У Києві відкрилась виставка українського художника Артура Солецького
Відомий український художник, чиї роботи зберігаються у приватних колекціях США та Європи, представив у столичному музеї персональний артпроєкт про пам’ять, досвід і внутрішні тріщини, що загострилися у часи війни.
Нещодавно у Музеї історії міста Києва відбулося відкриття виставки сучасного українського художника Артура Солецького «Уламки спогадів». Експозиція поєднує живопис і скульптуру в єдиному просторі, присвяченому темам пам’яті, досвіду та внутрішньої незавершеності людського буття.
«Це не просто експозиція, а середовище, де глядач опиняється сам на сам із тим, що зазвичай не встигає сформулювати: незавершені думки, внутрішні тріщини, спогади без назв. Пам’ять тут постає уламками — вона ламається, зміщується, повертається фрагментами. Чоловік і жінка постають не як конкретні персонажі, а як універсальні образи людського досвіду, поза часом і біографіями.
Повторювані символи — літак, дім, яблуко, меч — не мають фіксованих значень, вони оживають у взаємодії з відвідувачем і відкривають можливість для власних асоціацій. Виставка функціонує як щоденник без слів — відкритий для прочитання й дописування кожним, хто входить у цей простір», — розповідають у музеї.
Артур Солецький розповів, що тема пам’яті для нього є ключовою, адже саме вона формує нашу ідентичність і дозволяє не втрачати надію. У його роботах присутні символи й образи, які він несе з дитинства, і головне — щоб вони відгукувалися у глядачів, викликаючи власні рефлексії та спогади. Художник також поділився історією створення своєї першої відеороботи після початку повномасштабного вторгнення — як спроби зафіксувати надію, що розтанула, і водночас внутрішній стан, який переживали мільйони українців.
На думку митця, «Уламки спогадів» — це виставка, що не нав’язує готових сенсів, а пропонує простір для роздумів і внутрішньої рефлексії. Вона функціонує як щоденник без слів, який кожен читає по-своєму й дописує власними відчуттями. У часи, коли світла й тепла може бракувати, саме мистецтво стає джерелом внутрішнього світла, простором для пам’яті.
Співкураторки виставки — Анастасія Муніч та Ірина Жигуліна — підкреслили, що цей проєкт став для них не лише професійним, а й особистим досвідом. Вони відзначили глибину та сенсорність робіт Солецького, які перегукуються з їхніми власними історіями й відкривають простір для діалогу кожного відвідувача із самим собою. Для кураторок співпраця з художником стала процесом проживання виставки разом із ним, а кожна робота — нагодою відкрити власні спогади й емоції.
Нагадаємо, що Артур Солецький — випускник Львівської академії мистецтв, художник із виразним авторським стилем, сформованим на перетині монументального живопису, інсталяції та відеоарту.
У своїй практиці він виходить із переконання, що форма — це не лише зображення, а й активний елемент простору, здатний впливати на глядача. Його мистецтво формує напругу, тиск або, навпаки, створює відчуття занурення.
Особливий резонанс навколо його імені виник після того, як американська акторка Шерон Стоун показала у своїх соцмережах картину Солецького «Велика маленька мрія» (2023), створену в розпал повномасштабної війни, яка стала частиною її приватної колекції.
Попри інтерес світових колекціонерів, Солецький послідовно повертає свої найважливіші проєкти в Україну, працюючи з локальним контекстом і живим, нефільтрованим глядачем. Парадокс його практики простий і сильний: його купує світ — але говорить він насамперед з нами.