Польща й Україна сьогодні: як країни з непростим минулим будують нове партнерство майбутнього

Між Польщею та Україною – важка історія, сповнена втрат, мовчання та недомовок. Але сьогодні ці дві країни, травмовані минулим і з’єднані війною в теперішньому, роблять, мабуть, найбільш амбітну спробу взаємного примирення за останні десятиліття. Від ексгумацій та відкриття архівів до спільного оборонного простору й мільярдних економічних потоків – Польща й Україна демонструють, що навіть найглибші рани можуть стати точками опори для майбутнього.

Це історія про складні рішення, політичну сміливість і прагматичну дружбу, в якій емоції не заважають користі, а пам’ять – не блокує розвиток.

Історія, яку неможливо забути, але можна проговорити

У польсько-українському діалозі є одне слово, яке роками висіло над політикою, як важка хмара: Волинь. Трагедія, у якій загинули десятки тисяч людей, десятиріччями залишалась не лише раною, а й інструментом політичних маніпуляцій з обох боків кордону.

І ось у 2025 році – крок, на який чекали покоління: Україна та Польща домовилися про відновлення ексгумацій, відкриття поховань і гідне вшанування жертв.

Це не просто бюрократична процедура. Це – жест довіри. Жест, без якого не буває майбутнього.

Польський політик Павел Коваль назвав це «проривом». І мав рацію:
суспільства, які здатні говорити про минуле чесно, здатні будувати і політику чесно.

Політика без фальші: союз, перевірений війною

Польща стала не лише адвокатом України на Заході, а її щитом. І це не метафора.

Через польські залізниці, дороги, аеропорти проходить більша частина західної допомоги Україні. Країна стала хабом воєнної логістики Європи – значною мірою своїм коштом і ризиками.

Польський уряд просуває українське членство в ЄС, підтримує санкції проти Росії, бере активну участь у міжнародній коаліції зброярських проєктів.

А ще, і це важливо, Варшава залишається одним із небагатьох союзників, які можуть дозволити собі говорити з Києвом чесно, навіть жорстко. Це можливо тільки між справжніми партнерами.

Економіка, яка працює навіть тоді, коли світ тріщить по швах

Обсяги торгівлі між Польщею та Україною останні роки ростуть так швидко, що аналітики жартують: «Польща стала для України другою Німеччиною».

У 2023 році торговельний профіцит Польщі у взаємній торгівлі досяг історичних €7,1 млрд.
Польські компанії увійшли в будівництво, ритейл, транспорт і агро в Україні. Українські бізнеси масово відкриваються у Польщі – від кав’ярень і ІТ-стартапів до логістичних компаній.

Попри війну, попри ризики – бізнес між країнами не падає. Навпаки – стає нервовою системою регіональної економіки.

Торгівля між країнами зросла з 6,5 млрд до 16 млрд доларів за шість років.

Це показує дві важливі речі:

• попри війну, логістичні кризи та політичні спори – бізнес не сповільнюється;
• польсько-український економічний коридор став одним із ключових у Європі.

Це – партнерство, яке приносить користь обом. Україна отримує європейські ринки. Польща – нові робочі місця й інвестиції.

Польща експортує в Україну майже втричі більше, ніж Україна в Польщу.

Це пояснюється:

• сильним польським ритейлом;
• великими інвестиціями у виробництво;
• логістикою, яка прив’язує Україну до польських маршрутів.

Але для України це важливо: доступ на ринок ЄС проходить саме через Польщу.

Аграрний напрям: коли зерно стало політикою

Між Польщею та Україною були й аграрні кризи, й перекриті кордони, й протести фермерів. Але попри це – аграрний сектор залишається одним із найпотужніших напрямків співпраці.

У 2024 році Польща експортувала до України агропродукції на $5,6 млрд, а Україна до Польщі – на $1,2 млрд.

Так, цифри нерівні. Так, конфлікти виникатимуть і надалі.
Але реальність така: польський та український агросектори не конкуренти – вони частини одного великий ринку, який може стати фундаментом майбутнього ЄС із Україною всередині.

Військове партнерство: коли кордон стає спільним

Польща – це країна, яка чудово розуміє: сьогодні кордон України – це кордон Європи.

Тому військова співпраця між нашими країнами стала безпрецедентною: спільні навчання, транзит зброї, ремонтні хаби, закупівлі боєприпасів, інтеграція систем ППО.

У військовій площині Польща і Україна вже зараз діють не як сусіди – а як частини одного оборонного простору.

Очевидна домінація озброєння (40%), далі – логістика, тренування, гуманітарка.

Це означає, що Польща:

• сприймає війну в Україні як частину власної безпеки;
• інвестує у спільний оборонний простір;
• стає ключовим військовим хабом Європи.

Транзит гуманітарної допомоги через Польщу у 2020–2024 рр. зріс з 0,5 млн до понад 2 млн. тонн.

А що далі?

У взаєминах Польщі та України ще буде багато складних моментів. Це нормально.
Дві країни, що мають спільний кордон і спільну історію, не можуть не сперечатися.

Міграція українців до Польщі (2016–2024)

Пік – майже 3,4 млн людей у 2022 році.

Це не просто тимчасовий рух – це нове суспільне явище:

• українці стали однією з головних робочих сил у польській економіці;
• Польща отримала демографічне полегшення;
• культурна інтеграція відбувається швидше, ніж очікували навіть оптимісти.

Ці дані підтверджують: суспільства зблизилися швидше, ніж політики.

Але головне – вектор. І сьогодні він спрямований не в минуле, а вперед.

Наступні роки можуть стати епохальними:
– вступ України в ЄС;
– нові спільні інфраструктурні проєкти;
– модернізація кордонів;
– єдиний енергетичний та оборонний простір.

Історія, яка колись роз’єднувала Україну і Польщу, сьогодні може стати тим, що їх об’єднає бажанням більше ніколи не повторити минулих трагедій.

Польсько-українські відносини – це історія про дві країни, які пережили надто багато, щоб дозволити собі не будувати майбутнє разом.
Це історія про політиків, які наважилися зняти табу з тем, що десятиліттями розділяли народи.
Про економіку, яка росте всупереч війні.
Про оборону, яка стала спільним кордоном.
Про партнерство, яке нарешті стає нормою, а не винятком.

Майбутнє Польщі та України – спільне.
І що важливо – воно формується не в кабінетах, а на дорогах, кордонах, підприємствах, у польових штабах і на зустрічах звичайних людей.