Переслідування волонтерів та активістів у Львові. Справи: Юрія Музичука і Олеся Дзиндри та Івана Михайліва

Квітень – серпень 2022 року в Україні розпочинаються гучні слідства проти волонтерів із звинуваченнями у розкраданні гуманітарної допомоги. Поштовхом до переслідування волонтерів стало безпрецедентне розкрадання гуманітарної допомоги у великих розмірах в Запоріжжі. На жаль, в Україні дійсно були випадки порушення статті 201-2 Кримінального Кодексу України про розкрадання гуманітарної допомоги в особливо великих розмірах. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на блог кандидатки наук із соціальних комунікацій, викладачки кафедри міжнародної інформації Національного університету “Львівська політехніка”, журналістки-блогерки, громадської діячки, волонтерки, бізнес-аналітикині, комунікаційниці, політтехнологині Марії Павлюх.

Цей матеріал підготовлено в рамках співпраці із Центром прав людини ZMINA за підтримки Європейського Союзу

ПЕРЕДУМОВИ СУДОВИХ СПРАВ І ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ВОЛОНТЕРІВ

Для того, щоб розпочати розслідування вивчимо статтю 201-2 Кримінального Кодексу України. Досі, трактування цієї статті здійснено великою кількістю адвокатів, юристів та громадських організацій. Аналіз юриста Миколи Хавранюка є досить переконливим та повним. https://pravo.org.ua/blogs/za-nezakonne-vykorystannya-gumanitarnoyi-dopomogy-kryminalna-vidpovidalnist/. Ось витяги з аналітичної статті:

«Закон «щодо відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги» від 24 березня 2022 року №2155-IX набрав чинності 3 квітня 2022 року.

Ініціатор законопроєкту (МВС України) мав на увазі передбачити відповідальність за «використання під час дії воєнного стану гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги не за цільовим призначенням» і розмістити статтю після статті 210-ої Кримінального кодексу України (далі – КК), яка передбачає відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів.

В початковій редакції законопроєкту №7146 від 13 березня 2022 р. пропонувалося встановити відповідальність за «використання під час дії воєнного стану гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги у значному розмірі не за цільовим призначенням, а саме з метою отримання прибутку або власного збагачення».

Суть змін і форми кримінального правопорушення

   1) продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги;

    2) використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги;

    3) укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном (товарів (предметів) гуманітарної допомоги, благодійних пожертв, безоплатної допомоги).

Для усіх трьох форм кримінального правопорушення характерною є мета – отримання прибутку.

Значення деяких термінів, застосованих у ст. 201-2 ККУ:

  1) вчинені у значному розмірі – розмір стосується загальної вартості гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги, а не розміру отриманого прибутку;

  2) поняття значного, великого та особливо великого розмірів визначені у примітці до ст. 201-2 КК.

  Слова «у 350 і більше разів перевищує нмдг» означають, що значний розмір має становити мінімум (350х1240,5) 434 175 грн. й одну копійку.

Покарання за порушення статті 201-2 ‒ позбавлення волі з конфіскацією майна терміном до семи років».

Отож, станом на 3 квітня 2024 року, розмір розкрадання в значних розмірах становив 434 тис. 175 грн.

Переслідувань зазнали волонтери, які, переважно займалися купівлею і пошуком автівок для ЗСУ, оскільки автівки коштовніші, аніж продукти чи побутові речі. Гучні підозри проти волонтерів набули такого розмаху, що велика кількість правозахисних організацій виступили на захист невинних волонтерів, у Верховній Раді була створена комісія із питань переслідування волонтерів, а поважні видання неодноразово на свої шпальтах роз’яснювали волонтерам і активістам: як правильно займатися волонтерством, щоб не потрапити у ситуацію зі звинуваченням у статті 201-2 Кримінального кодексу України.

Протягом квітня 2022 року до жовтня 2023 року було вручено велику кількість підозр відомим людям, більшість справ на сьогодні – закрито у зв’язку із відсутністю доказів або відсутністю складу злочину.

