Лонгрід про громадські ради

І нарешті лонгрід про громадські ради.

З цікавістю натураліста, який спостерігає за життям комах (“ухти, а вони ще й ось та можуть??”), спостерігаю за ініціацією процесу початку створення Громадської ради при міні-цифрі, https://tinyurl.com/y9w8tgdl
Давно збирався написати про гром-ради взагалі на прикладі гром-рад при так званих “кібербезпекових” державних органах. Думаю, тепер вже саме час.

Підсвідомо усі ми відчуваємо, що громадські ради – дитя Революції Гідності2014 – вже давно не працюють так, як відпочатку проектувалося. Або не працюють взагалі.
І головним доказом цього неявного, але очевидного відчуття є простий факт: державні органи творять люту хню незважаючи на наявність у них громрад, а корупція незле себе почуває, плюючи у пильне око громради.
Чи, можливо, хтось чув про випадок, коли гром-рада заблокувала дурне або корупційне рішення державного органу? Щоб ось так взяла та повстала проти свавілля, некваліфікованості, несправедливості?
Або хоча б підняла публічний скандал, медійну кампанію про свою незгоду з рішенням органу влади?
Я – не чув. Принаймні, протягом останніх років.
Якщо у когось є позитивні приклади реальної користі гром-рад – поділіться, будь ласка. Приклади а-ля «ну ось завдяки громраді такого і не сталося» не будуть зараховані. Не тримайте мене за дурника, будь ласка.

По факту, гром-ради перетворилися на дешеву декорацію для держструктур. Типу «ось дивіться, нарід – ви ж не проти того, що ми тут витворяємо».
Практично усі відомі мені члени гром-рад приблизно відображають думку громадськості десь так само, як твердження «віслюк – це скаковий кінь», або «мусор – це офіцер».

In my humble opinion, усі такі громадські діячі розподіляються на дві нерівні групи:
1) Представники великого бізнесу («рішали», їх більшість)
Тут все зрозуміло: великий бізнес вже давно створив собі кишенькові громадські організації, які вирішують для них цілком зрозумілі задачі: перемога потрібних компаній на тендерах, лобіювання рішень, вигідних конкретним фірмам, призначення лояльних людей на «хлібні» посади, вигідні конкретним особам нормативні акти, і таке інше. Плюс потрібні знайомства та зв’язки, така собі бомонд-туса, де усі один одного давно знають та інколи разом бухають.

2) Професійні громадські діячі – це люди, які нічим більше у житті не займаються, крім засідань, нарад, круглий столів, комітетів, робочих груп. У мене завжди виникало питання – а на які гроші вони живуть, якщо цілісінькими днями тусуються у владних кабінетах на, нібито, волонтерських засадах? Типу, «з патріотичних міркувань», «я прийшов щось змінити», «мені не все одно», отетовсьо.
Як на мене, громадська діяльність – це у вільний від основної роботи час, коли є можливість, якщо залишився час між роботою та родиною. І якщо у тебе сильно горить. Так я розумію громадську діяльність.
Але для гром-профі це і є основним джерелом існування. Хтось отримує західні гранти саме під таку «громадську діяльність», комусь приховано платить великий бізнес через «благодійні внески на ГО», мабуть є й інші схеми, про які я не в курсі. Ніяким «волонтерством» тут і не пахне.
Тому, що люди цим займаються професійно. Для них це і є основна робота, «громадською діяльністю» вони заробляють собі на життя. І тому я не вважаю їх справжнім «голосом громадськості». Покажи, на які гроші ти живеш і я тобі скажу чи справжній ти активіст.
«Засідання завтра о 15-00? Ок, я буду.
– Шо, перенесли на 17-00? Не проблема, буду обов’язково!
– Як на завтра на 8-00? Завтра ж неділя? Але я буду неодмінно, без мене не починайте!»

Звісно, часто перша та друга категорії громадських трудящих тісно переплетені.
А ще для декого сам факт близькості до влади, можливість помружитися у величній тіні владних «важелів впливу» вже само по собі є достатньою мотивацією. «Жага влади» називається.
Я можу зрозуміти «жагу грошей» (це якось більш-менш природньо), але жага влади сама по собі здається мені психічним захворюванням, суспільно небезпечним збоченням.

