І ще раз про виявлення фейків

І ще раз про виявлення фейків

Те, що минулого тижня розганялося як начебто «злам бази РезервХрест» – то є підробкою, причому максимально примітивною. І це було помітно одразу.
По-перше, в українській армії немає військових звань «прапорщик» та «старшина», зате вони є у російській.
По-друге, у базу Резерв+ вносять тих, хто наразі ніде не служить, і тому в ній не може бути вказані номер військових частин, де вони нібито проходять службу (чи колись будуть).
По-третє, слід завжди перевірятися джерело надходження інформації. Якщо визначити його неможливо або «та мені брат кума свата переслав» – утримайтеся від поширення.
І якщо обізнані люди кажуть що то фейк і наводять аргументи – видаляйте тихенько, не бикуйте. Посилання «а це ось отой поширив, нехай спочатку він видалить», виглядають інфантильними.
Але даний випадок тяп-ляп пропаганди зовсім не виключає, що рано чи пізно дані з Резерв+ потечуть. Чому витік неодмінно станеться – я пояснював у попередніх дописах. Тому що інакше не може бути. Цей ризик якщо і прораховувався при створенні додатку – був проігнорований розробниками: бенефіти значно перекривають втрати. Різка актуалізація бази військовозобов’язаних значно доцільніша за витік цих даних до ворога. Важливим фактором для прийняття такого рішення є зневажливе ставлення більшості мешканців України до своїх персональних даних типу «тю, так і держава і так про мене все знає». А не повинна, але про це іншим разом.
Скільки не розказуй що Дія, Телеграм, Тік-Ток збирають персональні дані у промислових масштабах – це мало впливає на загальну кількість користувачів «це ж зручно і прикольно». Як на мене, то після оголошення організованого угруповання Федорова&Co у розшук, я б запропонував визнавати громадян, які добровільно встановили собі Дію та не видалили її – такими, які відмовилися від свого права на захист персональних даних.
Загалом ненормально коли державні органи починають щось самостійно виробляти. Природа державної влади зовсім інша: встановлювати правила та забезпечувати їх виконання. А протиприродність негайно призводить до зловживань громадськими грошима. Коли власник приватної компанії щось виробляє та платить людям потрібні зарплати – він ризикує виключно власними, заробленими пОтом грошима. Бо він те потім продасть і хоча б компенсує витрати. Тут питань нема.
Але коли чиновник платить захмарно-високі зарплати іншим чиновникам для виробництва чогось сумнівної якості та не дуже безпечне, причому потім роздає безкоштовно – тут у платника податків мало б виникнути безліч питань. Мало б. Але шось якось не дуже виникає. Більше того, деякі ЛСД та політолухи навіть записують Дію у «досягнення 5 років правління Зеленського». Не маючи уявлення зеленого ані про ЗПД, ані про кібербезпеку, ані про теорію держави і права.
Державні чиновники, як уповноважені виборцями на дотримання наших спільних інтересів (теоретично), повинні лише сформувати чіткі та прозорі функціонально-технологічні вимоги до продукту, потім винести ці вимоги на знов прозорий конкурс і нехай техно-бізнес рубається на зниження ціни розробки.
А коли продукт буде готовий, але виникнуть проблеми – «держава» завжди може спихнути відповідальність на приватного розробника. Це секретний лайфхак, якщо шо.
Отак, почали про визначення фейків, а закінчили теорією стосунків громадянин-держава. Це просто моя юридична освіта постійно вилазить з-під інженерної, сорі. Оті всі «принципи римського права» свого часу добряче мене вразили. Хоча історія вчить нас лише тому, що ми нічому не вчимося з історії.
А фейки є та будуть.
Зараз вилізло шось примітивне. Наступне може бути значно якіснішим. А там і справжній злив підвезуть. Питання лише чи у тому: оприлюднить ЙР злиту базу чи буде тихенько користуватися. У будь-якому разі, українське суспільство не має на сьогодні інструментів примусити поточну українську владу захищати персональні дані громадян.
Костянтин Корсун

Голова Ради Громадської організації Українська група інформаційної безпеки, директор компанії з кібербезпеки Berezha Security.