Ресторатор Василь Бундз: «Я завжди мріяв про власну справу і прагнув фінансової незалежності»

Вісім місяців повномасштабної російсько-української війни супроводжується тривогою та економічною нестабільністю, що під час воєнних дій трапляється часто. Важливим залишається міцний економічний тил держави, адже для ефективної роботи потрібний розвиток підприємництва та нові робочі місця. Малий і середній бізнес стають могутньою опорою для держави у ці важкі часи випробувань. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на блог кандидата наук із соціальних комунікацій, викладачки кафедри міжнародної інформації Національного університету “Львівська політехніка”, журналістки-блогерки, громадської діячки, волонтерки, бізнес-аналітика, комунікаційника, політтехнолога Марії Павлюх.

Ресторанний бізнес добре розвинутий у Львові: представлений пекарнями, кафе, бістро та ресторанами. Для туристичного міста Лева ресторанний бізнес дуже важливий, адже це частина гастрономічного туристичного бізнесу, який характеризує Галичину перед іноземними гостями. Широкий вибір страв: національних чи іноземних та галицькі традиції свідчать про відкритість та гостинність львів’ян.

Мережа: піцерії, кафе, бістро і ресторан, які належать львівському ресторатору Василю Бундзу, має власний шарм і маркетингову лінію розвитку. Власник і підприємець Василь Бундз любить свою справу і намагається її зробити не тільки прибутковою, а й корисною для львів’ян. У вільний час Василь Бундз полюбляє відпочивати на природі, рибалку та футбол, тому у його ресторанах часто транслюються важливі футбольні матчі. Про становлення концепції мережі піцерій і кафе, пан Василь розповідає як про свою мрію, яку намагався здійснити, коли був найманим банківським працівником. Сьогодні спілкуємося із львівським ресторатором Василем Стефановичем Бундзом.

В. Бундз: «Коли я був найманим банківським працівником, то мріяв про власну справу та прагнув фінансової незалежності. Піца тоді була популярною серед львів’ян, тож вирішив, що це буде піцерія.

М. Павлюх: «Як вам вдалося знайти у собі сили, щоб розпочати власну справу?»

В. Бундз: «Для того, щоб вийти із зони комфорту іноді потрібний потужний удар, бо у звичний час все відбувається само по собі. Звичайно, що лячно ризикувати, але, завжди варто спробувати. Тому моя перша піцерія стала прибутковою. Вона ефективно запрацювала на привокзальній. Це було вигідне місце, оскільки постійний потік туристів та львів’ян забезпечив піцерії постійну відвідуваність, а згодом і  популярність.

М. Павлюх: «А чому ви вирішили відкрити саме піцерію, а не якесь інше тематичне кафе, наприклад?

В. Бундз: «Львів’яни полюбляють ходити у піцерії сім’ями. Зараз піцерії також популярні. Тому наші піцерії облаштовані для відпочинку сімей з дітьми. Раніше бізнес ресторатори вели простіше – є попит, − є і пропозиція; є загальний потік клієнтів, тож є і заробіток. Але час змінюється, все удосконалюється і звичний потік клієнтів для бізнесу – це не гарантія успіху в умовах конкуренції. Тому потрібно використовувати і продумувати власну маркетингову лінію, слогани чи гасла для просування у соціальних мережах та згуртована, професійна команда, щоб постійно розвиватися.

М. Павлюх: «Коли справи налагодилися, то ви вирішили продовжити?»

В. Бундз: «Так. Згодом, відкрив у центрі заклад «Gazda Cafe», біля Оперного театру».

М. Павлюх: «Як вам вдається поєднувати стільки справ, керувати кількома кафе і мати час для себе?»

В. Бундз: «Між бізнесом та підприємництвом є суттєва різниця. Підприємець, який має власну справу не має змоги кинути її, наприклад, і поїхати відпочивати, оскільки сам важко працює і все тримає на собі. Коли ж налаштований бізнес – то це завжди згуртована команда, яка за відсутності керівника виконує обов’язки і бізнес від цього не втрачає, а навпаки розвивається. Коли команда працює ефективно, тоді керівник може дозволити собі відпочивати, а власна справа розвивається далі. У мене уже не підприємництво, а бізнес з професійною командою, яка працює на просування і популяризацію моїх кафе. Правда, знань професійних трохи бракує, оскільки економічна і фінансова освіта не завжди забезпечує необхідними знаннями для ведення успішної справи. Тому цьогоріч вступив до Business School в УКУ.

