Від холери до діабету: польський професор Ігнатій Фонберг, який творив медичну науку в Україні

Польський хімік і медик, який багато років працював у Києві та зробив важливий внесок у розвиток медичної науки: він досліджував холеру, аналізував якість води й рідини організму, а його роботи з дослідження крові діабетиків стали першими у світі.

Ігнатій Фонберг (пол. Ignacy Fonberg, народився 20 січня 1801 у м.Більськ Підляський, Польща, помер 23 жовтня 1891 року в Києві) — відомий хімік та медик, піонер польської хімічної термінології, засновник першої кафедри хімії та хімічної лабораторії нинішнього Київського національного університету ім.Т.Шевченка.

Старий путівник «Київ і його пам’ятні речі» Вацлава Чеховського (1901 рік, репринтне видання видано за підтримки Польського інституту в Києві) повідомляє, що «на старому Байковому кладовищі поховано також професора університету Св. Володимира Ігнація Фонберга – єдиного професора з Вільно, якого після закриття тамтешньої медичної академії перевели до Києва, де він викладав аж до 1862 року, коли пішов у відставку. Історик закладу стверджує, що в особі  Фонберга Університет набув видатного фахівця, який вивів свою катедру на рівень сучасної академічної науки».

Після закінчення у 1817 році гімназії у місті Білосток, Ігнатій Фонберг  починає вивчати хімію у Віленському університеті під керівництвом професора Анджея Снядецького. Від 1821 року Фонберг вже працює в цьому університеті, а через 8 років стає його професором. Заснований ще у 1579 році як Віленська єзуїтська академія (колегія) Стефаном Баторієм, Великим князем Литовським і Королем Польщі, Віленський університет був другим найстарішим університетом у Речі Посполитій після Ягеллонського у Кракові.

Незважаючи на те, що указом російського імператора Олександра І від 4 квітня 1803 року Головна школа Великого литовського князівства була перетворена у Віленський імператорський університет, він завжди був осередком вільнодумства. У 1817–1823 тут діяли революційно налаштовані студентські групи, а у 1830–1831 роках близько 400 студентів і професорів брали активну участь у Листопадовому повстанні. Після його придушення осередки польського культурного та інтелектуального спротиву, у  тому числі Віленський університет, були закриті. Натомість відкрився Університет святого Володимира в Києві, імперська влада задумувала його як інструмент не лише освіти, а й русифікації польської та української шляхти та інтелігенції.

Тому Ігнацій Фонберг з 1832 року переводиться на посаду професора створеної в Вільнюсі замість університету Медико-хірургічної академії. Проте у 1842 році і ця вона переноситься у Київ, а сам вчений з 1840 року опиняється на посаді професора київського університету

Протягом 19 років Фонберг викладає в Києві і очолює кафедру хімії,саме вінвперше вводить практичні заняття у організованій ним же хімічній лабораторії.

Наукові праці Фонберга стосувалися здебільшого загальної хімії та основ хімічної технології, він розробляв польську наукову термінологію. Зокрема, у Вільнюсі видав «Лекцію з теорії горіння» (Wilno 1821), «Словник хімічних термінів» (Wilno 1825), «Хімія з застосуванням у мистецтві та ремеслах» (t. 1–3, Wilno 1827–29),  «Інформація про холеру та способи очищення повітря під час епідемії» (Wilno 1830).

Вже у Києві Фонберг проводив дослідження складу київських вод, а також та рідин організму, включаючи аналіз шлункового соку, здійснював аналітичні роботи щодо сечі та крові діабетиків (Beobachtungen über den Harn und Blut diabetischer Kranken, «Liebigs Annalen der Chemie und Pharmazie» 1847, № 63). Його дослідження рівня цукру в крові у діабетиків були першими у світі.

За однією з цікавих версій, Фонберг році одружився з дочкою віленського видавця і книготорговця Юзефа Завадського. Того самого, який у 1822 році видав перший том «Баллад і романсів» Адама Міцкевича. Отримавши у  1826 році звання Імператорського друкаря Вільнюського університету та академічного книготорговця, Юзеф Завадський завдяки фінансовій допомозі князя Адама Казимира Чарторийського обладнав свої приміщення друкарськими верстатами та шрифтами різних алфавітів, а також привіз до Вільнюса висококласних спеціалістів. Не викликає сумнівів, що його син, також Юзеф Завадський, який оселився у Києві з 1839 року і з 1850 року був видавцем і друкарем Київського університету, а у 1860-863 році навіть київським міським головою, був знайомий із завідувачем університетської кафедри Ігнацієм Фонбергом, який опинився у Києві роком пізніше.

Окрім роботи в київському університеті Ігнатій Фонберг організовував курси для натуралістів, лікарів і фармацевтів, а також проводив публічні лекції, які користувалися великою популярністю. У 1854 році отримав почесне звання заслуженого професора, а в 1859 році вийшов на пенсію. Він залишався в Києві до самої смерті.

Анатолій КУРНОСОВ

Матеріал створено за підтримки Polpharma у межах проєкту «Пам’ять, що єднає: лікарі польського походження в історії Києва», який відкриває імена та маловідомі сторінки спільної медичної спадщини України та Польщі.

Polpharma – найбільший виробник ліків у Польщі з понад 90-річною історією. Уже понад 20 років компанія працює в Україні, маючи портфель із понад 600 рецептурних і нерецептурних препаратів – зокрема для лікування кардіологічних, неврологічних та офтальмологічних захворювань.