Секрет сили наших бійців – домашні кекси на передовій
Село Старі Безрадичі, розташоване в Обухівському районі Київщини, здавна відоме своєю згуртованістю та традиціями взаємодопомоги. Про це повідомляє Upmp.news.
У важкі часи, коли країна потребувала підтримки, місцеві жителі завжди об’єднувалися, щоб допомогти одне одному. Із початком повномасштабного вторгнення ця сила громади стала справжнім символом надії та турботи.
Вже з перших днів війни волонтерська команда, яку очолює Тетяна Кудіна, взялася за просту, але дуже глибоку справу – випікати кекси для українських військових. Ці домашні смаколики швидко перетворилися на більше, ніж просто їжу. Вони стали теплим нагадуванням про дім, про те, що про кожного нашого бійця пам’ятають, тримають у серці, чекають.
До команди долучилися подруги, чоловік, доньки – кожен з них знайшов своє місце в цьому процесі. Хтось місить тісто, хтось стерилізує банки, хтось фасує, хтось збирає й передає готові пакунки. Усе – злагоджено, мов годинник. І кожен – з любов’ю.
Звичайно, кекси – лише частина їхньої праці. Волонтери з Безрадичів також готують тушонку, гречану кашу з м’ясом у банках, овочеві закрутки. Але саме кекси стали тим душевним акцентом, тим маленьким теплим «привітом із дому», який так потрібен на передовій.
Ці руки – не для слави, а для добра
Ці руки – звичайні, натруджені, знайомі з болем і турботою. Вони не просили нагород і не прагнули визнання. Вони просто робили те, що підказувало серце.
Щодня на кухні панує не метушня, а тиха, зосереджена праця. Кожен кекс – як лист у пакеті. Кожна банка – як оберіг. Все готується з думкою: “Хай буде смачно, хай додасть сил, хай нагадає – ми поруч”.
Це не про героїзм на публіку. Це про щоденну, системну, невидиму працю, що зшиває країну там, де рвалося. І саме в такій роботі – справжня гідність.
Вдячність, що дочекалася слова
У день українського добровольця, 14 березня, ці волонтери нарешті почули: «Дякуємо». Їхню багаторічну добровільну, безкорисливу і щиру роботу відзначили почесними відзнаками Всеукраїнського об’єднання громадян “Країна”.
Церемонія нагородження стала можливою завдяки поданню від Громадської організації “Єдина Громада – Єдина Мета”, яка щодня бачить і визнає значення цієї роботи. І хоча для самих волонтерів ця подія стала несподіванкою, вони прийняли її скромно – як тихий жест підтримки, не як тріумф.
Волонтерство на пенсії – із любові, а не з достатку
Більшість із тих, хто щодня готує смаколики для фронту, – люди пенсійного віку. Вони живуть скромно. І щораз, купуючи борошно, яйця, крупу чи банки, змушені рахувати кожну гривню. Але попри це – не зупиняються.
Це не тому, що їм легко. Це тому, що вважають неможливим не допомагати. Бо знають: їхні кекси – не про їжу, а про любов. А любов не рахує витрати.
Як допомогти тим, хто допомагає іншим
Волонтерська команда з Безрадичів ніколи не просила нічого для себе. Але ми знаємо: їм справді потрібна підтримка – не моральна, а дуже практична.
Кожна пачка борошна – ще десяток кексів. Кожна банка тушонки – ще одна тепла вечеря для захисника.
Хочете допомогти?
Зв’яжіться з ними за телефоном: +380988309526
Можна передати продукти, банки, пакувальні матеріали чи просто зробити посильний внесок – будь-яка допомога стане частиною великої справи.
Люди, що тримають країну разом
На світлині – прості українці з села. Вони не одягнені у форму, не носять бронежилетів. Але вони теж боронять. Їхній фронт – тихий. Але такий самий незламний.
Вони печуть. Вони варять. Вони зберігають людяність там, де легко було б опустити руки.
І поки є такі люди – ми вистоїмо.
Слава українським волонтерам.
Слава нашим захисникам.
Слава Україні.
Автор: Людмила Педоченко
#волонтери #Старі Безрадичі #кекс #військові #їжа #допомога #Україна #захисники #Тетяна Кудіна #бригада бабусь