Відбулася презентація виставки «Пам’ять, що єднає: лікарі польського походження в історії Києва»
24 листопада у Польській медичній бібліотеці в Києві відбулася презентація виставки «Пам’ять, що єднає: лікарі польського походження в історії Києва», яка буде доступна до перегляду до 8 грудня.
Захід зібрав велику кількість гостей — представників дипломатичних установ, уряду, наукової та медичної спільноти, громадських організацій, журналістів і киян, які цікавляться історією столиці.
Виставка була створена в рамках проєкту: «Польсько-українська історія за надгробками київських поховань. Невідомі сторінки», реалізованого громадською організацією “Коло європейського діалогу” спільно з полонійною організацією OS Polonia, за підтримки фармацевтичної компанії Polpharma, та приурочена до періоду святкування 107-ї річниці відновлення незалежності Польщі, друга і стратегічного партнера України.
Приміщення історичного маєтку Терещенків, де сьогодні розташована Польська медична бібліотека у Києві, яка є частиною Національної наукової медичної бібліотеки України було обране для урочистого відкриття та експонування невипадково. Це місце символічне. Дім видатних українських меценатів став простором, де продовжується традиція підтримки науки та культури, зокрема і традицій польських лікарів та аптекарів, які працювали в Києві у ХІХ та ХХ століттях.
У вступному слові виконавчий директор ГО «Коло європейського діалогу» Анатолій Курносов наголосив на важливості повернення до суспільної уваги імен видатних медиків та меценатів, котрі формували київську медичну науку, друкували свої праці в провідних європейських наукових виданнях, відкривали перші клініки та кафедри, боролися з епідеміями й впроваджували сучасні практики та виховали наступну плеяду молодих медиків, хіміків та фармацевтів. Серед них були і пов’язані з військовою медициною дійсні статські радники і ті, що обиралися до Київської міської думи та Державної думи. Але й ті, хто імперською системою вважався неблагонадійним і перебував під наглядом за вільнолюбні, навіть проукраїнські погляди.
“Вважаємо це своєю місією — докладати нехай і невеликі, але міцні цеглинки у фундамент колективної пам’яті обох народів. Не тієї, яка поляризує, роз’єднує і ділить. А тієї, що надихає, прокладає мости та єднає. Такої спільної історико-культурної спадщини України та Польщі, яка була б відома якомога більш широкому загалу небайдужих українців і поляків.
Головні герої проєкту — це люди, особистості, долі. Ті, які своїм життям, писали неймовірні сюжети розвитку медицини та фармацевтики. Проєкт відкриває ширшій аудиторії унікальні біографії, історії медиків польського походження, які дають можливість по-новому поглянути на історію Києва як на європейський медичний центр, де формувалися ключові підходи до лікування, освіти та аптечної справи», — додав Анатолій Курносов.
Серед почесних гостей, присутніх на відкритті, були:
• Анна Бабяк-Овад, консул Республіки Польща в Україні
• Марина Слободніченко, заступниця Міністра охорони здоров’я України
• Станіслав Костецький, віце-президент Спілки поляків України
• Анжеліка Плаксіна, член Правління Спілки поляків України
• Тетяна Остапенко, генеральна директорка Національної наукової медичної бібліотеки України
• Наталія Старченко, українська історикиня, докторка історичних наук
• Лариса Івшина, українська журналістка, громадсько-культурна діячка
Від імені компанії Polpharma, ключового партнера проєкту, виступила директорка з комунікацій Тетяна Атаджанова, яка наголосила на важливості підтримки культурно-наукових ініціатив, що зміцнюють українсько-польський діалог і зберігають спільну історичну спадщину.
«Пам’ять – це не лише про минуле, пам’ять – це про сьогодення і про те, ким ми хочемо бути завтра. Історія – це не лише про збереження фактів, а й про те, як ми об’єднуємо людей і важливі події. Для нас, для компанії Polpharma, яка в цьому році святкує 90-річчя, а в Україні представлена понад 20 років, було дуже важливо, підтримати цей проєкт і я дякую нашим партнерам, ГО «Коло європейського діалогу» та OS Polonia», — підкреслила Тетяна Атаджанова.