М. Павлюх: «У вас власна мережа. А яка особливість вашої мережі і чим вона відрізняється від інших мереж львівських закладів харчування?» Ви є засновником Gazda Group.»

В. Бундз: «У Львові є кілька успішних бізнес-груп. Тому рішення про створення Gazda Group було на часі, оскільки усі кафе потребували доброї команди. Клієнта потрібно постійно дивувати. Нам потрібно йти в ногу з часом і постійно розвиватися. У нас є кафе з різноманітним меню, скажімо, смачної ситної української кухні та італійських страв. Це заклад напроти Оперного театру «Gazda Cafe» з традиційною українською назвою. Родзинкою усіх наших кафе є піца, якою можна посмакувати у будь-якому закладу, не зважаючи на провідні страви меню. Також ми розробили українську піцу-паляницю, щоб створити єдину мережеву лінію, а у закладі «Budzzini – найбільший вибір піц у Львові», окрім вибору піци, пропонуємо інші італійські страви. Наші кухарі прекрасно готують, тож відвідувачі завжди задоволені.

М. Павлюх: «Budzzini – це на італійську манеру чи це сімейний бізнес?».

В. Бундз: «Ні, це не сімейний бізнес, це командна робота. Ми вибрали для нашої бізнес-групи давнє українське слово, яке характеризує нашу гостинність – ґазда. Здавна, господарі у Галичині називалися ґаздами. Маю у команді добрих фахівців. Та у ковідну добу, особливу у 2020 році, Gazda Group пережила кризу. Потік клієнтів через пандемію і затяжні карантини сильно знизився, − а, відповідно і прибуток. Ми були на межі банкрутства, проте вдалося витримати труднощі.

Budzzini – це легенда про одного італійця, який полюбляв українські сири. Він часто, відвідуючи Україну, привозив кілька видів українських сирів, тому й отримав таку кличку. Це, звісно, легенда, бо нема архівного доказу чи підтвердження. Ми вирішили взяти за основу цю легенду для популяризації нашої мережі.

М. Павлюх: «У перші дні повномасштабного вторгнення, ви не думали поїхати за кордон, перенести свій бізнес?»

В. Бундз: «Ні, не думав. Насправді, перенести свій бізнес і свою справу дуже важко, особливо, коли є своя команда. Тут мій дім і моя родина. Тож не виникало таких думок, щоб усе залишити – і поїхати. Крім того, якщо продавати бізнес, то у таких критичних умовах не повернеться навіть десята частина вкладених грошей. Жаль стількох зусиль.

М. Павлюх: «А коли розпочалася війна, які були ваші реакції та очікування? Було страшно?».

В. Бундз: Звісно, що було лячно. Про всяк випадок, придбав рушницю. Але, згодом, прийшло усвідомлення, що потрібно далі працювати, щоб забезпечити державі стабільність та перемогу».

М. Павлюх: «Після того, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, то до Львова приїхала велика кількість переселенців. Чи відчули ваші кафе якісь зміни?».

В. Бундз: «Так. Потік клієнтів збільшився суттєво, оскільки для переселенців популярними стали відвідування львівських піцерій і кафе. Згодом, потік зменшився, тож зараз працюємо над новими маркетинговими ходами. Нещодавно наше кафе відвідали зірки футболу.

М. Павлюх: «Скажіть, які принципи, окрім командних цінностей, ще для вас важливі?»

В. Бундз: «Ми орієнтуємося на кожного нашого клієнта. Для нас найважливіше, щоб клієнт був задоволеним і щоб його добре обслужили, тому я часто люблю наголошувати про це у своїй команді. Конкуренція серед кафе і ресторанів у центрі міста дуже висока, тож доводиться придумувати: чим здивувати свого відвідувача».

М. Павлюх: «Ваш заклад «Медівня 1979 – ресторан української кухні» звучить дуже смачно і солодко. Звідки виникла така ідея відкрити кафе з таким «солодким» присмаком? Відомо, що «медовуха» − це вино, яке варили і пили козаки. Ви також маєте якісь давні рецепти, які плануєте втілити у меню ресторану?»

