Готуємось до F-16!

Тривають відповідні етапи підготовки українських пілотів до керування винищувачами F-16. Зокрема в одній із бригад тактичної авіації наші льотчики уже відпрацьовують бойові місії на авіаційному тренажері F-16, наданому Чехією.

Ось, як про цей процес повідомляється на офіційні Facebook сторінці Командування Повітряних Сил ЗСУ: „ «У ПЕРШІ Ж СЕКУНДИ «ПОЛЬОТУ» ЗРОЗУМІВ – ЦЕ НЕБО І ЗЕМЛЯ»

Чергова ракетна атака. У небі – F-16. Під крилами – американські ракети AIM-120 AMRAAM. Летить назустріч загрозі, захоплює цілі, випускає ракети…

Цілі знищено!

Задоволений результатом, пілот повертається на оперативний аеродром… Поки що це дійство відбувається на авіатренажері F-16, але є справжня відчуття реального польоту на винищувачі…Чому отримання цієї сучасної платформи стало справжнім «проривом» – пояснив Дмитро, начальник групи обслуговування тренажерів.

— Я вже понад 20 років займаюсь авіатренажерами літаків типу «Су» та «МіГ», і всі ці роки нам доводилось, м’яко кажучи, непросто. Адже ситуація із постачанням нової техніки тривалий період була близькою до критичної. Ні, ми ніколи не опускали рук. Робили усе можливе — ремонтували, модернізували, осучаснювали програмне забезпечення, залучали українських виробників… Найстарші тренажери ставали донорами для своїх трішки молодших «колег». Ми часто чули про «брак коштів» чи «не на часі», але завдяки зусиллям фахівців, які готові вдень і вночі бігати з паяльником в руках навколо техніки, нам вдавалось зберігати обладнання.

Та у всього є свій час і свій ресурс. У переважної більшості наших авіатренажерів давно вийшов ресурс. Враховуючи сьогодення, Повітряні Сили аналізують технічні можливості в пошуку ефективно економічно вигідних рішень. Одне з таких є перехід на авіаційні тренажери з використанням віртуальної або фіксованої реальності, що надає пілоту відчуття реальності польоту, а також більший кут огляду. В передових країнах світу вже застосовують такі тренажери протягом крайніх п’яти років.

F-16 скоро надійдуть на озброєння наших бригад, тому іншого виходу, як перехід на нові тренажери, просто немає.

Дмитро розповів, що складати тренажер F-16 – одне задоволення, упорались швидко і одразу приступили до перших тестових запусків.

– Відверто кажучи, я перший в Україні сів в кабіну нового тренажера. До цього часу випробував на собі чимало радянських версій. Також «літав» на багатьох авіасимуляторах F-16, які давно в розпорядженні наших авіаційних бригад. У перші ж секунди «польоту» на повноцінному тренажері зрозумів – це просто небо і земля. Реалістичність відчуттів, перевантаження, величезний вибір карт, режимів, сценаріїв, можливість відпрацьовувати застосування різного озброєння, моделювати дії в позаштатних ситуаціях. Це дійсно зовсім інший рівень технологій. Ми вже бачимо, що Збройні сили використовують тренажери з використанням віртуальної реальності на прикладі ПЗРК і т.д… Авіація не відстає в пошуку сучасних технологічних і ефективних рішень.

Офіцер пояснює, що розібратись із обслуговуванням такої техніки – взагалі не проблема.

– Повірте, мені є з чим порівнювати. Я добре пам’ятаю тренажери, комп’ютерна складова яких займала декілька десятків шаф по 15 метрів у довжину і яка морока, коли в такому тренажері щось вилітає. Чи тренажери із кабельним планом по півтори тони, який вантажиться у ЗіЛ із «гіркою». І раптом якийсь пацюк перегризе хоча б якийсь дротик чи шматочок кабелю – масштаб проблеми навіть важко собі уявити. Вже мовчу про ситуацію із комплектуючими до радянського обладнання. Обслуговувати ж новий тренажер – одне задоволення.

Дмитро ділиться, що із початком повномасштабного вторгнення навантаження збільшилось, адже колектив зовсім невеликий.

– Ми і до війни часто залишались на службі «понаднормово», ремонтували, модернізували техніку. Але зараз додалось і відряджень, і завдань. Та й навантаження на навчально-тренувальну базу зросло, адже, як би пафосно це не звучало, від числа нальоту на тренажерах, залежать життя наших пілотів, а вони у нас на вагу золота.

Звісно «один тренажер – в полі не воїн», і це лише початок. Найближчим часом такими платформами укомплектують усі бригади тактичної авіації.» (кінець цитати, джерело: https://www.facebook.com/kpszsu/posts/859987356169214?ref=embed_post )

Важко переоцінити значення реалізації відповідних етапів підготовки України до використання F-16 і кардинального прискорення цих процесів  особливо на фоні повітряного терору росії на Сході України зокрема в Харківському регіоні де ворог активно використовує КАБи та ФАБи. А фахівцям добре відомо, що найефективніший і практично єдиний ефективний спосіб боротьби з ними це знищення носії цих бомб. Про це в ефірі телеканалу Еспресо  6 травня 2024 року заявив речник Повітряних сил ЗСУ Ілля Євлаш. Ось що він зокрема повідомив: «”Якщо ми говоримо про ФАБ-1500, яким росіяни атакували Харків, то, ймовірно, тут мова йде про перероблений КАБ. Окупанти застосовують КАБи 250 кг та 500 кг. ФАБ-1500 важить 1,5 тони. Тобто, це майже теж саме, що скинути легковий автомобіль. Такі цілі дуже складно збивати. Оскільки чим важча бомба, тим менша дистанція її польоту. Втім, таку бомбу важко запускати й прицільність її дуже низька”, – пояснив Євлаш.

Речник наголосив, що у Повітряних силах роблять все можливе, щоб не підпускати російські літаки до повітряного простору України.

“Найефективніший спосіб боротьби з ФАБами та КАБами – знищувати носії. Оскільки в росіян досить багато фугасних авіаційних бомб, які вони також переробляють в керовані авіабомби. Ми маємо розуміти, що в умовах дефіцитного ППО найефективніший спосіб це знищувати ворожі Су-34 та Су-35. які є носіями КАБів. Саме ці літаки прикривають ті, які скидають ці бомби. Ми не можемо допустити ситуації, як це було на початку вторгнення. Коли їхні літаки досить вільно почувались у повітрі” (кінець цитати, джерело https://espreso.tv/viyna-z-rosiyeyu-u-povitryanikh-silakh-nazvali-ediniy-sposib-protidii-rosiyskim-kabam-ta-fabam).

Надзвичайно сподіваюсь, що довгоочікувані F-16, до експлуатації яких активно готуються українські пілоти з використанням відповідних авіаційних тренажерів, суттєво допоможуть справитись з російським повітряним терором.

Олег ДУБІШ