В Україні представили флагманські навчальні програми для безбар’єрного відновлення громад

Під час конференції «Громади та міста дружні для людей – 2025» відбулася презентація напрацювань двох флагманських навчальних програм, які вже допомагають перетворювати відновлення України на справді безбар’єрний процес. Як передає Upmp.news, про це повідомляє Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.

Конференція зібрала понад 150 учасників – представників міністерств, громад, архітекторів, урбаністів, громадських лідерів та міжнародних партнерів.

Впродовж заходу презентували ідеї трансформації культурних просторів, модернізації театрів та музеїв, створення ветеранських і громадських хабів, а також рішення від громад для зручних та доступних маршрутів у містах по всій країні.

Так, Школа універсального дизайну та Школа безбар’єрних маршрутів стали платформою, яка об’єднала фахівців та фахівчинь із різних регіонів.

Вони розробили практичні, реалістичні та потрібні своїм громадам проєкти, що вже незабаром стануть частиною відновлення та розвитку місцевих територій.

У своїх виступах спікери наголосили, що створення безбар’єрного простору — це системна робота, яка потребує об’єднання зусиль держави, громад, фахівців та громадянського суспільства. Зокрема, особливу увагу приділили ролі партнерства з ПРООН у розвиткові інклюзивних практик.

У універсальний дизайн стає ключовим підходом у розвитку культурних просторів.

«Для культурних установ України універсальний дизайн — це не просто про комфорт, а про відкритість, гідність і сучасність. Ми цінуємо наше тривале партнерство з ПРООН, адже саме завдяки таким програмам музеї, театри та бібліотеки отримують реальні інструменти, щоб ставати ближчими до кожної людини. Проєкти, представлені сьогодні, демонструють: саме у час відновлення культура може бути простором, який об’єднує, підтримує й надихає — без бар’єрів і винятків», – зауважив один з доповідачів.

Цього року три заклади сфери культури приєдналися до програми «Школа універсального дизайну» та вже розпочали впроваджувати безбар’єрні підходи у своїй діяльності.

Так, публічна бібліотека Кролевецької міської ради (Сумська область) виступила активним учасником створення середовища безбар’єрності. Тут проводяться інформаційно-просвітницькі заходи на тему доступності, приміром, «Бібліотека без бар’єрів» для працівників дитячої бібліотеки, що свідчить про готовність закладу працювати на створення комфортного середовища для всіх.

Крім того, Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки вже здійснює серйозні кроки на шляху безбар’єрності, зокрема малу сцену обладнали підйомником, адаптованою вбиральнею, оновленим амфітеатром з універсальним рядом для комфортного перегляду вистав людьми, які пересуваються на кріслах колісних.

Також театр адаптував вистави для людей з порушеннями зору – у репертуарі з’явилися вистави з аудіодискрипцією, серед адаптованих вистав: ерополітична драма за мотивами «Камінного господаря» Лесі Українки «Жага», вистава «Плейлист подорожнього» та химерна вечірка за мотивами «Intermezzo» М. Коцюбинського «Клуб «Зневіра». Це є показником того, що інклюзивність для театру не декларація, а практика.

Своєю чергою Національний музей історії України у Другій світовій війні (Київ) – один із провідних, що увійшов до програми – має великий потенціал для створення безбар’єрного простору завдяки своїй масштабній інфраструктурі.

Музей проводив тренінг із безбар’єрності, а також долучився до ініціативи амбасадорів безбар’єрності. Це означає, що заклад активно готується до застосування принципів універсального дизайну й посилення доступності.

Кожен із цих закладів у 2025 році робить крок у бік того, аби культурна інфраструктура стала дійсно відкритою для всіх — незалежно від віку, стану здоров’я чи життєвих обставин.

Також протягом двох панелей громади презентували результати роботи над створенням безбар’єрних туристичних і громадських маршрутів.

У першій частині були представлені Полтава, Львів, Опішня та Славутич, у другій – Вінниця, Рівне, Буча та Тернопіль.

Так, громади продемонстрували практичні кроки, зокрема адаптацію середовища, розробку інклюзивних рішень, навчання команд, залучення людей з різними потребами до оцінювання доступності.