Історія про те, як Кіріл до церкви ходив або патріархопад
Історія про те, як Кіріл до церкви ходив або патріархопад.
Поїхав якось патріарх РПЦ Кіріл на Кубань освячувати храм-маяк Петра і Февронії у день Святого Петра Афонського. Судячи з усіх його дій з 2014 року, а особливо після 24 лютого, був людиною невіруючою. Він же точно знав, що творив, і що благословляв, тому не сумнівався що Бога немає, акурат до сьогоднішнього дня. Патріарх рухнув, на дорогих мраморних сходах, в дорогому одіянні, в супроводі численної охорони на очах розчарованого натовпу.
Ввечері Кісєльов і Сімонян будуть розповідати про обрядове падіння або про замах на вбивство із бандеродрона. А Кіріл тремтячими руками відкриє “Житія святих” за столом із дерева бокоти і стакан за стаканом буде пити Chivas Royal Salute, в намаганні прибрати тремор в руках. Вижене прислугу, подвоїдь охорону. В голові звучатиме: «Аннушка вже розлила масло». Михайло Афанасійович Булгаков знав кому адресовані ці слова, недарма події в «Майстер та Маргарита» відбуваються в Москві. Бути пророком важка доля, кожних 100 років тебе то хочуть розп’яти на хресті, то встановити пам’ятник. Кіріл пив віскі і розумів, що щось тут пішло не так. Але вперто не хотів вірити в казки, бо він же знав, думав, що знав. Чортовщина якась, подумав Кіріл.
Я не буду описувати життя Святих Петра, Февронії і Петра Афонського. Лише один епізод із історії життя: «На Святой Горе Петр поселился в пещере, где жили змеи. Но как только он перекрестил это место – гады покинули его». Символічно, що в день Святого Петра Афонського Кіріл упав в храмі покровителів сім’ї, любові та вірності. Змій пішов зализувати рани.