Хвиля переслідування волонтерів на Львівщині

Не обминула хвиля переслідувань львівських активістів та волонтерів. Зокрема, під переслідування і звинувачення громадськості потрапили голови громадських організацій: мільйонер та власник мережі пекарень «Ваш лаваш», керівник ГО «Добро.дій» Ігор Дулин; відомий волонтер, викладач і підприємець, Святослав Літинський; волонтер Іван Михайлів; відомий львівський митець Олесь Дзидра та Юрій Музичук; Народний депутат України Ростислав Тістик; Народний депутат України Софія Федина і сам очільник ЛОВА Максим Козицький.

Історія з волонтерами Олесем Дзиндрою та Юрієм Музичуком набула розголосу. Громадський активіст і волонтер Святослав Літинський від початку повномасштабного вторгнення з великою групою однодумців привіз для військовослужбовців близько 300 автомобілів і до нього завітали з обшуком.

27 липня 2022 року розпочалося досудове слідство справи Юрія Олександровича Музичука та Дзиндри Олександра Васильовича про «продаж чотирьох автомобілів іноземного виробництва на суму 20700 євро або 773766 грн. (еквівалент валюти того часу). Їм загрожувало позбавлення волі терміном до семи років із конфіскацією майна.

СПРАВА ЮРІЯ МУЗИЧУКА ТА ОЛЕСЯ ДЗИНДРИ

Підозра проти Юрія Музичука та Олександра Дзиндри була вручена 28 липня 2022 року щодо арешту чотирьох автівок та підписана слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Львівській області. Досудове слідство повинно було завершитися 26.10.2022.

На понад ста аркушах досудового розслідування міститься підозра, відомості про підозрюваних, відомості про Фонд «Допомоги армії», копії декларацій з митниці про перетин чотирьох авто, а також копії документів про продаж іноземними громадянами чотирьох авто для українських волонтерів; розшифрування телефонних розмов підозрюваних.

Провокатором у справі виступив Шарко Юрій Сергійович, який на період слідства обіймав посаду у Червоноградському РТЦК. Він та його помічники намагалися шляхом телефонних перемовин «вивести псевдоволонтерів на чисту воду». Під час передачі автівок «начебто військовим» з підставним Юрієм Шарко і оформлення необхідних документів для передачі автівок для ЗСУ у підвальному приміщення Музею Ідей на вулиці Валовій у Львові відбулося затримання підозрюваних під час процесу оформлення авто. Купюри, які провокатори пред’явили були міченими. Відбулося затримання волонтерів та звинувачення у організації кримінальної схеми задля отримання прибутку від пригнаних авто.

Під час слідства було проведено 3 обшуки, 13 оглядів, 1 тимчасовий доступ до речей та документів. Усі документи волонтерами були подані. Прочитавши уважно справу, доходимо до висновку, що жодних прямих і не прямих доказів провини львівських волонтерів нема.

Галицький суд Львова 30 серпня 2022 року обрав львівським волонтерам Олесю Дзиндрі та Юрію Музичуку запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання протягом місяця. Прокуратура Львівської області просила домашнього арешту терміном до двох місяців.

Під будівлею суду зібралося чимало активістів із протестами проти затримання шанованих волонтерів. Про те: як розвивалися події під час слідства та як волонтери чинили опір дізнаємося з інтерв’ю з паном Юрієм Музичуком.

ДЕТАЛІ РОЗСЛІДУВАННЯ СПРАВИ У ІНТЕРВ’Ю З ЮРІЄМ МУЗИЧУКОМ

Марія Павлюх: п. Юрію, розкажіть будь ласка: як розпочалася ваша волонтерська діяльність? Все розпочалося із телеграм-групи «Авто для ЗСУ».

