Помер Патріарх Філарет: людина, яка створила українську церкву і не змогла відпустити її

20 березня 2026 року Україна втратила одну з найвпливовіших та водночас суперечливих постатей сучасного православ’я — Патріарх Філарет помер на 98-му році життя після тривалої хвороби.

Його життя стало символом боротьби за незалежність української церкви, за право на автокефалію, за можливість українців творити власну духовну історію без зовнішнього контролю. Сьогодні його називають архітектором Томосу, будівничим тисяч храмів і монастирів, а водночас суперечливою фігурою, яка не змогла знайти компроміс із новою церквою, залишаючи після себе конфлікти, що ще довго обговорюватимуть у медіа та серед віруючих.

Філарета госпіталізували 9 березня у київську лікарню через загострення хронічних захворювань. Останні дні життя він провів під постійним наглядом лікарів, і хоча офіційні релізи не вказують конкретного діагнозу, формулювання «загострення хронічних хвороб» передає всю тяжкість прожитих десятиліть боротьби, рішень і конфліктів, які визначали розвиток української церкви. Президент Володимир Зеленський назвав його смерть «великою втратою» та підкреслив, що без Філарета не було б багатьох кроків до духовної незалежності країни. Це стало фінальною крапкою довгого життя, яке проходило на межі між величчю та суперечністю, між боротьбою і примиренням, між релігійною місією та політикою.

Історія Філарета — це історія сміливого опору, яка почалася ще на початку 1990-х років, коли він став одним із перших українських ієрархів, що відкрито заявив про необхідність автокефалії, чим спровокував конфлікт із Російська православна церква. У 1992 році Філарета фактично позбавили сану, але він не визнав рішення Москви і відповів створенням Українська православна церква Київського патріархату — структури, яка стала символом духовної та національної незалежності України, сигналом того, що українська церква здатна існувати самостійно та формувати власну традицію. Цей крок, хоча й суперечливий, заклав основу для майбутньої Помісної Церкви і зробив Філарета людиною, яка кардинально змінила українське православ’я.

Кульмінацією багаторічної боротьби стало створення Православна церква України у 2018 році та отримання Томосу, який закріпив незалежність української церкви на міжнародному рівні. Філарет отримав титул Почесного патріарха та звання Героя України, його вклад у духовну і державну історію країни визнавали і державні, і церковні структури. Проте навіть після цієї перемоги постала нова хвиля конфліктів: у 2019 році Філарет відкрито протиставився керівництву ПЦУ, зокрема митрополиту Епіфаній, скликав власні зібрання та подавав позови до судів щодо легітимності Об’єднавчого собору 2018 року, що остаточно зробило його постать суперечливою, бо той, хто колись об’єднав церкву, тепер опинився в ролі опозиції до її нової структури, протиставляючи власне бачення розвитку інтересам Помісної Церкви.

Незважаючи на суперечки, Філарет залишив по собі величезну матеріальну та духовну спадщину: збудовано понад три тисячі храмів і більше ніж вісімдесят монастирів, створено мережу духовних шкіл та семінарій, виховано покоління священників і церковних діячів. Його роль у формуванні національної ідентичності церкви важко переоцінити, адже саме він заклав ідею української автокефалії, яка стала важливим маркером незалежності країни. Для одних Філарет назавжди залишиться «батьком української церкви», символом боротьби та наполегливості, а для інших — суперечливою фігурою, людиною, яка не змогла знайти компроміс і підтримати нову структуру, залишаючи після себе конфлікти, що тривалий час будуть предметом дискусій у суспільстві. Його смерть — це завершення епохи, яка формувала сучасне православ’я в Україні, і одночасно нагадування про ціну незалежності, боротьбу за ідентичність та складність керування духовними процесами в умовах політичного і соціального тиску.