В. Бундз: «Так сталося, що колишня власниця цього кафе вирішила здати нам в оренду це приміщення. Раніше тут був популярний заклад, і кожний, хто пам’ятає радянський період, це кафе згадає. Кафе має локацію у центрі Львова і це дуже вигідна позиція з одного боку, з іншого – тут висока конкуренція. Також це кафе має свою історію і це головна теза, навколо якої ми будуємо свою концепцію розвитку. Але маємо дивувати, оскільки вигідна локація у центрі та заклад зі своєю історією – ще не робить заклад прибутковим чи популярним.

Інтер’єр залишився від попередніх власників, але меню розробляємо власне. Плануємо варити медовуху для наших відвідувачів за старими рецептами.

М. Павлюх: «А які особливості мають усі ваші заклади?»

В. Бундз: «У роботі ми притримуємося принципів командної роботи. Наша компанія Gazda Group має цінності, на яких базується концепція наших кафе та ресторанів. До прикладу, кожна літера слова «Gazda» символізує особливість бізнесу: «G» − гостинність; А – амбіційність; Z – згуртованість; D – довірливість; А – азарт (ми заряджені на успіх). Спільною тезою, яка поєднує усі кафе і ресторани − це створення української піци-паляниці, збереження традицій, демократичні ціни, якісний сервіс, комфорт і зручність для відвідувачів.

Ми невипадково вирішили використати це давнє галицьке гостинне слово «ґазда», що символізує нашу галицьку ідентичність. Тому принципи бізнес-групи записані в абревіатурі цього галицького слова, що вказує на нашу відкритість.

Усі наші заклади мають гарні, просторі зали, із зручними диванами і зонами відпочинку для дітей. Меню різноманітне і кожний відвідувач може для себе вибрати страву на будь-який смак. Наші заклади працюють цілодобово і це дуже зручно для відвідувачів, які хочуть відпочити вночі, коли усі кафе зачиняються. Ми хочемо створити для наших відвідувачів комфорт та забезпечити приємними емоціями, тому любимо транслювати мультфільми для дітей, приємну музику, а для футбольних фанатів – футбольні матчі.

М. Павлюх: «Під час повномасштабного вторгнення, частину прибутку ви віддали на ЗСУ. Знаю, що ви активно донатите на армію».

В. Бундз: «Так, я вірю у нашу перемогу, але притримуюся тієї думки, що добрі справи потрібно робити тихо і без розголосу».

М. Павлюх: «У вашому бізнесі ви часто експериментуєте. Не боїтеся ризиків?»

В. Бундз: «Я завжди мріяв про власну справу, але в Україні бізнес, особливо малий чи середній, в тій чи іншій мірі пов’язаний із великими ризиками. Наприклад, під час локдаунів, коли у світі боролися із пандемією ковіду-19, наша бізнес-група пережила кризу. Довелося йти на сміливі і ризиковані рішення, щоб втриматися на плаву. Ми змінили концепцію, маркетингову лінію, розробили нове меню. Тож ризик існує завжди, та кризи потрібно сприймати не як виклик чи випробування, а як шанс на нові нестандартні рішення і пошук нових можливостей.

М. Павлюх: «Відомо, що у 90-х бізнесмени мали багато викликів і проблем, а також непрості стосунки із владою. Чи існують зараз проблеми з офіційними органами?»

В. Бундз: «Колись, це були виклики. Але зараз проблем із органами влади для малого чи середнього бізнесу у Львові суттєвих нема. Ми сплачуємо податки, підтримуємо економіку, волонтеримо і допомагаємо армії.

М. Павлюх: «А яка зараз ситуація із конкуренцією серед львівських рестораторів?».

В. Бундз: «Львівські ресторатори мають велику конкуренцію, особливо у центрі міста, де є високий потік туристів і клієнтів. Конкуренція висока, але з іншого боку, вона стимулює до постійного розвитку і вдосконалення. Тому в цьому великий плюс для власників бізнесу.

М. Павлюх: «Пане Василю, ваші кафе приємно дивують гостинністю, хорошим вибором страв і гарним, професійним сервісом. А що плануєте у майбутньому?».

В. Бундз: «Плануємо розвиватися далі. Зараз працюємо над тим, щоб ресторан «Медівня 1979 – ресторан української кухні» став популярним закладом не тільки серед львів’ян, а й серед гостей  міста, тому завжди намагаємося пробувати щось нове і дивувати. У наших ресторанах є також меню для іноземців-арабів, які минулого року часто відвідували Львівщину. Ми відкриті для змін, вдосконалення та співпраці.