Re: Open Zakarpattia VI: Ужгород знову став центром діалогу Європи
7–8 листопада Ужгород вчергове став місцем зустрічі культур та мов: тут відбувся шостий форум Re: Open Zakarpattia, організований Інститутом Центральноєвропейських Досліджень (Institute for Central European Strategy). Захід уже перетворився на традиційний символ відкритості та діалогу, де розмова про майбутнє України виходить за межі політики чи економіки і стосується цінностей та співжиття. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на блог Шеф-редакторки UPMP, журналістки проєкту StopLie, ведучої програми “Філософія особистості з Анною Стожко”, членкині Спілки польських журналістів, віцепрезидентки Товариства “Польсько-українське примирення”, директорки Міжнародної Амбасади Жінок-Підприємиць в Києві Анни Стожко.
Військові голоси на форумі.
Особливим моментом стало відкриття форуму військовим із бойовим досвідом — українцем угорського походження Віктором Трошкі, науковцем і публіцистом, який нині захищає Україну. Його промова про суспільство й доброчесність пройняла зал до мурах, адже він говорив не лише як воїн, а й як мислитель, що бачить майбутнє країни крізь призму людської гідності та відповідальності. Цей виступ задав тон усім дискусіям, бо нагадав: будь-які розмови про розвиток і євроінтеграцію не мають сенсу без тих, хто щодня ризикує життям на фронті.
Протягом двох днів військові були не лише учасниками, а й активними доповідачами. Вони говорили про втрати, про силу людської гідності, про саможертовність і ціну свободи, і кожне їхнє слово мало вагу, бо було сказане людьми, які знають війну з власного досвіду. Їхні виступи викликали сльози в залі, створюючи атмосферу особливої щирості й глибини. Важливою частиною програми стала панель військових, де виступили представники трьох відомих бригад — 3-ї штурмової, «Азову» та «Хартії». Їхня присутність надала дискусіям особливої ваги: ці підрозділи стали символами стійкості та боротьби за свободу, і їхні голоси поряд із політиками та експертами нагадали, що майбутнє України твориться не лише в кабінетах, а й на передовій.
Європа у множинності голосів
Re:Open Zakarpattia не схожий на звичайний форум із сухими виступами. Тут панує відчуття живого діалогу — інтелектуального, людського, культурного. Закарпаття, де поруч живуть українці, угорці, румуни, словаки, роми, євреї та поляки, саме по собі є моделлю того, як може виглядати гармонійна багатонаціональна Україна. Коли країна воює за свободу, на перший план виходить питання єдності. Але справжня єдність — це не одноманітність, а уміння чути іншого, навіть якщо він говорить іншою мовою.
Національні меншини: ресурс для майбутнього
Одна з головних тем, яку хочеться виділити, — це місце національних спільнот у сучасній Україні. Про це говорили не лише як про юридичне чи політичне питання, а як про реальність співжиття людей, котрі протягом століть ділили один простір, школу, ринок, свята. Відомо, що Закарпаття — єдиний регіон, де можна почути кілька мов на одній вулиці, і це не конфлікт, а щоденна звичка. І що важливо: тут багатомовність — не перешкода, а м’яка сила спілкування, що формує довіру. Учасники дискусій підкреслювали: нова Україна має дивитися на свої меншини не як на проблему, а як на ресурс. Адже саме вони можуть стати містком між Україною та сусідніми країнами, особливо в умовах майбутнього членства в ЄС.
Польський досвід у ширшій європейській дискусії.
Серед прикладів, які зокрема звучали на форумі, згадувалися моделі децентралізації, прикордонного співробітництва та розвитку регіонів у країнах Європи. Польський досвід став одним із практичних орієнтирів, зокрема для Закарпаття: країна пройшла шлях від периферії до активного центру Європи, і цей досвід може бути корисним для прикордонних територій України. Йшлося також про освітню співпрацю: польські університети залучають молодь із Закарпаття, підтримують програми обмінів і стажувань. Учасники відзначали й роль польсько-української солідарності у підтримці біженців та відновленні України. Ці приклади були частиною ширшої дискусії про те, як сусідські країни можуть допомогти Україні інтегруватися в європейський простір.
Форум як простір для практичних рішень.
Форум став міжнародним майданчиком, де зустрілися політики, дипломати, науковці, представники громадських організацій, журналісти. Обговорювали конкретні речі: як залучати інвестиції, як розвивати транспортні сполучення, як підтримувати освіту й культуру, як зберегти довіру між спільнотами, успішні кейси співпраці та виживання в умовах реалій. Але за кожною панеллю стояло більше: питання ідентичності України після війни. Що означає бути європейцями? Як залишитися собою, не замикаючись у травмах минулого? Як навчитися сприймати багатоголосся країни як силу, а не як загрозу? Ці питання звучали і в офіційних промовах, і в кулуарах. Відчувалося, що форум не просто створює ідеї, а він формує атмосферу, в якій європейські цінності перестають бути гаслом і стають досвідом.
Серед спікерів були як відомі особи, так і ті, хто без високих посад щодня підтримує Україну в умовах війни. У дискусіях взяли участь Віталій Портников, Елла Лібанова, Віктор Микита, Алле Дорхаут, Віталій Кіндратів, Роман Ващук, Ігор Лоссовський, Тарас Качка, Вахтанг Кіпіані, Соломія Бобровська, Едвін Бендик та, звісно, Андрій Любка. Цей склад поєднав високопосадовців, дипломатів, науковців і військових із волонтерами, створюючи простір, де різні голоси звучали рівноправно й щиро.
Європейські цінності як досвід.
Re:Open Zakarpattia цього року підтвердив свою місію, а саме — відкривати Закарпаття не лише для України, а й Україну для світу. Бо саме тут, серед гір і річок, у місті, де в кав’ярні можуть сидіти поруч угорець, українець і поляк, — Європа починається щодня: з людського спілкування, з довіри, з готовності чути іншого. Форум показав, що європейські цінності для України — це не гасла, а щоденний досвід співжиття, партнерства і взаємної підтримки. Саме в такій атмосфері формується нова українська ідентичність, відкрита до світу й водночас заснована на власній багатоголосій традиції.
