Зміна потреб української публіки та найкращі формати, що отримують успіх в Європі: Сергій Чудаєв поділився, чого сьогодня потребує українська діаспора
За останні кілька років українська культура за кордоном перестала бути просто «подією для своїх». Вона стала місцем зустрічі, підтримки й розмови — чесної, інколи болісної, але дуже потрібної.
Працюючи з українськими артистами та подіями в різних країнах, ми чітко бачимо: попит на українську культуру не просто зріс — він став усвідомленим. Людям важливо не лише прийти на концерт чи виставу, а відчути живий зв’язок із домом і з собою.
Як змінилася потреба української діаспори в культурних подіях за кордоном за останні роки?
Вона стала значно глибшою. Якщо раніше культурні події були радше про приємну ностальгію, то зараз — про внутрішню опору. Українці за кордоном приходять не «розважитись», а прожити емоції, почути рідну мову, побути серед своїх. Дуже відчувається потреба в сенсах — у словах, музиці, історіях, які резонують із тим, що люди переживають щодня.
Які формати подій найбільше відгукуються українцям за кордоном?
Найкраще працюють формати з живою взаємодією. Концерти — бо це швидке емоційне об’єднання. Стендап — бо він дає можливість сміятися з того, про що зазвичай боляче говорити. Театр — бо він дозволяє зупинитись і подумати. Помітно, що аудиторія дедалі частіше обирає не «гучні імена», а події з відчуттям чесності й справжності.
З якими основними викликами ви стикаєтесь, організовуючи події для українців у різних країнах?
Кожна країна — це окрема реальність. Різні правила, різна логістика, різне ставлення до культури як індустрії. Часто доводиться буквально пояснювати контекст: чому для українців це важливо, чому це не просто розвага. І ще один виклик — очікування аудиторії. Люди приходять із великим емоційним запитом, і ти не маєш права зробити це формально.
Чи плануєте ви залучати іноземну аудиторію?
Так, і це логічний крок. Українська культура вже цікава світу — питання лише в подачі. Ми працюємо над тим, щоб події були зрозумілими іноземцям без втрати української суті: через субтитри, пояснення, спільні формати. Коли після вистави чи концерту до тебе підходять люди й кажуть: «Ми раніше нічого не знали про Україну, але тепер хочемо більше» — ти розумієш, що це працює.
Що, на вашу думку, може зробити українську культуру більш впізнаваною та конкурентною на міжнародному рівні?
Чесність і професійність. Світ дуже тонко відчуває фальш. Коли продукт зроблений якісно, без спроб «сподобатися», але з чіткою позицією — він знаходить свого глядача. Також важлива системна присутність: не разові виїзди, а сталі тури, партнерства, участь у міжнародних подіях. Українська культура вже має голос — тепер її потрібно звучно й стабільно доносити.
Як ви обираєте, з ким співпрацювати, і яку роботу вважаєте найбільшим досягненням?
Ми завжди дивимось на людину, а не лише на бренд чи кількість підписників. Важлива позиція, внутрішня зрілість і готовність говорити з аудиторією чесно. Найбільшим досягненням я вважаю ті проєкти, після яких люди не розходяться мовчки, а залишаються, обговорюють, діляться емоціями. Коли подія живе довше, ніж її афіша — значить, ми все зробили правильно.