ХРЕСТ ХРИСТА
Його страждання і смерть, це один із центральних моментів євангельської історії. В церковній традиції про хрест говорено багато. Здається, що це би мало означати для кожного християнина щось дуже суттєве, щось велике, про щось головне.
Є у Вас відчуття, що хрест має для вас таке значення? Що це означає для вас окрім того, що гарний хрестик на шиї і ви знаєте, як правильно перехреститись?
Щоб краще зрозуміти запитання, спробуйте уявити Голгофу з розіп‘ятим Христом. Нікого більше там немає, ні воїнів, ні фарисеїв, ні розбійників, лише понівечений, в синцях і залитий кров‘ю померлий Христос. Стань перед Ним у цій тиші. Не спішіть, вдивіться, погляньте навколо. Ось під тобою земля, над тобою небо, ти… зі своїм життям і перед тобою розіп‘ятий, відданий смерті Бог… Нічого собі, правда? Уяви – це все якимось боком для тебе і про тебе. Особисто для тебе.
Сьогодні рідко яка проповідь обійдеться без нагадування слів Христа: «Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною», – але що це означає?
Явно мова про щось головне, це не просто про красиві хрестики. Творець приходить, щоб бути обпльованим, вбитим і розіп‘ятим і каже мені – давай і ти так, якщо хочеш іти за Мною.
Ні-ні-ні, почекайте. Давайте з цього місця детальніше. Це не жарти? Що це означає? Що я маю робити? Який мій хрест? Де моя Голгофа? Страждати? Кому це треба? Навіщо це Йому? Йому справді подобається, коли мені погано?
Інколи по наївності ми думаємо, що вся ця історія з Христом для того, щоб ми були благочестивими – зранку і ввечері читай молитви, не говори поганих слів, не кури, не напивайся, не порушуй піст, слухай тата і маму, не дуркуй… Серйозно? Він пішов на це все, щоб люди не матюкались і були хорошенькими? Ну це і без Нього є, навіщо такі жертви? І без Нього люди часто хочуть бути хорошими. Інша справа, що толком ніколи ні в кого не виходить, але ж
Буває кажуть, що хрест, це свідчення Божої неймовірної любові до нас, до мене. Це прекрасно. Це радує і надихає, аж поки ти не втрапляєш у якусь катастрофу. Це може бути війна, де багато справжньої біди і горя, як у нас зараз, це може бути випадок, коли тобі приходиться хоронити дорогу людину, чи щось таке, і ти тоді повертаєшся і думаєш – а де Ти? Де Твоя любов? Хіба вчиняють так з тими, кого люблять?
Життя непроста штука, якщо спробувати всерйоз. Тут багато зла. Справжнього, тяжкого зла. Якщо у вас сьогодні все добре, то це ще зовсім не означає, що ви можете спокійно видихнути. І ви це знаєте, тому вам завжди трохи неспокійно. Рідко кому так пощастить, щоб він прожив життя більш-менш благополучно, без гострої болі і тяжких втрат. Відтак, ми смертні. Ми і наші рідні страждаємо, хворіємо і знаємо, що одного разу нам прийде кінець. Це не може не турбувати. Разом з тим, люди навколо часто ранять нас своєю байдужістю, цинізмом, егоїзмом чи тупістю.
В житті повно причин, щоб злякатись, спробувати затаїтись десь і просто якось вижити. Повно причин, щоб розчаруватись, озлобитись на життя і зробити його ще більш нестерпним.
Історія Христа про те, що Бог знає про нашу ущербність і ущербність цього життя і світу, але не розчаровується в нас. Він приходить, щоб бути тут. Попри всі ці трагічні пейзажі, тут є щось таке, що достойне Бога, що Йому дороге, у що Він вірить. Все це непросто, це не прогулянка парком, це хрест, приниження, біль і страждання, але Він погоджується. Йому також страшно, згадайте Гефсиманію – «смертельно страждає душа Моя, побудьте зі Мною», – але Він іде на це, бо схоже, що воно того варте.
Все це дуже непросто, щоб взяти тяжкий тягар свого буття на себе і йти з ним у життя так, ніби воно має сенс. Ніби все, що ти робиш має сенс, який достойний неба, Бога і тебе самого. Сенс, який вартий того, щоб Він був розіп‘ятий. Не розчаруватись, не зламатись, не сховатись, не відректись, а добровільно прийняти на себе цей хрест і йти, робити щось в цьому житті з вірою в краще, допомогти, підтримати, створити, збудувати…полюбити.