Коли автокефальна спадщина стає тягарем: Митрополит Євстратій Зоря і забуття УАПЦ

Чи можна будувати майбутнє, викреслюючи минуле? Погляд на позицію митрополита Євстратія у формуванні нової церковної політики. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на блог члена Спілки журналістів України В’ячеслава Ковтуна.

«Завжди зібраний, спокійний, красномовний – митрополит Євстратій уміє створювати враження поміркованого й розсудливого церковного дипломата, – йдеться у Відкритому зверненні Наталії Шевчук, від імені Громадської організації «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія». – Але дедалі частіше з церковного середовища лунає інше: він не просто речник – він сірий кардинал, який вважає себе розумнішим за Предстоятеля й тихо готує ґрунт для власного сходження на церковний Олімп. Усе – через контроль над комунікаціями, вплив на кадрові рішення й… пасивний саботаж потрібних змін. Чи несе митрополит Євстратій персональну відповідальність за стагнацію в ПЦУ? І чи справді він – головний бенефіціар повільного занепаду духу автокефалії?».

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ

щодо неприпустимого нищення історичної спадщини Української Автокефальної Православної Церкви та підступних дій Митрополита Євстратія Зорі

«І коли ви нищите пам’ять – ви нищите і Церкву. Не в чужих храмах, а у власному серці».

З глибоким болем і розчаруванням змушені публічно висловити своє обурення з приводу останніх рішень Священного Синоду Православної Церкви України, зокрема — ініціатив, що виходять від Митрополита Євстратія (Зорі), щодо фактичної ліквідації духовної, молитовної та літургійної спадщини Української Автокефальної Православної Церкви (Української Автокефальної Православної Церкви).

Знищення молитов, тропарів, духовних текстів, створених і затверджених архієреями Української Автокефальної Православної Церкви, без щонайменшої згадки про їхнє походження — це не просто редакційна правка. Це інтелектуальна та духовна асиміляція, яка не має нічого спільного з єдністю у Христі, натомість  є церковною цензурою, ідеологічною «чисткою» і зневагою до попередників.

Замість того, щоб зберегти дорогоцінну духовну спадщину, створену в часи гонінь, боротьби за автокефалію, в часи жертовної праці митрополитів, священників, мирян — вона сьогодні викидається в смітник історії, наче щось неканонічне, недостойне, нецінне.

Особливо цинічними виглядають рішення щодо Тернопільщини — малої батьківщини Блаженнішого Мефодія, краю яке є серцем Української Автокефальної Православної Церкви, де явлено Чудотворну Ікону Божої Матері Тернопільської, і де вірні з покоління в покоління звертаються до Неї у молитві. Сьогодні ж — затверджено «офіційні» молитви, що витісняють живу, народжену з болю і віри, народну молитовність.

Чи це та Церква, за яку боролись покоління вірян УАПЦ?

Чи це та повага до історії, яку декларували під час Об’єднавчого Собору 2018 року?

Чи це — нова форма церковного колоніалізму, вже внутрішнього, де сильніший править, а слабший має мовчати?

Чи правильно потрібно розуміти системні кроки митрополита Євстратія Зорі у період 2018-2025, як знищити все, що було до нього, переписати історію церкви під себе, відхреститися від  Предстоятелів-попередників і назвати чорним — біле, користуючись правом митрополита?

Ці дії глибоко ранять, і вони несуть руйнівний потенціал для єдності та довіри в ПЦУ. Не можна будувати майбутнє, спалюючи мости з минулим. Ви не об’єднуєте Церкву — ви вичищаєте її історичну пам’ять.

«Історична пам’ять Церкви — не обтяження, а її совість. Без неї — ми не спадкоємці, а самозванці».

Ми закликаємо до негайного перегляду підходів до спадщини УАПЦ.

Закликаємо до публічного визнання та збереження її духовних надбань.

Закликаємо до поваги перед тими, хто творив УАПЦ у часи гонінь і забуття.

Бо ті, хто зневажає своїх предків — не матимуть майбутнього.

Ми наголошуємо: об’єднання не означає злиття в одну безлику масу. Об’єднання — це пошана до розмаїття, збереження пам’яті, визнання жертовності і вкладу кожної з Церков-засновниць.

Ніхто не має права переписувати історію Церкви заднім числом. І ніхто не має права вважати духовні тексти одних менш вартісними, лише тому, що вони не написані синодальним пером митрополита Євстратія.

