Західно‑Українська Народна Республіка (ЗУНР) — 1 листопада 1918 року: річниця, яку варто пам’ятати

Сьогодні ми зупиняємося в часі й звертаємо погляд на одну з ключових подій українського державотворення – 1 листопада 1918 року, коли на теренах Східної Галичини було проголошено Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР). Про це повідомляє Upmp.news.

Пропонуємо розгорнутий погляд на цю подію: її походження, хід, значення й наслідки.

На початку ХХ століття території Західної України (Галичина, Буковина, Закарпаття) перебували під владою Австро-Угорської імперії. Імперія, що вже зазнавала серйозних внутрішніх потрясінь, особливо в роки Перша світова війна, не могла більше ефективно утримувати свій наднаціональний порядок.
У жовтні 1918 року імператор Австро-Угорщини Карл І видав маніфест, який допускав федеративну перебудову імперії.
Водночас український національно-визвольний рух активно заявляв свої права: 18 жовтня 1918 року у Львові була створена Українська Національна Рада на чолі з Євгеном Петрушевичем.
Все це створило сприятливий момент для вирішення питання: «чи українці можуть мати власну державу?».

У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року відбувся так званий Листопадовий чин: українські військові частини, зокрема під проводом Дмитро Вітовський, узяли під контроль ключові урядові об’єкти у Львові, піднявши над міською ратушею синьо-жовтий прапор.
1 листопада австрійська влада у Львові погодилася передати владу українським органам.
У цей день оголошено створення ЗУНР, яка формально охоплювала етнічні українські землі Австро-Угорщини — Галичину, Закарпаття, Північну Буковину.

Новостворена республіка мала:

• юридичне оформлення через прийняття «Тимчасового Основного Закону» (13 листопада 1918).
• власні символи (герб, прапор) та урядовий орган — Державний Секретаріат ЗУНР на чолі з Костем Левицьким.
• територію приблизно 70 тис. км², населення близько 6 млн., з яких українці становили ~71 % (за оцінками того часу).

Однак держава народилась в надзвичайно складних умовах:

• Польща розглядала Східну Галичину як свою територію і вже 28 жовтня 1918 року створила свою ліквідаційну комісію.
• Військові дії проти ЗУНР розпочалися майже одразу після проголошення.
• Відстань до міжнародного визнання, недостатні ресурси, внутрішня нестабільність — усе це ускладнювало становлення молодої республіки.

Хоч ЗУНР проіснувала недовго (близько 257 днів до 15 липня 1919 року). Однак навіть цей короткий відтинок має дуже важливе значення:

1. Вона символізує першу політичну реалізацію українського національного і державного проекту на західноукраїнських землях.
2. Стала частиною шляху до об’єднання українських земель: 22 січня 1919 року, коли Українська Народна Республіка (УНР) та ЗУНР проголосили Акт злуки.
3. Надала доказ: українська нація має здатність і волю створити свої державні органи, навіть в умовах імперсько-воєнного часу.
4. У сучасному вимірі — це нагадування про те, що боротьба за незалежність і соборність країни має глибоке коріння, формувалась не сьогодні і не поверхнево.

У 2020-х роках, коли Україна знову бореться за свою незалежність, пам’ять про ЗУНР та її покоління стає особливо доречною. Як зазначає одна з публікацій: «Історія ЗУНР – символ нашого споконвічного прагнення Свободи».
Цей факт змушує нас зважати не лише на дату 1 листопада як на історичне відлуння, але й як на нагадування про те, що свобода не дарується раз і назавжди — вона утверджується, відстоюється, передається.

1 листопада 1918 року — це не просто дата у календарі. Це дата глибокої символіки: українська держава з заходу країни заявила про себе. Як із глибини історії до нас долинає цей листопадовий чин. І в цьому сенсі — кожна річниця — це нагода. Нагода пригадати корені, переглянути шлях, оцінити спадок, і — що важливіше — задуматись про майбутнє.
Запрошую вас долучитись до пам’яті, до роздумів, до вшанування.