Юрій Музичук: Ми назвали себе група «201», хоча ми тоді зовсім не знали за статтю «201» Кримінального Кодексу України. Нам, трьом учасникам, пенсіонерам, що могли безперешкодно виїжджати за кордон, станом на березень 2022 року, в сумі виповнилося 201 рік. Це я, Олесь Дзиндра і  Олег Мацьків. Ще до нас приєдналася наша подруга-американка Олеся Вікторова, яка також допомагала в зборі коштів, транспортуванні авто. Оскільки могли безперешкодно транспортувати автомобілі, то ми цим зайнялися. Травень-червень були цікавими і багатими на проєкти: доставка мікроавтобусів і переобладнання їх в швидкі допомоги, переважно з Німеччини, з Франції. Ми допомагали Андрію Дзиндрі. І тоді ми знайшли ще одне джерело, де були дешеві позашляховики, що ще не були розкуплені, ‒ це в Словенії. 

Марія Павлюх: п. Юрію, розкажіть будь ласка: чому ввезення автомобілів як гуманітарна допомога для ЗСУ зовні нагадує продаж?

Юрій Музичук: За рідкісними випадками автомобілі купуються за кошти благодійників чи самих військових, їхніх друзів. Волонтери допомагають і шукають автомобілі більш-менш придатні за кордоном і допомагають доправити до України. Витрачаючи свої сили, ризики, передають військовим без всякого заробітку. Для того, щоби не платити додаткові кошти, пдв, податки, тому ввезення цих автівок оформлюється як гуманітарна допомога. Збір на такі автівки можна трактувати як «купівля-продаж», при великому бажанні.

Марія Павлюх: Як ви вважаєте: чому влада стала боротися з дрібними волонтерськими ініціативами?

Юрій Музичук: Отаке масове переслідування волонтерів, на голому місці, розпочалося з гучної справи – розкрадання гуманітарки в Запоріжжі, де ешелонами гумантарка розкрадалася. Чим закінчилася ця справа – мені досі невідомо. Але якось співпало переслідування волонтерів із цією кримінальною справою. Я підозрюю, що владі було потрібно показати боротьбу з розкрадання гуманітарної допомоги і стали планувати такі справи проти будь-кого та провокувати на злочин. Але в нашому випадку провокація не вдалася. Були передані автівки безоплатно.

Марія Павлюх: Чому ваша волонтерська ініціатива передавала автомобілі через БО «Фонд допомоги армії», керівником якої є Роман Фуц? Він знав про це, він дав вам дозвіл робити такі дії? Оскільки у показах свідків було вказано, що ви не є членом цієї організації? Але ви передавали авто через цю організацію. Так було легше щодо оформлення документів?

Юрій Музичук: Ні, ми не є членами цієї організації. Так, безперечно, це було легше. З травня 2022 року була можливість розмитнювати авто, ремонтувати їх тут. Це давало певну гнучкість:  авто одразу передавати військовим чи військовим частинам. До того траплялися такі труднощі: ти стоїш на кордоні, але нема листа від командира, який в цей час на бойовому завданні. І не має можливості додзвонитися, але це питання одного дня-двох днів, коли потрібно оформити документи. Тому простіше було привозити машини на благодійну організацію, довести машини до ладу і за місяць-два передати військовим.

Марія Павлюх: З вашої справи відомо, що свідком-провокатором виступив Шарко Сергій Васильович, який тоді обіймав посаду у Червоноградському РТЦК? Ви його до того знали? Він був у військовому?

Юрій Музичук: Абсолютно не знав. Приїжджав тоді у військовій формі забирати авто. Правда, потім виявилося, що він необережно передзвонив не з того номера (в нього було багато мобільних), представлявся волонтером. Назвався Робертом і питав: чи можна йому привезти авто. Але я сказав, що ми привозимо тільки військовим та частинам. І потім він дзвонив ще до Андрія Дзиндри. Згодом виявилося, що це і є той Шарко, одна і та сама особа.

Марія Павлюх: У вашій волонтерській ініціативі Дзиндра Олександр займався автомобілями, ви займалися оформленням документів? Тоді вже була сформована певна форма документів, чи були якісь перешкоди?

Юрій Музичук: Форма документів відома. Там було потрібно подати запит від військових та акт передачі безоплатно, лист-звернення до Максима Козицького для митників.

Марія Павлюх: Під час слідства до вас застосовувалися тортури, тиск чи можливо, спроба підкупу або домовитися? Вам пропонували неправомірні речі під час слідства.

