В Україні закінчилася ера вільного Інтернету
В Україні закінчилася ера вільного Інтернету. Разом з ерою дешевого та якісного Інтернету. Почалася ера дорого, неякісного, чекістсько-мусорського Інтернету.
Шо сталося?
Рада таки проголосувала за закон 3014, яким фактично проголошується священне право “таваріща майора” контролювати українських користувачів всесвітньої Мережі, не встаючи з крісла та не парячись судовими рішеннями. Просто натискаючи кнопавки.
Обладнання для тотального цифрового стеження за українцями, згідно Закону 3014, зобов’язані купляти самі провайдери. А це вже історія про перерозподіл величезного ринку доступу до Інтернет в Україні.
Обладнання для стеження коштує мільйони доларів, а значить дрібні провайдери (яких більшість) вимруть як клас і у країні залишаться 10-15 провайдерів, які монополізують ринок та вкрутять ціни до рівня “новий Bugatti кожного тижня”. Тобто разів у десять.
Нарешті збудеться мрія депутата Федієнка підвищити ціни на доступ до Інтернет по всій країні. А то ж він крокодилячими сльозами ридав які бідні-нещасні у нас провайдери, як мало заробляють. Тепер-то фірми Федієнка та його колег-депутангів зароблятимуть ого-го. Відіб’ються усі роки «безкоштовного» сидіння по різним комітетам, нарадам, круглим столам та громадським радам.
І зі свободою Інтернет та розповсюдження інформації тепер у нас буде як на роіссі: у кожного провайдера стоятиме «чорна скринька», через який йтиме весь трафік і який будь-який занюханий мусорок може ретельно роздивитися будь-якої миті, у всіх подробицях, по кожному користувачу. Усе: на які сайти ви заходили, які логіни-паролі вводили, про що листувалися електронною поштою, які картиночки роздивлялися та пересилали, чиї пости лайкали, яке відео дивитися.
Усі дані усіх користувачів, звісно, складамуть у колосальні бази даних. Жодного сумніву, що цими даними правопохеронці торгуватимуть за п’ять копійок направо та наліво. Бо інакше у нас не буває. Не було і не буде найближчі десятиліття.
Звісно, дані з цих баз регулярно витікатимуть. Бо ж будуватимуть самі бази за крихти, які залишаться після відкатів, найматимуть найдешевших рукожопів, доступ до баз матимуть тисячі «користувачів» у погонах, а агресивні «дієві» невігласи не зможуть впровадити ефективний контроль використання. Хоча заявлятимуть, надувши щоки, «вірте нам, все безпечно».
Подібний закон намагався проштовхнути Янукович (диктаторські закони 14 січня 2014), двічі – Порошенко (законопроект 6688 влітку 2017 та влітку 2018). Але вдалося це лише найдемократичнішому президенту Зеленському.
Вітаю його виборців, тепер зелені стануть багатші, усі ми – бідніші, а свободи в українському суспільстві різко поменшає.
Що тепер з цим пробити?
Захищатися самотужки. «Держава» у цьому питанні (та й у багатьох інших) – скоріше ворог, ніж друг.
Приклад: у мобільних операторів «чорні скриньки» вже стоять багато років, і начебто, розшук вкраденого мобільного телефона мав би займати кілька хвилин. Адже цю систему вводили саме для «підвищення ефективності боротьби зі злочинністю».
Шо маємо по факту? А нічого не маємо. Ніхто шукати вкрадений у вас мобільний не хоче і не буде, поки не даси оперу хабаря, причому розміром з сам телефон або більше. Плюс принижуватися та ходити до них на поклон по їхнім обшарпаним брудним мусарням.
«Танунах» каже у таких випадках пересічний українець та йде купувати новий телефон. А мусора продовжують радісно барижити даними мобільних операторів та потирають руки від задоволення від якісно «розведених лохів».
Хтось вважає, що з Інтернет-трафіком буде якось інакше?
Тож як захищатися самотужки.
Ось я тут записав кілька відео-інструкцій для тих, хто ще не в курсі.
Забути про традиційний стільниковий зв’язок і чому це небезпечно: https://bit.ly/2WASaRn
Якими шифрованими месенджерами краще користуватися замість стільникового зв’язку: https://bit.ly/2LJNTc1
Чому категорично рекомендується постійно і завжди використовувати VPN: https://bit.ly/3akzJbm
Погуглити «як не стати кібер-жертвою», прочитати та застосувати оті 10 порад та стати вдесятеро більш захищеним як від кібер-злочинців, так і від «таваріща майора».
Принагідно хочу ще раз нагадати: розширення повноважень правоохоронним органам та спецслужбам – це не «більша безпека для суспільства», але це точно вірний шлях до тоталітаризму та поліцейської держави.
Для більшої безпеки суспільство повинно примусити так званих «стражів закону» якісніше працювати з вже наявними повноваженнями. І працювати не на свою кишеню, а на нас.
«Дрючком по спині» є ефективним методом примусу.
Як у Врадіївці.