Албанія розриває дипломатичні відносини з Іраном через кібератаку

Албанія розриває дипломатичні відносини з Іраном через кібератаку

Албанія розриває дипломатичні відносини з Іраном через кібератаку.
Через кібератаку, Карл!
Ось пряма мова прем’єр-міністра Албанії Еді Рама з його відео звернення:
«Ця екстремальна реакція… повністю пропорційна тяжкості та ризику кібератаки, яка загрожувала паралізувати державні служби, стерти цифрові системи та зламати державні записи, викрасти внутрішні урядові електронні комунікації та спричинити хаос і безпеку в країні.»
«А шо, так можна було?» – розгублено мала б запитати Естонія, яка у 2007 на кілька днів була паралізована після масових рашистських кібератак.
Та сама ситуація спіткала Грузію у 2008, напередодні знов-таки рашистського наземного вторгнення.
Україну свинособачі кібербанди атакують практично безперевно починаючи з травня 2014, коли хакнули ЦВК під час оголошення результатів позачергових виборів Президента України.
Зараз криваві маніяки захопили частину наших земель і вбили тисячі українців – але попри заяви 24 лютого 2022 про розрив дипломатичних відносин, «консульські установи України на території РФ наразі продовжують працювати в штатному режимі.» https://cutt.ly/jCC64o5
Здається, історія кібератаки Ірану на Албанію – це перший у світовій історії прецедент, коли недружні дії у кіберпросторі призводять до настільки радикальних політичних наслідків. Іншими словами – це якраз той самий «кінетичний» вплив «віртуального» не реальне.
Так, кібератака не вбиває безпосередньо, але впливає на тих, що може надати наказ вбивати. Впливає на політиків, яким підпорядковані збройні сили. Впливає на емоції та вчинки людей, які приймають рішення. У тому числі – на рішення дати команду «вогонь».
Але залишається питання надійності атрибуції. Простіше кажучи – щоб було однозначна тверда впевненість хто саме здійснив кібератаку.
Справа в тому, що у сучасному світі майже неможливо юридично довести хто саме був замовником кібератаки. Для цього (серед безлічі інших доказів) потрібні офіційні дані від Інтернет-провайдерів, які фізично знаходяться на території країни-ініціаторки цієї атаки.
Тобто усі знають і розуміють хто атакує або на чиє замовлення. Але довести через суд – не можуть. Це стосується і китайських хакерів, і американських, іранських, росіянських і навіть північно-корейських. Та, відповідно, урядовців та правоохоронців усіх цих країн.
У даному випадку політичне керівництво Албанії задіяло для розслідування майкрософтівську команду реагування DART. Їхнє розслідування тривало з 15 липня 2022 (коли відбувся кібернапад), а результати доповіли уряду лише на початку вересня.
Згідно висновків DART, Майкрософт не сумнівається у тому, що масовану кібератаку проти Албанії здійснили спонсоровані Іраном персонажі (high confidence, високий рівень впевненості).
Хоча інша, не менш авторитетна у Світі компанія Mandiand, не так сильно у цьому впевнена (moderate confidence): https://cutt.ly/qCC6trj
Рішення рівня розриву відносин – це останній аргумент у дипломатичній війні, дипломатична ядерна бомба. Тому що наступний крок – початок війни кінетичної, усіма її жахливими наслідками.
І не забуваємо, що Албанія – країна НАТО та кандидат у члени ЄС.
Чи було це рішення керівництва Албанії спонтанним? Чи це не частина плану США тиснути на Іран перед укладанням нової «ядерної угоди»? Можливо, це просто відпрацювання нових тактик НАТО з протидії «гібридним» агресіям?
Думаю, відповіді не забаряться.
Але чомусь мені здається, ми спостерігаємо момент важливих змін цього Світу.
Костянтин Корсун

Голова Ради Громадської організації Українська група інформаційної безпеки, директор компанії з кібербезпеки Berezha Security.