Юрій Музичук: Ні, під час слідства такого не було. Були тільки думки через третіх осіб: чому ж ви підняли такий шум в пресі, тепер не вийде «порішати».

Марія Павлюх: Ви вирішили захиститися методом розголосу в пресі.

Юрій Музичук: Так. Ми були впевнені в своїй правоті. І хотіли це зробити максимально публічним. Зрозумів, що це є ще один внутрішній фронт, який ми мусимо відкрити. Маємо перемогти, щоб показати іншим волонтерам як боротися і що це є можливо. Це дало можливість об’єднатися волонтерам і показати, що ми є сила, з якою потрібно рахуватися. Оскільки волонтери – активна частина суспільства, основа громадянського суспільства; владі, в її солдепівській формі, вони видаються небезпечними. Правда, не розумію чому? І це одна з причин переслідування, і чому ми вирішили боротися.

Марія Павлюх: Під час прослуховування, Сергій Шарко сказав своєму помічнику, що ви маєте з волонтерства вагомий прибуток і зайняли свою нішу? Як ви прокоментуєте, адже велика кількість українців і досі вважають, що волонтери добре заробляють на гуманітарній допомозі? І це попри те, що рівень довіри до ЗСУ сьогодні високий – 93%, а далі йде довіра до волонтерів – 84%.

Юрій Музичук: Є такі люди, але, мабуть, є й такі волонтери, які є не доброчесні. Але про це досить швидко стає відомо у волонтерській спільноті.

Марія Павлюх: Тобто, волонтери між собою активно спілкуються і розповідають про такі випадки?

Юрій Музичук: Ось ряд таких кримінальних справ змусила волонтерів об’єднатися, показати, що волонтери ‒ це сила, з якою потрібно рахуватися. І об’єднатися в спільноту, яка вирішує велику кількість справ. Ми тоді зійшлися з Олександром Лабецьким. Ми провели низку дуже цікавих та потрібних форумів для волонтерів. Це було в Києві, Хмельницькому та інших містах і по регіонах. В Луцьку був форум «Ви – волонтер. Вам підозра!» У Львові вже кілька форумів проведені. Були організовані закриті групи волонтерів, що вирішують багато нагальних справ. В ці групи пускають тільки надійних людей, перевірених, які у волонтерському середовищі мають репутацію.

Марія Павлюх: Скажіть будь ласка: чи можливо зараз придбати авто, яке було пригнане як гуманітарна допомога? Чи таке можливо? Наприклад, якщо якомусь авто вдалося перетнути кордон, чи можливо таке авто придбати в знайомих?

Юрій Музичук: Оскільки на техпаспортах вказано, що ця автівка продажу не підлягає, як її можна продати? Хіба що продавати як авто без документів? Щось вигоди я в тому не бачу. Бували випадки, коли недобросовісні військові ставили на облік авто і потім продавали. Їх описано в групах. Такі випадки були, але волонтери тут ні при чому.

Марія Павлюх: Чи знаєте ви подібні випадки звинувачень волонтерів за статтею 201-2 Кримінального Кодексу України? Є справи, які тривають досі?

Юрій Музичук: На кінець 2022 року була створена депутатська комісія у Верховній Раді з питання неправомірного використання статті 201-2. Дуже нам допомогли депутати, які є самі волонтерами і знають проблеми зсередини: і як воно виглядає. Маркіян Заблоцький та Софія Федина тоді нам допомогли. В Генеральній прокуратурі була створена спеціальна комісія по розслідуванню таких справ. Активно долучився Фонд «Zmina». В результаті низку справ у 2023 році були закриті. Бо до того, все виглядало примарно, оскільки прокуратура чи поліція та інші органи не мають «задньої передачі». Вони не можуть визначити свою помилку. Справа повинна бути доведена до суду. Та ми були готовими до цього, але такі справи були закриті. І користь в тому, що ми показали, що перемога можлива.  

Марія Павлюх: Як ставилися до вас ваші односельці, друзі і приятелі під час слідства? Вони вірили, що ви ‒ невинні?

