Військова Оксана Рубаняк презентувала в столиці свою книгу

Прототипом головного героя книги «Полум’я перемоги» став загиблий командир роти 49-го ОШБ «Карпатська Січ» Артур Світухов.

9 березня у Києві презентували книгу «Полум’я перемоги» військовослужбовиці та письменниці Оксани «Ксени» Рубаняк.

Видання присвячене українським дітям, які постраждали від російської агресії, тим, хто втратив рідних, домівку або власне життя.

У книзі авторка звертається до теми війни очима дитини. Головним героєм повісті є дванадцятирічний хлопчик, який змушений передчасно подорослішати через бойові дії, втрати та щоденну боротьбу за виживання.

Прототипом персонажа став український військовий з Київщини Артур Світухов із позивним «Святий». Чоловік був командиром роти вогневої підтримки 49-го окремого штурмового батальйону «Карпатська Січ».

Під час презентації Оксана Рубаняк розповіла, що шлях до видання книги був непростим. За її словами, проєкт планували реалізувати за грантової підтримки, однак фінансування скасували.

«Ми дуже довго до цього йшли. Насправді намагалися зробити це і з грантом, і без гранту, але зрештою це вдалося. Ця книга видана власним коштом, але я ні про що не жалкую», — сказала вона.

Письменниця зазначила, що попри труднощі для неї важливо, щоб книга все ж побачила світ і дійшла до читачів.

Частину примірників, за її словами, вона планує передавати в дитячі будинки.

«Можливо, кожен із нас не хотів би, щоб такі книжки існували. Бо це про війну, втрати, про те, чого не має бути в житті дітей. Але такі книги завжди з’являлися в нашій історії. Це відображення наших реалій», — зазначила Оксана Рубаняк.

Станом на червень 2023 року, саме тоді був написаний текст до видання, росія вбила понад 480 українських дітей, поранила 993 та примусово депортувала понад 19,5 тисячі.

Мільйони дітей щодня переживають обстріли, ховаються в укриттях або змушені залишати свої домівки.

«Цієї книги точно не було б, якби не було Артура. Для мене він однозначно про світлість, простоту, яскравість, про те сяйво, яким він заряджав людей. Коли він говорив про свою родину, про дружину, яку безмежно любив, у нього буквально світилися очі. Це була людина, яку неможливо не запам’ятати», — поділилася Оксана спогадами про товариша.

До написання книги долучилась й родина Артура. Зокрема мати, дружина та сестра підготували біографічну частину до друку.

Мати захисника Наталія зізналась, що довгий час не могла взятися за прочитання тексту.

«Три роки я не могла взятися за книжку. Але коли Оксана написала, що вона готова і що дев’ятого числа ми зустрінемося, це стало для мене певним поштовхом. Це було дійсно дуже важко, але я зробила цей крок. Книгу можна прочитати за один вечір, але для мене це тривало довше», — сказала пані Наталія.

Під час презентації «Полум’я перемоги», мати захисника також провела паралелі з життя головного героя та характером сина.

«Артур був дуже допитливим і активним. Це був такий хлопець, який завжди мав безліч ідей і постійно щось вигадував. Він був душею компанії, дуже енергійним, творчим і відкритим. У ньому відчувалася внутрішня сила і впертість — якщо він щось вирішував, то обов’язково доводив це до кінця», — сказала Наталія Світухова.

Дружина військового Карина Бондарчук підкреслила, що для родини велика честь, що саме Артур став прототипом головного героя книги.

«Я дуже вдячна за таку можливість і за те, що саме Артур став прототипом головного героя. Це велика честь для нашої родини та для всіх його друзів. У нього було дуже багато друзів, бо він мав велике добре серце. Саме тому його втрата для нас така болісна. Артур був дуже світлий і завжди готовий допомогти. Якщо ти писав йому про проблему, він знаходив сто тисяч варіантів, як її вирішити, навіть коли мав купу власних справ. Він завжди ставив інших людей на перше місце. І саме таким його пам’ятають усі, хто його знав», — розповіла вона.

За словами дружини захисника, це проявлялося і під час служби, коли Артур був командиром, відчував відповідальність за своїх підлеглих.

«Я пам’ятаю, як ми говорили про відпустку. Я дуже наполягала, щоб він поїхав відпочити, але він відповів: «Ти не розумієш, у мене є мій особовий склад. У них є сім’ї, діти, батьки, які чекають. І я, як командир, не можу піти у відпустку раніше за них», — пригадала Карина.

У презентації також взяв участь ветеран та письменник Олександр Терещенко, який написав відгук до книги. Він зазначив, що тема, порушена у творі, є складною, але необхідною для суспільства.

«Це дуже щира книга, написана людиною, яка пропускає цю історію через себе. Я не можу сказати, що вона читається легко, адже тема дуже важка. Нам усім хотілося б, щоб діти не знали таких речей. Але реальність така, що ми не можемо від неї відгородитися», — сказав він.

На думку ветерана, подібні книги важливі для формування відповідального суспільства та пам’яті про війну.

«Зараз багато говорять про технологічність війни, про дрони, штучний інтелект. Але за всіма цими технологіями стоять люди. Люди, які мають бути патріотами своєї країни. І саме такі книги допомагають виховувати нове покоління, яке буде готове її захищати», — наголосив Олександр Терещенко.

Сама ж авторка під час презентації наголосила, що попри розвиток технологій на фронті, головним у війні залишаються люди.

«Звісно, зараз більшість уражень наноситься безпілотниками, більшість доставок робиться роботизованими комплексами. Але нічого ці „залізяки“ не варті без людей. Нічого ці технології не варті без тих, хто їх розробляє і хто ними керує. Саме люди стоять за всім цим», — сказала Оксана.

Таким чином родина та військова Оксана Рубаняк не тільки висвітлили життя дітей під час війни, а й увічнили історію захисника, який боровся за країну до останнього.

Артур Світухов народився 31 березня 1995 року у сім’ї військовослужбовців. З 15 років навчався у військовому ліцеї, а від початку російсько-української війни у 2014 році добровільно став на захист України.

Він воював на найскладніших напрямках Донеччини та Харківщини, зокрема брав участь у боях за Лиман і звільненні Ізюма.

Військовий загинув 9 квітня 2023 року від авіаудару в селі Терни Донецької області. Йому було 28 років.

У 2024 році Артура Світухова посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.