«Відродження» і «Після»: у столиці діють дві виставки, які демонструють силу любові і волі до життя

«Відродження» і «Після»: у Києві відкрились дві виставки, які демонструють акварелі і медійника Івана Любиш-Кирдея, що дістав важке поранення у Краматорську та світлини Ярослава Голубчика, який фотографував відновлення ветеранів у центрі «Титанові».

У Музеї-майстерні І.П. Кавалерідзе відкрилась виставка акварелей «Відродження» воєнкора, художника, музиканта і амбасадора протезно-реабілітаційного центру «Титанові» Івана Любиша-Кірдея.

Туманні пейзажі у парку «Муромець», світанки на Дніпрі, ранкові настрої біля озер, релакс, який приносить рибалка. Такі сюжети акварелей, які є напрочуд поетичними у своїй правдивості, прозорості і простоті. Вони наштовхують на роздуми і спогади мирних часів. Біля них мимохіть посміхаєшся. Вони пробуджують щось глибоке, що несе впевненість у перемозі життя і світла.

У серпні 2024 року Іван Любиш-Кирдей, автор робіт, отримав важке поранення під час російського ракетного удару по Краматорську.

Понад місяць перебував у комі. Потім тривале відновлення, повернення до свідомості, до себе.

Дружина Марія Семенченко увесь час допомагала чоловікові вижити, повернутись до життя та активностей. А акварелі стали потужним засобом реабалітації.

Кожна акварель у експозиції показує, як автор, попри тяжке поранення, знову говорить зі світом. Але вже не камерою, а мовою пензля.

Його роботи про пам’ять, яку доводиться збирати заново. Про життя, яке буквально відроджується з уламків.

Зачаровані акварелями відвідувачі виставки «Відродження» мають змогу переконатись у силі любові і відданості, які допомогли Івану Любиш-Кирдею відновлюватись і тонко й професійно передавати сприйняття світу іншим.

Після перебування «на межі» його бажання жити — особливо відчуті.

На цих картинах — життя, яке продовжується попри все. І сила жінки, яка підтримала свого чоловіка і допомогла йому дарувати цю любов до життя іншим.

Друга — фотовиставка «ПІСЛЯ» Ярослава Голубчика. Серія портретів ветеранів, які проходили реабілітацію в центрі «Титанові».

Це погляди людей, які вже пережили найважче. Кожна світлина — це історія не про травму. А про силу. Про «після», яке не завершує, а починає новий етап.

Важко знайти кадр, який покаже цілу історію і силу. На цих знімках вони є. Роботи, які показують людину такою, якою вона сама себе не може не те що побачити, а уявити.

Після цих виставок особливо відчувається, наскільки різними можуть бути шляхи повернення до життя.

Реабілітація це не лише про відновлення. Це про те, щоб людина знову відчула себе живою. І не залишалася з цим шляхом наодинці.