У столичному музеї відкрили виставку, що демонструє тисячолітню еволюцію української писанки
На виставці «Українська писанка: витоки і сучасність» можна побачити розмаїття розписних яєць різних епох — від Києво-руської доби і до сьогодення.
В Національному музеї історії України відбулася презентація міжмузейного виставкового проєкту, створеного в партнерстві з Вишгородським історико-культурним заповідником та музеєм історії міста Києва.
В експозиції «Українська писанка: витоки і сучасність» представлені близько 200 оригінальних предметів, що показують еволюцію розписного яйця.
З давніх-давен пташине яйце вважалося символом життя та родючості, було першоосновою Всесвіту, означало відродження та оновлення, уособлювало пробудження природи після зими. Воно, особливо фарбоване чи розмальоване, було могутнім амулетом-оберегом, що приносив здоров’я, достаток і благополуччя.
Пізніше ця традиція збереглася в українському писанкарстві — різновид яйця обирала сама майстриня. Фарбували яйця рослинними та мінеральними барвниками або розмальовували. Крім писанок із пташиних яєць, також широко розповсюдженою була традиція виготовлення мальованих «писанок» з дерева, скла й фаянсу.
На виставці демонструють писанки-брязкальця Княжої доби (11–12 ст.), виготовлені зі звичайної глини стрічковим способом. Вони були порожнистими всередині й оздоблювалися по поверхні поліхромною поливою чи взагалі не орнаментувалися.
Є тут й унікальне, єдине в Україні яйце 11–12 ст., виготовлене з оленячого рогу. Його було виявлено 1996 року під час розкопок у м. Вишгороді, на території садиби Борисоглібського храму й передано до Вишгородського історико-культурного заповідника.
Заслуговує на увагу колекція великодніх яєць Києво-Межигірської фаянсової мануфактури, заснованої 1798 року. Фабрика виготовляла такі «писанки» протягом 40 років! У 1810–1920-х це були штучні вироби, а з 1830-го й до 1850-го їх виробництво стає масовим. У розписі домінують геометричні й рослинні орнаменти, а також християнські сюжети.
І, звичайно, більшість експозиції займає традиційна писанка –великоднє яйце, розписане воском та фарбами. В її мові символів і кольорів зчитується пам’ять, ритм життя та світогляд поколінь.
На виставці вперше виставлені писанки, характерні саме для Києва й Київщини, з колекції Вишгородського історико-культурного заповідника. Їх відтворила заслужена майстриня народної творчості, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України Зоя Сташук за історичними джерелами з дотриманням традиційної техніки воскового розпису. Роботи писанкарки є не тільки повторенням давніх форм, а й поверненням до сенсів, до локальних особливостей писанкарської традиції Київщини як живої форми нематеріальної спадщини.
Заступник генерального директора з наукової роботи Національного музею історії України Олексій Савченко наголосив на тому, що писанкарство є елементом стійкості українців, який передається поколіннями. За його словами, експозиція демонструє тяглість та традиції.
Директорка Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко підкреслила світовий масштаб української традиції та унікальність представлених предметів: Вона нагадала, що 2024 року українську писанку було внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Заслужена майстриня народної творчості України Зоя Сташук розповіла про кропітку реконструкцію орнаментів Київщини за каталогами 19 століття. Мисткиня, яка присвятила писанкарству 35 років, зазначила, що на виставці вперше за 35 років відбулося поєднання століть.
У межах виставки заплановані лекції та майстер класи, участь безкоштовна за умови реєстрації.
«Українська писанка: витоки і сучасність»
Коли: до 17 квітня 2026 року, щоденно 10:00 — 18:00, каса до 17:00
Де: Національний музей історії України, вул. Володимирська, 2