Кажуть, веселі люди народжуються в понеділок
Кажуть, веселі люди народжуються в понеділок. Саме в понеділок, 12 вересня 1921 року, у Львові (вул. Лепкого, 4) народився Станіслав Лем, відомий польський письменник-фантаст єврейського походження, автор романів-засторог.
Лем – слово, найчастіше вживане лемками (лемківське прізвище?), можливо, від чеськ. lem — «кордон», від латин. limes; шведською «лем» означает лімб; у більшості європейських мов «LEM» – Lunar Excursion Module, але не варто тішитися, ніби Станіслав Лем – лемко (lemko, rusyn, lemkos, lemky); ні, він завжди тримався подалі від українців. Його батько був заможним і відомим лікарем.
«У чотири роки я навчився писати. Толком, правда, цим умінням скористатися не міг. Перший лист, який я написав батькові зі Сколе, куди їздив зі своєю мамою, являв невеликий опис моїх пригод у справжньому сільському туалеті. Так, тому — з діркою в дерев’яній підлозі. Дещо я, правда, не згадував. У ту саму дірку я викинув зв’язку ключів нашого хазяїна…» («Станіслав Лем про себе») З 1932 учився у II чоловічій гімназії.
Юний Станіслав Лем був одним із гімназійних учнів професора Мирона Зарицького, батька Катрусі Зарицької, тестя Михайла Сороки. У книзі «Високий Замок» всесвітньо відомий фантаст написав у про свого вчителя.
У 1939 отримав атестат про середню освіту. У 1939-1941 учився у Львівському медичному інституті, у який «попав випадково, бо спочатку складав екзамен на політехніку, яку вважав цікавішою. Екзамен склав успішно, але, як представник «неправильного соціального класу» (батько —ларинголог, тобто буржуа) мене не прийняли… Скориставшись зв’язками батька, за допомогою відомого біохіміка професора Парнаса, Станіслав влаштувався у Львівський медінститут «вивчати медицину, без найменшого ентузіазму з мого боку» («Станіслав Лем про себе»).
За німецької окупації Лем працював помічником механіка та зварювальником у гаражах фірми, що займалася переробкою сировини: розрізав кисневим апаратом на брухт підбиті танки.
З 1946 р. Львів перестав належати Польщі, тому Лем, у рамках акції репатріації, переїхав до Кракова, де продовжив вивчати медицину в Ягеллонському університеті. Станіслав Лем отримав сертифікат про завершення медичної освіти, але відмовився складати випускні екзамени, щоб уникнути кар’єри військового лікаря. Перші його твори були опубліковані в 1946 р. У 1953 р. одружився з рентгенологом.
Критики знаходили у творах Станіслава Лема асоціації з реальністю, тому його неодноразово виключали зі Спілки письменників, а на захист ставала близька подруга Ірина Вільде. Дії автобіографічних романів «Незагублений час» (1955 рік) та «Високий замок» (1966 рік) відбуваються у Львові, де автор прожив 24 роки.
Йому належить близько 9000 неологізм, один із них – слово Солярис (1961 рік), тобто – Мислячий океан.
Станіслава Лема удостоїли найвищої нагороди Польщі – ордена Білого Орла.
Станіслав Лем помер 27 березня 2006 р. у Кракові, в клініці кардіохірургії Ягеллонського університету на 85-му році життя.
http://surl.li/dabes