Юрій Музичук: Друзі вірили, бо роками мене знали. Олесь кілька років тому брав участь у цікавому заході – Форумі довіри. Односельці теж, бо я один з активних в нашому селі, активно взявся до організації опору блокпостів, далі долучився до розбудов ОТГ і став інструктором в ОТГ, бо цього вимагає час.

Марія Павлюх: Чим закінчилася ваша справа? Чи вибачився Сергій Шарко?

Юрій Музичук: Він не вибачився. Ми з ним перетнулися, коли забирали авто з штраф-майданчику. Вони стояли в Червоноградському ТЦК, в Сокалі. Мали стояти як речові докази до закінчення справи, проте на кожній машині було наїжджено 15 тисяч кілометрів. Машини були в дуже поганому стані і довелося вкладати великі кошти, щоб їх відремонтувати та передати війську.

Марія Павлюх: Але це ж не правомірно. Вони не мали права це робити. Ви більше не порушували цієї справи?

Юрій Музичук: Так, не мали. Але ми більше не порушували, хоча вони боялися. Не хотіли підписувати акти передачі, коли ми прийшли  поліцією.

Марія Павлюх: Вашу справу вела слідча Тетяна Гарват. Яка її роль у справі? Як вона до вас ставилася?

Юрій Музичук: Вона виконувала ті завдання, які їй доручило керівництво. Я б не сказав, що з нею було приємно спілкуватися. Хоча ми з першого дня йшли на пояснення. Здавалося, що можна їм щось пояснити, вони зрозуміють свою помилку. Але потім виявилося, що ні. Вони мусять довести  справу до кінця. Потім справу передали в районний відділ, там були інші працівники. Коли я передав копії до всіх чотирьох машин, які ми відремонтували, інша слідча сказала: «Я горджуся вами!». Різко поміняла своє ставлення.

Марія Павлюх: Як волонтери можуть себе захистити від подібних звинувачень?

Юрій Музичук: Волонтерам, що потрапили в таку ситуацію я б порадив: ні в якому разі не йти на співпрацю зі слідством, тобто допомагати фабрикувати докази і справу. Якщо впевнені в собі, то шукати підтримки серед волонтерів, максимальний розголос в пресі. І далі добиватися справедливості.

Марія Павлюх: А що, якщо на цьому етапі хтось розчарується і перестане волонтерити?

Юрій Музичук: Звичайно, що хтось може розчаруватися і перестати волонтерити. І в чомусь звинувачувати їх не можна. Боротьба забирає багато часу, енергії та здоров’я. Моя справа закінчилася руйнуванням свого успішного бізнесу. Я мав наукоємний бізнес з американською компанією, які у 2023 році відмовилися підписувати контракт через слідство. Після закінчення справи, через рік, багато чого змінилося, тому я сам не відновлював співпрацю.

Марія Павлюх: Яке ваше бачення війни сьогодні? Чи ще будуть потрібні волонтери? Як далі події будуть розвиватися?

Юрій Музичук: Дуже хочеться, щоб волонтери були менш потрібні. Це можливо, коли держава буде виконувати свої обов’язки, а податки йти військовим, армії, щоби виробництво дронів було налагоджено, а не збирати дрони на кожній кухні. Це зовсім не правильно. Але поки цього не зроблено, ми далі продовжуємо працювати. Потрібно далі боротися, не покладаючи рук навіть якщо ми чуємо про наступи ворога. Важливо налаштуватися на довготривалу боротьбу. Потрібно це було зробити одразу, а не слухати тих, хто казав, що за два – три місяці ми будемо відпочивати в Криму.

Марія Павлюх: А зараз ви далі займаєтеся автівками чи у вас є ще інші напрями?

Юрій Музичук: І автівками, і дронами. Довелося вникнути у цю тему, щоб допомогти родині за кордоном, що донатить: щоб правильно спрямувати ці кошти; і робота в ОТГ. Це все займає час. В ОТГ зібрали багато речей для хлопців, які воюють з нашої ОТГ у 103-ій бригаді. Друзі отримала запити: в колесах, харчах і багато інших речах. Товари минулого тижня відвіз хлопцям за запитами.

