Станіслав Сирочинський: польський шляхтич з Поділля, який подарував Києву лікарню

Станіслав Сирочинський (1848 – 1912) — польський громадський діяч, філантроп, інженер-лісовод і депутат Державної думи Російської імперії. Один із лідерів польської громади Київської губернії, відомий своєю доброчинністю, ініціативою створення Польської лікарні в Києві та діяльністю на підтримку освіти та культури.

Батьківщина Станіслава Сирочинського — село Юрківці, розташоване в Ситковецькій волості Липовецького повіту Київської губернії. Нині це Гайсинський район Київської області. За описом Лаврентія Похилевича у праці «Сказания о населенных местностях Киевской губернии».

«Юрківці, село на піднесеному місці при джерелах струмка Червоної, за 6 верст з’єднується в селі Ситківці з рікою Повстянкою. Жителів обох статей: православних — 756, іновірців римських і єврейських — 10; землі 1584 десятини. Належить Северину Тадейовичу Сирочинському (латинського віросповідання, 1808 року народження). Церква Успіння Пресвятої Богородиці, дерев’яна, 6-го класа, землі з хутором має 77 десятин; побудована у 1751 році».

В цій історичній довідці Похилевич згадує саме батька Станіслава Сирочинського – Северина Тадейовича, власника села, лікаря за освітою, який покинув свою практику, щоб керувати маєтком. Матір теж походила зі знатної польської родини, спорідненої з відомим англійський письменником, польського походження Юзефом Корженевським «Конрадом». Тож народився Станіслав Сирочинський 1848 року у заможній польській землевласницькій родині, що осіла на Україні. Однак батьків не стало коли він був у підлітковому віці, майже дитиною. І обов’язок керувати маєтком перейшов тимчасово до брата Тадеуша.

Загалом у родини Сирочинських було кілька синів, які залишили помітний слід у громадському житті.

• Антоній Сирочинський брав участь у Січневому повстанні 1863 року — національно-визвольному русі поляків проти Російської імперії.
• Тадеуш Сирочинський керував маєтком у Юрківцях і займався управлінням господарством.
• І сам Станіслав. Але про нього далі

Станіслав здобуде освіту в Сільськогосподарській академії Москви, і спеціалізуватиметься у галузі інженерії лісового господарства. Після закінчення академії працюватиме кілька років у Тамбовській губернії. Повернувшись у Юрківці 1874 року, він розпочне реформування маєтку, упроваджуючи ефективні методи землекористування. Завдяки цьому місцеве господарство стане одним із найуспішніших у Київській губернії. Одружиться зі Станіславою, уродженою Подгорською.

Станіслав Сирочинський був широко відомий і шанований серед землевласницької шляхти Київської губернії. Обіймав численні посади, здобуваючи симпатії та визнання громади, був дуже активним у громадських та політичних питаннях.

У 1906 році разом із Романом Дмовським, якого вважають головним ідеологом польського націоналізму, заснував Польську національну партію на Малоросії. У суперечці між романтичним революціонізмом та позитивістським прагматизмом він став на бік останнього та вирішив балотуватися до Державної Ради – верхньої палати російського парламенту, вибори до якої скликав цар, щоб заспокоїти революційні настрої. 17 квітня 1906 року його було обрано представником Київської губернії та він обіймав цю посаду до 1909 року.

Найбільшою ініціативою Станіслава Сирочинського стала організація будівництва Польської лікарні в Києві — медичного закладу для потреб римо-католицької громади та всіх нужденних, незалежно від віросповідання.

Сирочинський розпочав збір коштів серед польських родин, а сам пожертвував 150 тисяч рублів — більшу частину суми, необхідної для будівництва (загальна кошторисна вартість лікарні — 222 тисячі рублів).

Після його смерті справа була доведена до кінця за допомогою дружини. У некролозі, опублікованому в польській газеті «Дзєнник Кійовський», вона, посилаючись на останню волю чоловіка, просила замість жалобних квітів робити пожертви на будівництво лікарні.

Кошти були зібрані. Проєкт виконав київський архітектор польського походження  Кароль Іваницький (1870–1940) — автор відомих київських будівель початку XX століття. Будівництво завершили в 1914 році, і заклад отримав назву «Польська лікарня імені Станіслава Сирочинського». Вона розташовувалася на нинішній вулиці Платона Майбороди, 32 (тоді — Відрадна), поблизу Лук’янівки. Польська лікарня як така проіснувала недовго: почалась Перша світова війна. Після Першої світової війни лікарня функціонувала як шпиталь, а згодом у ній розмістився Інститут нейрохірургії імені академіка Андрія Ромоданова, який діє й сьогодні. Від лікарняного комплексу зберігся корпус амбулаторії.

Підтримував Станіслав Сирочинський також освіту і культуру. Щоправда не в Києві. У заповіті передав 30 тисяч рублів на розвиток Школи ремісників у Любліні, яка згодом отримала його ім’я. Навчальний заклад існує дотепер як Залізнично-транспортний коледж у Любліні. Крім того, у 1910 році він висунув Михайла Тишкевича, українського  дипломата, публіциста, митця і мецената на Нобелівську премію миру.

Станіслав Сирочинський помер у Києві 20 квітня 1912 року. Заупокійна меса відбулася в костелі Святого Олександра, головному католицькому храмі міста. Похований на Байковому кладовищі, де спочивають відомі діячі польської громади Києва.

Олена КОЦЕРУБА

Матеріал створено за підтримки Polpharma у межах проєкту «Пам’ять, що єднає: лікарі польського походження в історії Києва», який відкриває імена та маловідомі сторінки спільної медичної спадщини України та Польщі.

Polpharma – найбільший виробник ліків у Польщі з понад 90-річною історією. Уже понад 20 років компанія працює в Україні, маючи портфель із понад 600 рецептурних і нерецептурних препаратів – зокрема для лікування кардіологічних, неврологічних та офтальмологічних захворювань