Патріотизм, націоналізм, шовінізм і нацизм – такий от понятійно-категоріальний «фул-хаус».

Напередодні 8-9 травня, днів, коли весь світ святкує перемогу демократичних цінностей над фашизмом та примирення, Російська Федерація невпинно продовжує пошуки нових нацистів та нових ворогів!!!

Сьогодні, як і півдесятиліття тому, інформаційні портали мережі Інтернет рясніють яскравими заголовками зі словами «патріотизм», «шовінізм», «націоналізм», «нацизм» та похідними від них «нацистами», «націоналістами» та тому подібне. Не дивно також і те, що в умовах загального інформаційного передозу, етимологічна диференціація цих понять знівелювалася, звелася нанівець, або простіше – для такого ж, як і я, пересічного читача, то, взагалі, одне й те саме.

Напередодні 8-9 травня, днів, коли весь світ святкує перемогу демократичних цінностей над фашизмом та примирення, Російська Федерація невпинно продовжує пошуки нових нацистів та нових ворогів!!!

Так, на офіційному Інтернет-ресурсі Министерства Иностранных Дел РФ ще у 2015 році розміщено офіційне методичне видання «НЕОНАЦИЗМ – ОПАСНЫЙ ВЫЗОВ ПРАВАМ ЧЕЛОВЕКА, ДЕМОКРАТИИ И ВАРХОНЕСТВУ ПРАВА». Усе б нічого, проте російські науковці настільки гіперболізували окремі прояви національних течій, що тепер, за їх словами увесь світ погруз у нацизмі (не одна Україна під роздачу попала)!

Австрія, Великобританія, Німеччина, Франція, Угорщина, Литва, Латвія, Чехія, Румунія, Італія, Канада, США та інші країни світу, за словами МИДу РФ хворі на радикальний неонацизм. Неважливо, – чи то захід національної пам’яті, молодіжна, патріотична чи громадська організація – усе це прояви неонацизму, і ніхто, крім Росії, не здатен то побачити.

Так, наприклад, у Литві переписують підручники з історії для популяризації «Лісних братів» – рух партизанського опору у Прибалтиці, схожий до УПА в Україні. І хоча боролися вони, у першу чергу, за незалежність своєї країни, але ж проти Радянської влади, а отже, за логікою РФ, проти Росії, а отже – вони нацисти!

Серцем зла, звичайно, є Сполучені Штати Америки, адже там навіть є громадські організації, які займаються вивченням історичної пам’яті інших країн в їх же національних інтересах. Там навіть член «Ку-клукс-клана» балотувався на вибори у 1988 та 1992 роках. Щоправда, факт того, що від не отримав ніякої підтримки майстерно опущений……

Так от, що ми бачимо – офіційна доповідь МИДа РФ про ріст неонацизма у Європі популяризує думку, що на заході такі ультрарадикальні погляди є загальноприйнятними і, як наслідок, треба росіян боронити від тої зарази на всій земній кулі: Україна, Сирія, Грузія, Молдова, Сербія, Антарктида…

Неймовірно, но у цій доповіді перекручують факти про патріотичні вітання, які спрямовані у першу чергу на пробудження патріотизму та відчуття самобутності та єдності народу, про «Майн кампф» Гітлера як щось на кшталт Біблії диявола, хоча на справді це майже звичайна автобіографія, яку варто переглянути для загального розвитку, аби, щонайменше, не потрапити у пастку тих самих маніпуляторів з МИДу, які його напевно точно читали.

Отак і виходить, що Росія останній оплот добра у світі, а увесь Світ цілком перетворився на табір неонацистів. Але, ми не маємо права вірити сліпо всьому, що пишуть в Інтернеті. Тож я, як справжній… хто саме вирішимо пізніше, пропоную розібратися звідки тут у кого ноги ростуть.

Для початку варто знати, що весь цей набір понять доволі споріднений. Певною мірою ця спорідненість нагадує такий собі ряд прикметників «сильний-сильніший-найсильніший». Почнемо з найслабшого по «забарвленості» у цьому рядку найсильніших та звернемося до тлумачного словника.

Патріотизм – любов до своєї Батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги. Як бачимо, доволі позитивне явище. Далі, як в психології, починаються певні загострення.

Націоналізм – Реакційна ідеологія й політика в галузі національних відносин, яка проповідує зверхність національних інтересів над соціальними, панування однієї нації за рахунок пригнічення іншої, розпалює національну ворожнечу, заперечуючи дружнє співробітництво і взаємодопомогу між націями. Тут ватро звернути увагу на слово «реакційна», що має під собою причинність явища у певних утисках, гнобленні та загрозу знищення нації, як етнічної самобутності.

Шовінізм – Найреакційніша форма націоналізму, що пропагує національну винятковість, ненависть до інших національностей, розпалює ворожнечу між країнами й народами. Як бачимо, шовінізм є крайньою формою націоналізму, тією точкою неповернення, до якої доведення постійним гнобленням та утисками.

Неймовірно цікавими є моменти, коли українців називають нацистами. Спеціально для авторів таких постів у мережі Інтернет: нацизм – німецький різновид фашизму. Фашизм – симбіоз крайнього шовінізму, расизму, зламу демократичних цінностей та жаги до світового загарбання.

Тож от що ми маємо, величезна машина маніпулювання шляхом банальної підтасовки карт майже змусила вірити у те, що підйом патріотизму (підкреслюю, саме його!) у нашій країні, ба більше у всьому світі, є ні чим ні іншим, аніж неонацизмом.

Кожного року, напередодні свята Перемоги над нацизмом та фашизмом взагалі, РФ підкидує у мережу Інтернет нову порцію «доказів» розповсюдження неонацизму у світі. Але тепер, мій любий читачу, ти то розумієш, хто такі нацисти, фашисти та інші, ким так старанно маніпулює пропагандистська машина Росії.

Ну от, начебто трохи прояснилося в наших головах. Тепер то точно знаємо, що націоналісти, шовіністи – то специфічна градація радикальної реакції, яка спровокована утисками та зневагою до самобутності етносу та нації. Фашизм – це вже, як кажуть у психології, акцентуація, та й ще доволі сильна, немов цілий психічний розлад. А у нас на Україні, всі лани патріотами квітучі!

Ваш, патріот Українського Народу,

Петро Солов’яненко.