Марія Павлюх: Наступного тижня знову їдете у відрядження закуповувати для ЗСУ автівки.

Юрій Музичук: В першу чергу їду відвідати за кордон свою рідню, своїх внуків, а на зворотному боці заїжджаю до Франції по автівку для ЗСУ.

Марія Павлюх: Хочу вам побажати, щоб ви більше не потрапляли в такі неприємні ситуації у справах проти невинних волонтерів. А також і далі волонтерити для ЗСУ. Війна, на жаль триває. Ми не маємо права здаватися, бо якщо здамося, то не буде ні України, ні нас самих. Дякую вам за вашу справу. Дякую за інтерв’ю та правду про волонтерів.

Юрій Музичук: Дякую вам.

СПРАВА ІВАНА МИХАЙЛІВА

Відомий волонтер, голова Благодійного Фонду «Майбутнє Радехівщини», який привозить військовим авто часто піддавався обшукам, про що фундація ZMINA писала від 14 квітня 2023 року:

Червоноградський міський суд Львівської області ухвалив рішення скасувати арешт автомобіля Volkswagen Sharan волонтера Івана Михайліва. Цей автомобіль та ще шість автівок не проходять у кримінальній справі про начебто продаж автомобілів, які волонтер завіз як гуманітарну допомогу. Про це йдеться в ухвалі суду від 11 квітня 2023 року.

Приводом до підозри став один прикрий інцидент. 27 квітня 2022 року Іван Михайлів передав авто для свого знайомого військовослужбовця, що пішов воювати. Але, згодом, оглянувши авто, виявилося, що там є несправності, які потребують ремонту. За власні кошти, волонтер відремонтував авто у Києві, де була можливість замінити автозапчастини на якісні. Протягом цього періоду військовослужбовець отримав поранення і довго лікувався. Цей збіг обставин став приводом для того, щоб висунути підозру волонтеру у збагаченні та формуванні злочинної схеми.

За рішенням суду цю автівку передали у користування ГО «Всеукраїнське об’єднання «Коло. Медіа» для виконання завдань у зоні бойових дій. На жаль, авто не служить бойовим завданням і досі. Загалом, у волонтера було вилучено 12 автівок і тільки кілька було повернуто через зустрічні позови. Авто виявилися у жахливому стані.

За словами Івана Михайліва, сьогодні є тільки підозри, навіть окремої справи нема, бо попри численні обшуки, правоохоронці й досі нічого не можуть знайти. З боку скидається враження, що правоохоронці приходять до волонтера так часто, як до себе додому. Кожна повернене авто – це великий успіх для фонду і волонтера.

Іван Михайлів волонтерить із 2014 року. І теж, на жаль, потрапив «під роздачу» та був звинувачений за статтею 201-2 Кримінального кодексу України за розкрадання гуманітарної допомоги. Справа Івана Михайліва, на жаль, досі не закрита.

Інші відомі випадки переслідувань волонтерів

5 травня 2022 року СБУ затримала колишнього чиновника Львівської обласної адміністрації Романа Матиса і журналіста Євгена Шпитка, яким було повідомлено про підозру щодо продажу гуманітарної допомоги, зокрема військової амуніції, призначеної для ЗСУ. Підозрюваним суд встановив заставу у розмірі 2 млн гривень кожному.

30 серпня 2022 року СБУ оголосила підозру 45-річному підприємцеві з Київщини, який «був фігурантом схеми розкрадання гуманітарної допомоги, співучасником Романа Матиса і Євгена Шпитка».

За цією ж статтею вручили повідомлення про підозру 3 червня 2022 року керівниці волонтерського Руху підтримки закарпатських військових Галині Ярцевій. Волонтерці продовжили запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання до 3 вересня. Прикро, але жоден із цих випадків не був злочином, у справах відсутні прямі докази, а самі справи нагадують «переливання з пустого в порожнє».

