Конрад Миколай Румшевич: Київський офтальмолог, який збагатив світову науку
Конрад Миколай Румшевич — видатний офтальмолог, доктор медицини та Дійсний статський радник, який усе життя працював у Києві. Автор понад 90 наукових праць, очолював очне відділення Київського військового шпиталю, був старшим лікарем військового округу, президентом Польського лікарського товариства й опікуном дитячих притулків, поєднуючи науку, службу й гуманізм.
Його ім’я сьогодні звучить майже як історичний шепіт із глибини XIX століття — Конрад Миколай Румшевич (1850–1927). У нашій колективній пам’яті він, можливо, загубився, але в історії світової офтальмології цей київський лікар залишив слід, гідний генеральського чину.
За даними старих послужних списків, перед нами постає чиновник імперського масштабу: «РУМШЕВИЧ Конрад (Кондратій) Миколайович, р. 1850. ДСС (діючий статський радник) з 1907. Врач. Попечитель детских приютов». Звучить сухо, як сторінка архіву, датована 1.3.1916. Але за цими чотирма рядками ховається драматична історія лікаря-науковця, який був для Києва набагато більшим, ніж просто «Дійсний статський радник».
Конрад Румшевич народився 26 листопада 1850 року у Вінниці, у родині лікаря Юзефа Румшевича, що, вочевидь, і визначило його долю.Після навчання в Кам’янець-Подільській гімназії юний Конрад у 1868 вступає на медичний факультет Університету святого Володимира в Києві. Навчання його оплачувало держава — рідкісний привілей, який свідчив про неабиякий талант студента. Після закінчення (1874) Румшевича рекомендували як кандидата на професорську кафедру. Його наставником став професор офтальмології Олександр Іванов, знаний дослідник гістології ока.
Київ для Румшевича став не просто містом навчання — він став його долею. Тут він зростав як лікар, тут формувався як учений і тут, зрештою, назавжди залишив своє серце. У 1877–1879 роках Румшевич очолює очне відділення Київського військового шпиталю. Молодий лікар відомий своєю точністю, спокоєм і вмінням приймати рішення в найскладніших ситуаціях.
У 1880 році він здобуває ступінь доктора медицини, захищаючи дисертацію в Харківському університеті — «Причинок до науки про розвиток ока». Це дослідження стало одним із перших в Україні ґрунтовних описів ембріонального розвитку ока, у якому Румшевич виявив виняткову уважність до мікроструктури тканин.
У 1885 році він отримує звання приват-доцента офтальмології в Харківському університеті, але основну свою діяльність зосереджує в Києві — у клініці очних хвороб, військових шпиталях, жіночих закладах, а також як консультант залізничних лікарень. Його клінічний досвід і наукові спостереження стали фундаментом для десятків публікацій, які швидко поширилися серед колег у Польщі, Російській імперії та Європі.
Зрештою, його висока та багаторічна служба була відзначена: у 1907 році він отримав чин Дійсного статського радника, що був рівнозначний військовому генерал-майору. Уявіть собі: ви — Генерал Ока, і до вас звертаються «Ваше Превосходительство».
Його статті охоплювали вражаючий спектр тем: від доброякісних пухлин і вродженої глаукоми до проявів сифілісу та туберкульозу ока. Конрад Румшевич був не лише науковцем, а й активним діячем медичної спільноти Києва. Він мав рідкісний хист поєднувати роботу лікаря з громадською активністю.
У 1890 році Румшевич вийшов у відставку з військової служби, але його служіння Києву лише розширилося. Він став директором дитячого притулку Олександрівської опіки та займався Попечительством дитячих притулків (як зазначено в записі 1916 року). У цій ролі він поєднував свій високий чиновницький статус (ДСР) з глибоким гуманістичним підходом, притаманним лікарю.
У 1904 році його обирають віцепрезидентом новоствореного Офтальмологічного лікарського товариства в Києві. Через три роки — у 1907-му — він стає президентом Польського лікарського товариства в Києві, яке гуртувало польських медиків, що працювали у місті.
Його цінували і в Європі: він був членом-кореспондентом Варшавського та почесним членом Краківського лікарських товариств, а також входив до складу Медичного відділення Товариства друзів науки у Познані.
Його знали як людину надзвичайно щедру: Румшевич зібрав кошти на будівництво костелу святого Миколая в Києві, підтримував дитячі притулки й навчальні заклади. У документах за 1916 рік його згадують як опікуна дитячих притулків, лікаря й почесного діяча міста.
Після закінчення Першої світової війни, коли з’явилася можливість повернення польських лікарів на батьківщину, Румшевич отримав пропозицію очолити кафедру офтальмології у Вільнюсі. Але він відмовився переїжджати, не бажаючи втрачати свій маєток у Києві.
Ця фатальна прив’язаність до землі та дому обернулася трагедією. Нові політичні реалії позбавили його всього: маєток було конфісковано, а сам лікар доживав віку в скруті, постійно ризикуючи бути заарештованим.
11 жовтня 1927 року Конрад Миколай Румшевич помер у Києві, у віці 76 років. Він залишив дружину й сина — студента-медика, який, за спогадами сучасників, продовжив батькову справу. А також величезну наукову спадщину, що є частиною історії Києва, який він любив понад усе.
Сьогодні ім’я Конрада Румшевича майже забуте за межами вузьких історико-медичних кіл. Але його постать заслуговує на те, щоб повернутися в культурну пам’ять і Польщі, і України.
Він — символ тієї спільної наукової традиції, яка поєднувала народи ще до політичних кордонів. У його постаті — Київ польського духу й польська наука, що розвивалася на київській землі.
Його життя було тихим, без гучних тріумфів. Але в тиші його кабінету, серед книг і мікроскопів, він будував майбутнє науки — і тому його ім’я, хоч і вимовляється сьогодні рідко, належить до тих, що не зникають.
Наталія ТИХОНЧУК
Матеріал створено за підтримки Polpharma у межах проєкту «Пам’ять, що єднає: лікарі польського походження в історії Києва», який відкриває імена та маловідомі сторінки спільної медичної спадщини України та Польщі.
Polpharma – найбільший виробник ліків у Польщі з понад 90-річною історією. Уже понад 20 років компанія працює в Україні, маючи портфель із понад 600 рецептурних і нерецептурних препаратів – зокрема для лікування кардіологічних, неврологічних та офтальмологічних захворювань.