А шо там за порєбріком з Інтернетом та взагалі ІТ-санкціями?
А шо там за порєбріком з Інтернетом та взагалі ІТ-санкціями?
Є таке хльостке англійське слово «шатдаун», яка яскраво змальовує загальну ситуацію на 1/9 частині суші. Залишки тамтешніх адекватів, які ще здатні оцінювати об’єктивну реальність, рвуть на собі волосся та прогнозують стрелковське «нам пиZда» (С).
А тепер про все це по порядку.
Заблоковані Fasebook, Twitter та Instargam.
YouTube відключив мокшанським блогерам монетизацію – тобто ніхто з оркостанських відео-блогерів не заробить жодного цента на показі свого контенту у цій соціальній мережі.
Все ще планується відключення усієї країни від Інтернет.
Спочатку ходили чутки про таке відключення з 11 березня. За порєбріком це називають “уткою, яка невідомо звідки пішла». Але «утка» стосується лише точної дати, а так підготовка триває.
Так звані «навчання по відключенню від Інтернет» 2019 року виглядало так: надуті чиновники Роскомнагляду закрилися у кімнаті, дві години «радилися», а потім вийшли і щось пафосно проголосили про «навчання» та які вони були успішні.
Насправді, поки що планується використання виключно-росіянських DNS, доменів «тільки .ru або .рф», місцевих хостінгів – про відповідні підготовчі роботи тамтешні чиновники мали відзвітувати до 15 березня. Але поки що не самоізолювалися.
Загалом, щоб відключити себе від світового Інтернету, Мокшандії потрібно всього кілька речей: відповідне законодавство (вже давно є, хоча не має особливого значення для тоталітарної країни), монополія на транскордонну передачу трафіка (також присутня, не проблема) та низький ступінь децентралізації місцевої Інтернет-інфраструктури.
Про останнє наведу кілька цифр.
В Білорусі та Казахстані всього лише близько 30 операторів на всю країну.
На країні-Безоколонці десь 3500 компаній-операторів.
Для порівняння: в Україні, яка за кількість мешканців майже вчетверо менша за лаптєстан – майже 5 тисяч операторів зв’язку та провайдерів комунікацій. Ось, будь ласочка посилання на офіційний реєстр: https://bit.ly/3IkAO0q
Тобто в Україні Інтернет-інфраструктура більш розвинута приблизно у 20 разів, і тмоу у нас таке утнути практично нереально – жодних з трьох необхідних передумов.
Це просто яскрава ілюстрація цивілізаційної прірви між вільною країною та територіями диктатури.
Висновок: зробити на росії «Z-Інтернет» (він же «чебурнет») – не є проблемою.
І коли це станеться, виникне цікава ситуація: за давньою совдепівською традицією, тотально-державним ЗМІ за порєбріком не дуже-то довіряють (щоб там не писали фейкові соціологічні дослідження), Інтернет вимкнено, чоловіків привозять у цинкових гробах, в магазинах немає продуктів а надворі шось підозріло бахкає – звідки «насєлінію» брати інформацію про «що відбувається»?
Залишається лише виходити на вулицю та спілкуватися між собою.
А там на них чекатиме ОМОН і всіх пакуватиме в автозаки за несанкціонований мітинг.
Далі розвиток ситації залежитиме від кількості запакованих та після якої цифри вони нарешті виймуть язики зі своїх «стабільних» дуп та почнуть таки зносити злочинний режим.
Загалом так званий «суверенний Інтернет» розроблявся перш за все під задачу блокування або суттєвого уповільнення доступу до соцмереж та месенджерів у тих регіонах, в яких почнуться протестні рухи та/або масові заворушення.
Але знов щось пішло не так.
Лише за перший тиждень березня 2022 спостерігається різкий сплеск кількості завантажень VPN-клієнтів з території найбільш підсанкційної країни Світу.
Попри нелегальність використання цієї технології в ЕрЕф, попит на такі сервіси збільшився у 14 раз. За це тиждень 5 мільйонів руссо-людей встановило собі VPN-клієнти. Заблокувати VPN-сервери не так щоб технічно складна задача, але проблема ж у тому, що на замін одним заблокованим будуть з’являтися десятки-сотні інших. Чи стане людожерського режиму людей технологій та часу для її вирішення – велике питання.
Тепер друге питання: чи діють “технологічні» санкції?
Насправді, ефект від них помітний вже просто зараз.
Попри картонне «імпортозамєщєнійє» та мільярди розкрадених фублей, мікрочіпи або ж системи обробки баз даних наразі замінити абсолютно нічим. Наприклад, Китай мікрочіпи не виробляє, а виробляє досі не окупований Тайвань.
Гігантські проблеми вже зараз спіткають лаптєногих ІТ-розробників, і зокрема, у зв’язку припиненням випуску для мордорського царства SSL-сертифікататів. За таких обмежень їм надзвичайно важко заливати свої продукти на різні ГІтхаби та працювати в хмарах. А без цього сучасному кодеру працюється приблизно як автомобілю без двигуна: формально може рухатися, як якось воно не тейво.