РОЗ’ЯСНЕННЯ‒КОМЕНТАР СИТУАЦІЇ ІЗ ПЕРЕСЛІДУВАННЯМ ВОЛОНТЕРІВ ГОЛОВИ ГО «НЕСКОРЕНІ» ОЛЕКСАНДРА ЛАБЕЦЬКОГО

Колишній атівець, активіст Майдану, в минулому – голова Турківської РДА Олександр Лабецький один із перших активістів, який поставив питання про захист волонтерів від переслідувань шляхом об’єднання та взаємодопомоги.

Марія Павлюх: Панe Олександре, ви ініціювали у Львові серед волонтерського середовища Форуми на підтримку волонтерів, які зазнали утисків та переслідувань. Як відбувалися події?

Олександр Лабецький: Під час повномасштабного вторгнення я ініціював створення великого штабу допомоги у приміщенні Палацу мистецтв у Львові. До нас приходили всі охочі за допомогою та волонтери, які привозили допомогу. Це була зручна і знана локація у центрі міста. В перші дні Великої війни штаб нагадував цілодобовий вулик, де розвантажувалася гуманітарна допомога і де, кожний міг принести допомогу, а переселенці – її отримати. Ми працювали, не відчуваючи втоми. Депутати, підприємці, активісти… усі тут допомагали. Так тривало півтора місяці.

Вкінці квітня 2022 року почали відбуватися перші обшуки у відомих волонтерів. Ми тоді створили закриту групу у ватсап з метою підтримки та допомоги для волонтерів.

Марія Павлюх: Приходили до багатьох відомих волонтерів з підозрами?

Олександр Лабецький: Так. Прийшли до багатьох: Святослава Літинського, Івана Мисіва, Ігоря Дулина.

Марія Павлюх: Що було зроблено для захисту волонтерів?

Олександр Лабецький: Я ініціював створення цієї закритої групи, в якій волонтери ділилися своїми проблемами та пропонували допомогу. Сьогодні це закрита група, в якій є відомі люди, депутати і підприємці.

Перший Форум на захист волонтерів відбувся в Луцьку «Ви – волонтер. Вам – підозра», де обговорювалися актуальні питання гучних справ, а також напрацьовувався алгоритм захисту і правильної поведінки волонтерів, щоб не потрапити в пастку закону 201-2. Далі подібні форуми відбулися в інших містах: Києві, Чернівцях. Ми намагалися відреагувати на безглузді звинувачення і показати, що з волонтерами потрібно рахуватися.

Марія Павлюх: І як вдалося себе захистити?

Олександр Лабецький: Ми залучили відомих юристів та народних депутатів до створення комісії із розгляду переслідувань у Верховній Раді. Велика кількість справ була закрита через відсутність доказів та самого злочину. Значну роль відіграли відомі волонтери, які знають проблеми зсередини. Найважливіше, що волонтери відчули, що вони в своїх проблемах не самі, а мають підтримку.

Марія Павлюх: А чи є зараз справи, які ще не закриті?

Олександр Лабецький: На жаль, є. Мені пригадується справа зовсім молодого хлопця, що займався автівками, Олександра Дорогана з міста Хмільника Вінницької області. І все вказує на те, що він не винний, проте справа триває вже два роки. Ми дбаємо, щоб він отримав хорошого адвоката. А загалом, після будь-якої невеликої перемоги ми відчуваємо себе дуже потрібними.

Марія Павлюх: А які зараз труднощі переживають волонтерські організації?

Олександр Лабецький: Їх чимало. Наприклад, в багатьох маленьких волонтерських ініціативах можуть виникнути проблеми із фінансовою звітністю. Не всі мають в штаті бухгалтера. Ми отримали грант, тому маємо відповідних фахівців, але не всі мають такі можливості. Нема гарантії, що влада знову не почне їх переслідувати.

Марія Павлюх: А чи потрібно й далі застосовувати статтю 201-2 Кримінального кодексу України? І взагалі чи потрібна така стаття?

Олександр Лабецький: Думаю, що так. На жаль, середовище волонтерів не застраховане від таких прикрих випадків. Час від часу з’являються псевдоволонтери, які користуються довірою громадян. Тому така стаття потрібна, але використовувати її треба тоді, коли є реальні підстави у зловживанні, а не безглузді звинувачення.

