ДИВНИЙ БОГ
Христос дивний Бог (1 Кор. 1.23). Якийсь самозабвенний чи що. Ну як вам ось це: прийшов не для того, щоб Йому служили, але щоб Самому служити і віддати життя Своє (Мф.20.28).
Де ви такого Бога ще бачили? Нормальні боги, як боги, сидять собі на величних престолах і вимагають все краще собі, а цей:
– Ти приніс Мені жертву? Зажди, ти ж із братом не в ладах? Залиш тут жертву, я почекаю, а ти іди примирись (Мф. 5.23).
Я почекаю, каже, ти чуєш?! Бог почекає!
– Ні! Це вони всі мають почекати. Ну ти ж Бог! Нехай весь світ зачекає, поки Тобі приносять жертви. Нехай говорить пошепки, ходить навшпиньки і захоплюється. Що значить – Ти почекаєш?!
Дивак.
Коли вдивляєшся в Голгофу, то може почати здаватись, що ми Йому справді треба. Інакше це важко зрозуміти. Попри наші дурість і безумство, ми дорогі Йому (Рим. 5. 8.). З нас то і взяти нема що, – підзатильники і тяжкий хрест на плечі, – але Він все рівно йде на це. “Пробач їм, каже, бо вони не знають, що роблять”.
Дивний Бог. Так важко повірити в цю простоту і небайдужість. Все хочеться підправити:
– Ну що, Ти справді ось так от просто приходив? Нічого Тобі не треба? Ну любиш, це ясно, але ж давай нормально, по-Божому!
Давай ми будемо постувати Тобі чи що? Іоанові ученики он постують! І фарисеї . Ми що, безбожники які, нам теж треба.(Мф.9.14)
Ну а ось це: “Від нині служитимуть Богу в дусі і істині” (Ів. 4.23), – це як розуміти? А 12 свічок поставити, щоб все добре було?Сорокоуст у трьох монастирях? До Аліпії сходити? Не треба тепер?
– Ти навчи нас молитись, а то ми ходимо за Тобою якось без толку (Лк.11). Отче наш, то щось коротко, давай ми Псалтир будемо вичитувати! Вимолювати будемо. І акафісти ще різні, на кожен день, з поклонами. Ну Ти Бог чи так собі? Що значить – голодного нагодуй, хворого провідай, убогого захисти, бідного підтримай? Ми Тобі, чуєш, Тобі хочемо служити, а не їм! Ми в них заберемо і Тобі принесемо.
Ми, як апостол Петро, перед яким Христос стає на коліна, щоб умити йому ноги (Ів.13), відштовхуємо Його в пориві праведного благочестя:
– Вовік не будеш мити мені ноги! Ти ж Бог! Нам треба сильний Бог, який відновить царство Ізраїля, а Ти ноги нам миєш, це ж позор…
– Я хочу, щоб і ви так робили одне одному, – каже дивний Бог. – Щоб не було серед вас перших і вищих, але щоб ви служили, щоб турбувались одне за одного (Мф.23.11) (Мф.25.40).
– О! Ви чули? Він хоче, щоб ми були смиренними! Давайте придумаємо, як можна перед Ним смирятись. Так, щоб Йому догодити, хто краще?! Хто смиренніше? Давайте! Оголошуємо ярмарку смирення відкритою!
Ноги мити то ми нікому ходити не будемо, нам воно не треба. Ми будемо шукати лише Його святі ноги, щоб тільки їх мити, ми ж тепер смиренні послушники смиренних блаженств, раби рабів Божих (Мф.23.4-25)!
А хрест? Ви бачили той хрест? Та це позорище! То хіба для Бога хрест? То для плебеїв. Для Бога хрест має бути в золоті і з прикрасами. А краще два, так красивіше. Золото має бути вищої проби, прикраси з дорогоцінного каміння, інкрустація слоновою кісткою… Це у Нього було: “Візьми хрест свій і йди за Мною “, а у нас має бути: “Цим переможеш!”.
– Ти, Христе, не переживай. Якось так собі тоді вийшло в Єрусалимі, якщо чесно. Ну, ми поправимо! Будеш у нас нормальний Бог. Найкращий будеш. Сильний, могутній, караючий… Як і належить Богу. Ти вибач, ну от той образ простолюдина із Назарету, то не годиться. В кінці ще розділи, обплювали і прибили до хреста. Таке…
Ну воскрес! Воскрес, нічого не кажу… Але що?! Ти потряс небесами? Ти відомствив ворогам? Ти поставив всіх на місце? Ото ж бо!
Може не треба було відмовлятись тоді в пустелі, га? Але що вже говорити…
Ми поправимо… Все поправимо… Будеш у нас нормальний Бог.
*****
*Алюзія на Ісайї 1. Сказане слід розуміти, лише як пісну спробу нагадати про головне. Як-не-як, а Великий Піст зараз.