Повернувся з Німеччини, щоб захищати Україну: на фронті загинув історик і медик Артем Свірідов

28 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання загинув командир 2-ї штурмової роти 1-го батальйону 210-го окремого штурмового полку ЗСУ, капітан Артем Свірідов (“Арчер”). Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на “Українську правду”.

Трагічну звістку повідомили в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та Києво-Могилянській академії.

Свірідов був випускником історичного факультету КНУ 2014 року та студентом магістерської програми “Менеджмент в охороні здоров’я” НаУКМА.

У 2009 році Артем закінчив спеціалізовану школу з поглибленим вивченням німецької мови та вступив до КНУ. Його дипломна робота була присвячена політиці Німеччини часів останніх представників Саксонської династії.

До 2022 року він жив і працював у Німеччині, де здобув медичну освіту та працював медбратом у відділенні інтенсивної терапії.

У лютому 2022-го Артем повернувся в Україну, став до лав територіальної оборони, а згодом – до 210-го окремого штурмового полку.

У 2023 році Свірідов вступив на магістерську програму з менеджменту в охороні здоров’я НаУКМА.

Співзасновник Українського центру охорони здоров’я Павло Ковтонюк розповів, що після війни Артем хотів допомагати українській медицині стати кращою.

У мотиваційному листі до НауКМА військовий написав:

“З часом ця війна стала для мене не тільки про захист територіальної цілісності, але й про захист свобод і гуманних цінностей. Для мене було б розпачем бачити, що перемога на полі бою не призведе до перемоги в суспільно-громадському житті країни, насамперед у системі охороні здоров’я. Тому я хочу зробити те, що в моїх силах, щоб допомогти своїй країні змінитися”.

Чин похорону захисника відбудеться 6 вересня о 13:30 на Берковецькому кладовищі в Києві (вул. Стеценка, 18).

“Людина з найкращих людей”. Спогади про “Арчера”

Колеги та друзі згадують Артема як світлу й талановиту людину.

Викладачка КНУ Валентина Миронова запамʼятала його як “неймовірно розумного, красивого і порядного студента”.

Однокурсники пригадують, як у часи навчання в Університеті Шевченка “Арчер” брав участь у театральних постановках, танцювальних номерах і студентських фестивалях.

Зокрема, спогадами про бійця поділився його університетський товариш Євгеній Сафарянс, з яким вони разом грали в університетській версії рок-опери “Моцарт”, брали участь в студентській самодіяльності та підпрацьовували аніматорами в “Мамаєвій Слободі”.

“Світла пам’ять Артему. Я захоплювався його хореографією і для мене він був прикладом справжнього профі в справі, за яку б він не брався… Багато спільних спогадів з ним, і від того дуже боляче”, – написав чоловік.

А подруга загиблого Марія Заруба пригадала, як Артем ставив чудові номери на конкурсі “Міс факультету”, грав у постановці “Ромео і Джульєтта” та багатьох інших виставах.

“Я ніколи не забуду, як Артем ставив нам танець з Віталіком перед весіллям. Як ми вночі перед святом тренувались на Оболоні танго. А як щиро раділи, коли все вдалося. Я знайду колись відео і покажу. Раділи, як діти (…)

А шматок вистави, де Артем зіграв Петруччо і ми виграли театральний фестиваль. А в “Слободі” десятки квестів, фестивалів і два шикарних вертепи, де Артем грав головні ролі, а Маланка в ролі Артема чарувала всіх. Ми б це мали згадувати, зустрічаюсь в Зеленому корпусі… Я не вірю. Це ж Людина з найкращих людей”, – написала подруга.

Також бійця вшанували засновники курсу “Вишкіл капітанів” військового інституту КНУ, в якому він брав участь.

“Я горджуся, що потрапив на цей курс. Мабуть, вважаю це одним із найбільших досягнень для мене особисто. Можливо, це не було так урочисто, як очікувалось, але що було класно зроблено – що цей шеврон ти отримуєш не на початку, як тільки ти зарахований на курс, а коли почав, познайомився з усіма.

А дійсно, коли ти пройшов щось визначне, якийсь важливий етап, в даному випадку це був екзамен по TLP, який є наріжним каменем цього курсу, і от тоді ти можеш дійсно вважатися учасником Вишколу капітанів”, – казав військовий.

На сторінці курсу бійцю подякували за чин та пообіцяли, що помстять його загибель:

“Ми хочемо сказати тобі: саме ми пишаємося тим, що ти пройшов наш курс, пишаємося твоїм шляхом і цінностями. Для нас велика честь, що ти став і назавжди залишишся частиною нашої спільноти випускників курсу. Герої не вмирають! Памʼятаємо. Помстимося!”