Про деякі інші наслідки поступового анулювання у країні-агресорі усіх типів SSL-сертифікатів я вже розказував тут: https://bit.ly/3N2TXro
А ще міжнародні та американські компанії вивозять своїх співробітників з території тюрми народів: по-перше, щоб не мати живих «троянських коней», які можуть знаходитися під впливом агентів фсб, і по-друге, щоб зберегти технологічні ланцюжки виробництва своїх програмних продуктів.
Таку технологічну блокаду в рашці очікували та начебто готувалися. Навіть проводили відповідні «учєнія» (Сбєрбанк).
Але висновок за їхніми результатами був лише один: треба якомога більше та якнайшвидше закупити побільше всього технологічного у західних компаній.
Лаптеногі ура-патріоти намагаються зліпити з цієї величезної купи лайна чергового півня та проголошуються «ось нарешті розквітне вітчизняний ринок ІТ-розробки». Таку маячню можуть ляпати лише далекі від сучасних технологій організми.
Виходів з ситуації ІТ-блокади у мокшан наразі приблизно два з половиною:
Перший: старе-добре промислове шпигунство, коли есересер та кдб крали все що могли на Заході, але досі так і не навчилися впроваджувати вкрадене. Дві лівих руки і скрєпи.
Другий варіант: ставати у неприємну позу приниження перед Китаєм. Хоча параноїдальні руссо-спецслужби, схиблені на «контролі Вашингтону», не можуть не розуміти, що у такому разі вони опиняться тепер уже під зовсім неілюзорним та прямим контролем Китаю.
Це буквально, а не фігурально означатиме нечемну китайську руку в росіянській дупі.
І виходить так, що нащадки сталіна та берії довели ситуацію до обирання між двома типами рішень: погані або дуже погані. І ще невідомо який з них який.
І це при тому, що поки невідомо як сам Китай поставиться до поставок технологій до країни-парії, адже китайські корпорації дуже тісно інтегровані у світовий ринок і також залежать від західних високотехнологічних розробок. Якщо Захід захоче відрізати китайських виробників від кількох важливих компонентів – китайці також ризикуватимуть опинитися у стані дефіциту, навіть для власного ринку. На що хитросракі потомки Сунь-цзи навряд чи підуть.
Існує ще однин напів-варіант: користуватися софтом на основі відкритого коду (open-source). Але тут треба розуміти, що практично усі подібні рішення вироблені на Заході і у разі їх застосування у підсанкційній країні – від розробника не буде ніякого підтримки.
А це означає великий ризик для імплементації подібних оупен-сорс-рішень: якщо шось піде не так (а інакше там не буває), то уся система на їх основі просто не працюватиме, а відповідні технологічні процеси – зупиняться. У разі ж їх застосування на великих підприємствах та, відповідно, високонавантажених складних системах – це означає практично смерть таких підприємств.
Власними ж розробками ж скрєпно-православних розробників не хочуть користуватися навіть самі держструктури країни-терориста. Як це було з мвс рф, які після мук з «вітчизняними розробками», вирішили повернутися на архітектуру процесорів Intel. Задовбалися вони примушувати нормально працювати бази даних, систему фіксації ДТП та всяке подібне – постійно злітає та крашиться на «вітчизняних рішеннях».
Звісно, орки також намагалися розробляти власні процесори, а як же ж.
У їх розробку вкидалися мільярди фублів, але непереможна російська корупція та не менш живуча рукожопість (пригадаємо тамтешній автопром) призвели до цілком очікуваного результату: усі гроші кудись витратили, а результату так і немає. Детально насолодитися усім цим справжнім бандерівцям можна хоча б ось тут: https://bit.ly/3Jmxbsb (обережно, рузькомірне джерело).
Готуючи цей матеріал, мені довелося почитати та переглянути кілька матеріалів мейд-ін-раша.
Тому не втримаюся від ще пари саркастичних коментарів не зовсім по темі.
Вони там дійсно вважають, що дуже легко відрізнити путіноїда від «нормальної людини» – просто за фактом штрафу або затримання за участь у несанкціонованому мітингу. І на цій підставі виключити ординця з-під санкцій. Бгг. Якщо б все було так просто, то у всіх би друзів хуйла було б по сто штрафів.
Ще дуже сподобалася одна випадкова фраза: «У нас мова йде про виживання, які там «госуслугі».
Так що працюють санкції, працюють.
Не так швидко і не так масштабно, як нам усім хотілося б, але працюють. РуZня пищить та виє. Але поки продовжує стояти на колінах перед своїм скаженим психопатом.
Тому знищити якомога більше цієї мразоти на нашій землі – наша найперша та найактуальніша задача.
Продовжуємо цим займатися усі разом – хто як вміє.
Слава Україні та її героям.
P.S.: між іншим, на Мордорщині не блокують Телеграм, і не збираються. Більше того: заявляють, що «знайшли порозуміння» з Дуровим. А ти досі користуєшся цим фсб-продуктом в Україні прямо під час війни з рашистськими вбивцями? Really?