Майстерні Примирення у Замлинні: як українці та поляки разом будують спільне майбутнє

З 3 по 7 липня 2025 року у прикордонному селі Замлиння на Волині втретє відбулися “Майстерні Примирення” – унікальний міжкультурний формат діалогу, організований спільно українською та польською сторонами. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на блог авторки, волонтерки, журналістки, блогерки, громадської діячки, експертки зі стратегічних комунікацій та ШІ-технологій Людмили Педоченко.

Цьогорічна подія стала не просто черговою зустріччю, а глибоким досвідом порозуміння, співпереживання та спільної відповідальності за минуле й майбутнє обох народів.

Майданчиком для заходу традиційно став Центр інтеграції в Замлинні під опікою отця Яна Бураса.

Співорганізатором стало Товариство польсько-українського примирення (Stowarzyszenie Pojednanie Polsko-Ukraińskie), головою якого є Кароліна Романовська, та співорганізатором ГО “Коло європейського діалогу” з України, очолювана Анатолієм Курносовим. Захід реалізовано за фінансової підтримки Центру діалогу імені Юліуша Мєрошевського (Centrum Mieroszewskiego, Польща). Медіапартнером виступила Україно-Польська медіаплатформа.

Участь у майстернях взяли історики, дослідники, журналісти, митці, громадські активісти, духовенство – з України та Польщі. П’ять днів тривали спільні обговорення, лекції, фільми, практичні дії — як-от прибирання на старих кладовищах, поїздки до місць пам’яті, приготування страв, творчі вечори.

«Віддання шани пам’яті полеглих — це основа. А історичні дискусії можуть тривати ще роками. Головне — знайти кожну жертву, дати їй ім’я та християнський спочинок» — каже Анатолій Курносов, експерт з польсько-українських відносин, виконавчий директор ГО “Коло європейського діалогу”.

Метою події стало не лише вшанування жертв трагічних сторінок спільної історії, а й пошук форм добросусідства, подолання дезінформації, зменшення напруги навколо історичних тем та вироблення спільних наративів у нинішніх умовах війни.

Програма заходу охоплювала обидві теми — історичну пам’ять і сучасні виклики. Серед українських спікерів були:

Наталія Тихончук — віце-президентка організації OPOS Polonia, дослідниця теми репресій НКВС, виступила з лекцією “Особиста пам’ять і родинна історія: Польська операція НКВС 1937–1938”;

Ярослав Сумишин — родознавець, автор проєкту “Хроніки генеалога”, презентував доповідь “Спільна польсько-українська спадщина крізь призму генеалогії”;

Володимир Бойко — історик, директор Чернігівського регіонального центру підвищення кваліфікації, виголосив лекцію “Польські політичні об’єднання на муніципальних виборах в Україні у 1917 році”;

Анна Стожко – шеф-редактор Україно-Польської медіаплатформи, співорганізаторка «Майстерень Примирення»;

Євген Магда — політичний експерт, виконавчий директор Інституту світової політики, виступив із промовою “Мале пиво чи тяжке братерство?”;

Сергій Штурхецький — журналіст, дослідник дезінформації, голова Незалежної медіа-профспілки України, представив аналітичний огляд “Російська дезінформація у 2022–2025 роках”;

Олена Коцеруба — виконавча директорка Асоціації інвестиційно-привабливих громад, експертка з історико-культурної спадщини, була модераторкою дебатів та панельних дискусій;

Анатолій Курносов – експерт з польсько-українських відносин, виконавчий директор ГО “Коло європейського діалогу, був модератором дискусії «Як вирішувати історичні суперечки та інші конфлікти між державами»;

Станіслав Желіховський — кандидат політичних наук, член-кореспондент Української академії геополітики та геостратегії, виступив у заключному блоці з аналізом геополітичного значення польсько-української співпраці.

“Російські фейки не спростовують — їх перекривають сильнішими наративами. Але без спільної стратегії Україна й Польща не зможуть виступити єдиним голосом. Це дає ворогам поле для спекуляцій” — вважає Курносов.

Його думку доповнює політолог Станіслав Желіховський:

“Москва може зупинитися лише там, де її зупинять. І якраз українцям та полякам це під силу… Такі зустрічі, як у Замлинні, можуть зруйнувати наші інформаційні бульбашки — і допомогти дізнатися про біль, проблеми, а головне — про силу один одного”.

Порозуміння і примирення – це не швидкий процес і точно не легкий. Ми готували семінари кілька місяців, намагаючись зібрати тих небагатьох, хто справді розуміє польсько-українські відносини. І нам вдалося створити середовище, де можливий відкритий і змістовний діалог, – каже Анна Стожко. 

Показовою була і модерація дебатів “Відчуй мій біль”, які провели Анатолій Курносов та Олена Коцеруба. Обидві сторони озвучували болючі, але щирі думки. Спільні трапези, фільми, молитви створили атмосферу довіри, де історія не роз’єднує, а очищує й наближає.

Учасники не лише дискутували — вони діяли разом. Група волонтерів прибирала цвинтар у селі Острувки, інші учасники долучались до приготування українських страв, творення культурного простору. Один із вечорів завершився ліпленням вареників — у невимушеній атмосфері, що згуртувала навіть тих, хто мовчав за круглим столом дебатів. На кухні об’єдналися регіони, професії й покоління.

Ці ІІІ майстерні довели: можливий інший підхід до складного минулого. Не через замовчування чи обвинувачення, а через спільну роботу, вшанування і відкритість. Майстерні Примирення — це модель того, як можна говорити про історію чесно, емоційно, з гідністю.

“Ці майстерні — приклад того, як формуються нові українсько-польські відносини не через дипломатію, а через людське співпереживання, спільну працю і пам’ять” — зазначила в розмові одна з учасниць із польської делегації.

Сьогодні, коли Україна стримує російську агресію, а Польща є її найближчим союзником, такі зустрічі мають не лише символічне, а й стратегічне значення. Спільна історія — це і виклик, і ресурс. Завдяки Майстерням Примирення вона стає майданчиком для дії.

Замлиння — це більше, ніж географія. Це — точка зустрічі, де говорять правду, діють разом і народжують майбутнє.