Після цього Анатолій Курносов, Олена Коцеруба, Алла Єльська та Наталія Тихончук представили гостям мультимедійні та архівні матеріали, присвячені десяти видатним лікарям, фармацевтам та меценатам, діяльність яких була тісно пов’язана з Києвом та медициною Києва у ХІХ та ХХ століттях.
◾️Від Вільнюса до Києва: народження нової медичної школи
Історія десяти представлених лікарів починається задовго до їхньої роботи в Києві. Після поразки Листопадового повстання 1830–1831 рр. за наказом Миколи І у 1832 році був закритий Вільнюський (Віленський) університет і Кременецький ліцей. Частину викладачів, поляків, було переведено до новоствореного Університету Святого Володимира у Києві. Далі тут, у самому серці України, був створений у 1841 на базі університету році медичний факультет, потім з’явилися перші медичні товариства, були прочитані перші просвітницькі лекції на тему профілактики здоров’я, відкрита перша поліклініка та перше SPA (водолікарня). Тут проводили передові дослідження та робили світові відкриття у сфері медицини, писали наукові роботи та підручники, які ставали одними з найкращих не лише на континенті, але і в світі. Так у середині ХІХ століття Київ став важливим європейським центром медицини — містом, що притягувало таланти з усієї Європи.
◾️Десять постатей, що змінили медичну історію Києва
Виставка розкриває життя і внесок десяти вчених, лікарів та меценатів польського походження у розвиток хірургії, бактеріології, фармації, офтальмології, епідеміології та інших галузей, що формували обличчя київської медицини ХІХ та ХХ століть. Адольф Марцинчик батько і Адольф Марцинчик син, Густав Бельке, Ігнатій Фонберг, Конрад Румшевич, Юлій Шимановський, Людвіг Горецький, Володимир Високович, Станіслав Сирочинський, Вітольд Камінський, Никанор Хржонщевський. Їх об’єднувала не лише професія. Вони очолювали лікарські товариства, підтримували школи й дитячі притулки, збирали кошти на будівництво костелу святого Миколая, створювали наукові журнали, розвивали польську громаду в Києві та фінансували газету Dziennik Kijowski.
Заступниця генеральної директорки Національної медичної бібліотеки Тетяна Мусієнко зазначила, що їй надзвичайно приємно, що саме стіни головної медичної книгозбірні України стали місцем проведення такого просвітницького й урочистого заходу. Вона представила книгу, присвячену видатним польсько-українським лікарям і вченим, яку видали Національна академія медичних наук України та Національна наукова медична бібліотека у 2021 році. А також нагадала, що цього року бібліотека відзначає 95-річчя, і вже понад 15 років на її базі працює Польська медична бібліотека імені Збігнєва Реліги.
Віце-президентка організації OS Polonia Наталія Тихончук наголосила , що справжніми творцями історії є люди, які своїм життям утверджують гуманізм, підкреслила значення спільної роботи українських і польських партнерів у межах реалізованого проєкту та додала: «Нехай ця пам’ять стане мостом, який робить нашу дружбу міцнішою».
Від історії перейшли і до сьогодення. Так, віце-президент Спілки поляків України Станіслав Костецький розповів про історію створення Польського медичного товариства України. «З 1996 року по 2011 я мав честь виконувати обов’язки голови Спілки поляків України. І саме тоді я познайомився з професором, доктором медичних наук Анатолієм Свінціцьким. Через два роки ми провели перший з’їзд лікарів польського походження в Україні — так повстало Польське медичне товариство України», — зазначив він. Після смерті професора Свінціцького у 2020 році товариство залишилося без керівництва. Наступного року планують провести загальні збори, щоб відновити його роботу.