Звертаємось до Митрополита Євстратія Зорі:

Ваш інтелектуальний вплив у структурі ПЦУ сьогодні — беззаперечний. Але духовна відповідальність за спробу переписати живу молитовну традицію УАПЦ, видаючи це за «оновлення», також лягає на вас. Історія не пробачає тих, хто зневажає пам’ять.

Звертаємо увагу для порівняння — що БУЛО:

Молитвадо Тернопільської Чудотворної Ікони Божої Матері

О, світу Заступнице, Царице Неба і Землі, безустанна наша Молитвинице, чи є таке місце, де б не проявилась милість Твоя. До Тебе взивали батьки наші і були почуті, на Тебе надію покладали і не були осоромлені. Не відвертайся і від нас, грішних та немічних, що перед святим чудотворним Твоїм образом наболівші серця приклонивши, молитви гарячі возносимо, оспівуючи дивні знамена Твої, в місті Тернополі явлені. Благаємо, Милосердна Мати, будь і надалі повсякчасною нашою Хоронителькою. Як птаха в негоду, рятуючи пташенят, прикриває їх крилами, так і Ти, Приблага і Пречиста, покрий Покровом святим Своїм місто наше, землю нашу і всіх людей Своїх, рятуючи від бід та скорбот.

О, Мати Найсолодшого Господа нашого Ісуса Христа, прийми щиросердні материнські моління за дітей добрих і прикрих, жон та мужів, а мужів за жон своїх, а найперше чисті благання дітей за батьків і збереження родинного вогнища та сповни прохання їхні, нехай запанує злагода і любов між ними, бо як не Ти, Всеблагая, то хто ж допоможе.

Дай, Всесильна Владичице, ревність, мудрість і мужність пастирям Православним, щоб засівали ниву сердець наших словами вічної правди, щоб просвітили нас прикладом життя по вірі. Церкву Свою Святу розшири від розколів і єрисей вбережи.

Щоб було одне стадо і один пастир. Державу утверди, військо зміцни, щоб безсилими стали потуга недругів, миром їх осіни; правителям премудрість, чесність і совість низпошли; щоб врозумились і пізнали Бога Істинного і його церкву Православну; народ просвіти світлом вчення Христового, щоб серця наші були плотяними, а не кам’яними, і до покаяння та направлення життя приведи, щоб принесли ми гідні плоди віри і добрих діл та заслужено удостоїлись Небесного Царства. Де в купі з усіма Святими прославимо всечесне і величне ім’я. В Тройці славимо Бога: Отця, Сина і Святого Духа. АМІНЬ.

…і що стало після затвердження нового варіанту цієї молитви Священним Синодом ПЦУ від 12 травня 2025 року

Молитвадо Пресвятої Богородиціперед Її чудотворною іконою Тернопільською

О, Пресвята Владичице наша Богородице і Приснодіво Маріє, роду християнського всемогутня заступнице і за спасіння всіх людей, що під покров Твій приходять, щира молитовнице! Ти милосердно зволила радість духовну подати вірним і чудотворний образ Свій у краї Тернопільському явити. Як любляча Мати, Ти всіх предків наших, які перед святою іконою Твоєю, схиливши коліна, про допомогу благали, вислуховувала і у бідах без допомоги не полишала.

Заступнице наша невтомна, Богородице-Одигітріє, прийми й нині палкі моління вірних дітей Твоїх, захисти милістю Твоєю невимовною місто це, край наш і благовірних мешканців його, зміцни віру православну у серцях їхніх та надію на благий Божий Промисел утверди, який прагне, «щоб усі люди спаслися і до пізнання істини прийшли», та навчи приносити достойне поклоніння Твоєму Божественному Сину.

Своїми материнськими сльозами, що зрошують Пречистий лик Твій, ублагай Христа Бога відвести від нас усяке лихо, біду і скорботу, захисти Україну нашу від нашестя чужинців та змилосердитися над стражденним народом нашим, подаючи мир і велику милість. Щоби за Твоєю палкою молитвою Господь утвердив серед нас єдність і однодумність та справедливим і тривалим миром благословив; щире бажання жити по правді Божій і виконуючи євангельські заповіді в серцях людей насадив, посилав побожних правителів та доброчесних керманичів, мудрих і благочестивих священників та зберігав мужніх воїнів-захисників, благословив народ український усіма благами духовими і земними за потребою. Щоби ми Тебе, Пречисту Божу Матір шануючи, завжди мали благодатну допомогу Предвічної Тройці – Отця і Сина, і Святого Духа – нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.