила до Одеси ще у 1901 році, коли з Петербурга передали декілька старовинних мистецьких шедеврів для місцевих музеїв.
З 1924 року вона увійшла до колекції новоствореного Музею західного і східного мистецтва й понад сто років вважається його окрасою.
Проте, у 2008 році мистецький твір опинився під загрозою втрати, коли під час реставрації будівлі музею, зловмисники вирізали полотно з підрамника й вивезли за кордон. Згодом його знайшли у Берліні, але повернення супроводжувалося багаторічними судовими процесами.
Лише у 2010 році до України надійшла центральна частина композиції, а окрайки залишилися в Одесі. Остаточний дозвіл на реставрацію вдалося отримати лише у 2018 році.
Фахівці Національного науково-дослідного реставраційного центру України виконали надскладну роботу з відновлення шедевра.
На думку експертів, полото потрапило до них у критичному стані: втрати фарбового шару, розриви, деформації полотна. Особливу складність становила рама, яка також постраждала під час викрадення.
Сім реставраторів працювали щодня, відновлюючи автентичність, знімаючи некоректні попередні втручання та повертаючи їй первісний вигляд.
Завдяки підтримці ЮНЕСКО вдалося отримати рідкісні матеріали, яких не було в Україні.
Головним виконавцем реставрації став завідувач науково-дослідного відділу реставрації творів олійного живопису, художник-реставратор вищої кваліфікації Володимир Папушенко, чия майстерність і досвід дозволили реалізувати програму, узгоджену з українськими та міжнародними експертами.
Протягом кількох років команда реставраторів з’єднала розрізані фрагменти полотна, укріпила фарбовий шар і усунула розриви без втручання в авторський живопис, а також відновила історичну раму, що зберігалася в Одесі.
Завдяки цій титанічній праці картина отримала нове життя, повернувши свій первісний вигляд і ставши доступною для публічного огляду.
Реставрація тривала три роки й завершилася у 2021-му. Це був винятковий виклик для української практики: поєднання складних технічних рішень, тривалих бюрократичних процедур і командної відданості мистецтву.
«Для нашого музею ця картина завжди була однією з найцінніших перлин колекції. Викрадення стало трагедією, а повернення — символом відновлення справедливості. Те, що сьогодні ми можемо побачити її у відновленому вигляді, — результат титанічної роботи реставраторів», — наголосив Ігор Пороник.
Деякі мистецтвознавці висловлюють сумніви, чи належить одеський «Поцілунок Іуди» самому Мікеланджело Мерізі да Караваджо, чи це авторська копія або робота його послідовників.
Проте дослідження підтверджують XVII століття, а характерні прийоми живопису, пігменти й пошук композиції свідчать про руку майстра. «Ми переконані, що це авторська версія. Навіть якщо існують інші варіанти у світі, ця робота є унікальною для України», — зауважив на відкритті Ігор Пороник.
Відомо, що картини з таким сюжетом згадують перші біографи Караваджо — Джованні Бальйоне та Джанп’єтро Беллорі. Документи, знайдені пізніше, свідчать, що «Взяття Христа під варту» було створене на замовлення римського аристократа Чіріако Матеї у 1602 році.
У XVII–XVIII століттях цей твір значився в інвентарних описах колекції родини Матеї, але згодом його сліди зникли. Лише у XIX столітті кілька полотен із таким сюжетом майже одночасно з’явилися на різних європейських аукціонах.
Відтоді історики мистецтва намагаються з’ясувати, яка з версій є оригінальною.
«Нині відомо близько 14 реплік композиції „Взяття Христа під варту“, що відрізняються художньою якістю та ступенем збереженості. Найбільше уваги дослідники приділяють трьом полотнам — з музею в Дубліні, з Одеського музею та з приватної колекції в Римі. Ці три версії є ключовими для розуміння творчої спадщини Караваджо, адже саме вони демонструють характерні риси його стилю», — зазначає мистецтвознавиця та зберігачка фондів київського музею Богдана та Варвари Ханенків Олена Живкова.
Для України ця картина є не лише мистецьким шедевром, а й символом стійкості та відповідальності перед світовою культурою. Саме тому її показ у Софії Київській стає не просто виставковою подією, а нагадуванням про те, що мистецтво здатне пережити викрадення, сумніви й час — і знову постати перед глядачами у всій своїй силі.
Нагадаємо, що проєкт реалізуєься за підтримки Представництва UNESCO в Україні, Міністерства культури України та Одеської обласної державної адміністрації.
Виставка «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація»
Коли: до 12 квітня 2026 року, щодня з 10:00 до 18:00.
Де: Національний заповідник «Софія Київська», вул. Володимирська, 24, Будинок митрополита