Виступ Станіслава Костецького став природним переходом до ширшого погляду на сучасне польсько-українське партнерство. У цій частині заходу заступниця Міністра охорони здоров’я України Марина Слободніченко підкреслила, що виставка та представлене дослідження її глибоко вразили: «Ви знаєте, неймовірні речі ви зробили. Я дуже вражена цим дослідженням. Велика вам подяка за те, що ви зберігаєте пам’ять про тих людей, які стільки всього зробили для людей, зробили для міста, для України. Я згадала інститут Ромоданова, я візуалізувала, де ж та аптека була на Хрещатику, я уявила, як змінювали системи водопостачання і добивалися тих артезіанських джерел».
Переходячи до актуального стану співпраці між країнами, вона наголосила на її системності та динамічному розвитку: «Мені дуже приємно відмітити на сьогодні, що ми маємо не один спільний проект Міністерства охорони здоров’я України з Польщею. Наприклад, навіть в фармацевтичній галузі Польща допомагає нам створювати і будувати нову регуляторну систему в країні. Польща стала нашим побратимом і стала на захист, коли почалася повномасштабна війна і відкрила кордони для наших людей. І на сьогодні продовжує існувати програма Medevak, для евакуації поранених, військових і цивільних. Тисячі пацієнтів отримують медичну допомогу у Польщі. Ми робимо все можливе для того, щоби єдналися лікарі, університети. Тому що це наш шлях до європейського майбутнього». І на завершення додала: «Вже бачите, в ті давні часи ми вже були як єдина родина. І дуже сподіваємось, що до 2030-го року ми станемо частиною європейського суспільства. Я, як заступниця міністра з європейської інтеграції, дуже в це вірю».
Завершила захід щира та емоційна промова консула Республіки Польща пані Анни Бабяк-Овад, яка підсумувала значення виставки та спільної пам’яті і помітно розчулила своїми словами всіх присутніх. Вона зазначила, що неодмінно пройдеться «цими місцями Києва, щоб надихнутися на наступні роки дипломатичної місії» та подякувала організаторам за повноцінну мериторичну підготовку, але, за її словами, перш за все — за запал і за пам’ять.
«Ті, які вже познайомились зі мною чи з паном Консулом (Консул Республіки Польща Павел Овад – ред.), знають, що ми часто буваємо на цвинтарях. Це для нас особливе місце. І одного разу хтось запитав: “Що ми шукаємо на цвинтарі?” Наша відповідь: однозначно людей. Тому що люди, про яких пам’ять не загинула серед суспільства, вони дають нам можливість знати, пам’ятати своє майбутнє, але перш за все знати історію нашого теперішнього. В Польщі, як і в Україні, часто говорять, що ті, хто знає своє минуле, знає своє майбутнє. Але дивлячись на сьогоднішній день в Україні, в Києві, бачимо, що минуле саме важливе для сьогоднішнього дня. Коли б ми не знали цих всіх прізвищ, ми б не знали історії самих себе. Я дякую за те, що ви пройшли Байковим цвинтарем, знайшли ці надгробки, ці пам’ятники, але знайшли найцінніше для нас – пам’ять про тих людей і їх внесок в європейську спадщину України і Польщі. Тому я вдячна за таку кропітку роботу, за натхнення, не тільки для того, щоб знову погуляти Байковим цвинтарем, але перш все, для того, щоб могти донести цю інформацію до українців, до поляків, які може інколи задумуються над тим, що нас об’єднує. Але об’єднує нас більше, ніж ми можемо собі уявити. Це перш за все не тільки пам’ять, а й люди, живі і мертві, ті що були і ті, що прийдуть після нас», — підсумувала захід пані Консул.
Ця подія стала символом усвідомлення спільної історичної та культурної спадщини, яка об’єднує українців і поляків століттями. У виступах почесних гостей неодноразово згадували про пам’ять, яка не ділить, а єднає; яка показує, що великі справи творять не держави чи політики, а люди. Після офіційної частини відвідувачі мали змогу оглянути експозицію, поспілкуватися в неформальній атмосфері та поділитися враженнями. Ця дружня та невимушена атмосфера стала найкращим свідченням того, що пам’ять, що єднає, здатна надихати на нові проєкти, нові контакти та написання нових сторінок історії, яку творимо ми самі, тут і зараз.
Команда
ГО «Коло європейського діалогу»
OS Polonia