Марія Павлюх: А які ще є проблеми у волонтерів сьогодні?

Олександр Лабецький: На Форумі громад та волонтерів 1 травня 2024 року обговорювалося прийняття закону 5995-д про допомогу військовим частинам безпосередньо від місцевих громад, де служать їхні земляки чи оформлення запитів від військових частин до благодійних фондів, бо подекуди захисникам влада не дозволяє писати такі листи. Натомість волонтери не мають потім всіх документів для звітності, а хлопці з передової не можуть отримати допомогу.

Марія Павлюх: Як ви вважаєте, чи можна вирішити усі проблеми волонтерства та військових до закінчення війни?

Олександр Лабецький: Проблем, на жаль, багато. Маємо надію, що прийнятий закон запрацює. Є ще проблема у закупівлі якісної сировини для дронів та інших предметів оборонки.

Вважаю, що найкращою формулою співпраці між волонтерами, владою та військовими це ТРИКУТНИК ПЕРЕМОГИ: «ВОЛОНТЕРИ+ ВЛАДА+ВИРОБНИКИ ОБОРОНКИ».

КОМЕНТАР-ВІДПОВІДЬ МАКСИМА КОЗИЦЬКОГО – ГОЛОВИ ЛОВА ПРО ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ВОЛОНТЕРІВ У ЛЬВОВІ 

Марія Павлюх: Пане Максиме, як захистити волонтерів від безглуздих звинувачень? І чи є сьогодні такі проблеми у волонтерських середовищах.

Максим Козицький: Справи проти волонтерів були актуальними протягом 2022 – 2023 років. Тоді були створені комісії із розслідування справ для захисту волонтерів на рівні Верховної Ради і на рівні адміністрацій. Низку справ було закрито. Волонтери почали об’єднуватися та проводити Форуми. Наша адміністрація сприяла захисту волонтерів і ми активно долучилися до цього процесу. Тому сьогодні вже не чути про такі випадки. Але, якщо є такі справи про переслідування волонтерів на Львівщині, то прошу звертатися до нас, в адміністрацію, ми обов’язково допоможемо.

ПІСЛЯ МОВА

Завдяки об’єднанню волонтерів, правозахисників та громадськості вдалося припинити цькування та переслідування волонтерів на Львівщині. На жаль, в Україні є ще справи проти волонтерів, які досі не закриті. Правоохоронні органи від коментарів в цих справах відмовилися ‒ як і визнати свою провину за несправедливі процеси. Проте досі близько 400-та справ проти волонтерів загалом в державі залишаються відкритими; у Львівській області – близько 35-ти справ.

Наприклад, провокатор у справі Юрія Музичука, Шарко Сергій не те, що не вибачився, а ще й боявся помсти з боку волонтерів у порушенні справи проти використання автомобілів, які мали стояти на штраф-майданчику як речові докази до закінчення слідства. Натомість, авто використовувалися у приватних цілях, оскільки протягом року на кожній наїздили – 15 тис. км. В цій ситуації стає зрозуміло: хто справжній злочинець. Натомість Шарко Сергій отримав підвищення та «додаткову зірочку» в своїй кар’єрі.

Недосконалість законів, система і бюрократія стали причиною цих справ, що порушили честь та гідність волонтерів – найбільш активної частини населення, завдяки якій фронт досі не посипався. На жаль, вони стали жертвами старої корумпованої системи і радянського бачення людини, її прав: честі і гідності, які не мають нічого спільного із людиноцентричним підходом вільного європейського простору. Україна прямує в Європейський Союз, тож праці у сфері законодавства чимало. Важливо збагнути, що волонтери та благодійники, які безкорисливо допомагають фронту, насправді люди з великої літери. Саме вони повинні стати основою громадянського суспільства в Україні, вільній і сильній, незалежній, демократичній державі, де людина почуватиметься потрібною і реалізованою, не залежно від походження чи матеріального становища, а закону дотримуватимуться і усі громадяни.