Ось, давайте подивимося на перелік членів гром-ради при Держспецзв’язку https://tinyurl.com/ybrdf3rx
Коментувати її склад не буду (бо це може бути ще один лонгрід), скажу лише, що під живописані вище категорії підпадають практично усі.
Заради справедливості зазначу, що прізвища 9 з 20 людей у списку я бачу вперше у житті. Не виключаю, що серед них може опинитися порядна людина. Хоча це навряд.
До речі, що таке «Українська асоціація досконалості та якості» і яким боком її представник до сфері діяльності ДССЗЗІ, та ще й як голова громради?

Що хочу сказати.
Ідея зразка 2014 року про контроль діяльності органів влади через гром-ради наразі знівельована або навіть дискредитована. Це став просто клуб за бізнес-інтересами.
От скажіть мені відверто, чи можна підписати перше фото (під цим дописом) «Громадськість строго контролює діяльність Держспецзв’язку» (на чолі столу – Голова Держспецзв’язку В. Петров)?
А по-хорошому, члени гром-ради мали б дивитися на чиновника як Порошенко на путіна у 2014 році (друга фотка).
Чи я якось не так розумію слово «контролювати»?

Але зовсім не контролювати органи влади також не можна. Вони тільки на те й чекають.
То що ж робити?
У мене поки що є лише одне міркування.
Змінити принцип формування гром-рад.
Формувати їх не з представників ГОшек (яких наразі хоч греблю гати і які невідомо ким фінансуються), а з конкретних людей. Які покажуть де вони працюють, чим займаються, чи є фахівцями у сфері діяльності органу влади, і де отримують основний дохід.
Громадську організацію можуть за півдня зляпати 2-3 особи, назвати як завгодно пафосно, отримати пару мільйонів «благодійних внесків» від відставного корумпованого чиновника – і офіційно лобіювати інтереси підконтрольних йому компаній у будь-якому органі влади. Та ще й покличуть собі на підтримку аналогічного штибу ГОшки, з власниками яких у них спільні бізнес-інтереси.
При цьому, представники таких бізнес-ГОшек часто-густо анічогісінько не розуміють у діяльності органу влади, який вони «контролюють від імені громадськості». А навіщо? Просто виконуй вказівки господаря, став на засіданнях громради «правильні» питання від того, хто платить. А ГО – то виключно ширма. Декоративна форма кульки, що здулася.

У моїй (досить розвинутій) уяві ідеальний громадський активіст – це людина, яка довго працювала у певній галузі, все там знає, заробила собі на безбідне життя, питання грошей вже давно не актуальне, зате є багато вільного часу, невитраченої енергії та бажання змінювати роботу державних органів на краще. Одразу зауважу для любителів вишукувати приховані меседжи у моїх дописах: себе я такою людиною назвати ніяк не можу, і у всілякі гром-ради не лізу. Хоча міг би. Просто не бачу у цьому жодного сенсу. Кінець дисклаймера.
Можливо, портрет ідеального активіста занадто ідеальний, але я не бачу як інакше забезпечити фінансову незалежність членів гром-рад. Тому що замовляє музику завжди той, хто за неї платить. У безкорисливих волонтерів у громрадах, сорі – не вірю.

Повертаючись до запису стріму засідання ініціативної групи при міні-цифрі.
Я дав собі труд прослухати усі 30 хвилин, хоча це було непросто.
Що зрозумів: визначено чіткі терміни коли закінчується прийом заявок (13 липня), коли може бути утворена громрада при міні-цифри (десь 2 вересня), і що голосувати хочуть онлайн. Була пропозиція голосувати через Дію (я аж підстрибнув), але голос розуму переміг і від ідеї одразу відмовилися (битку поки відклав). Яким саме чином е-голосувати – ініціативна група вирішила подумати. Сподіваюся, буде обрано той варіант, який застосовувався при голосування за громраду при НАБУ: вказати свій email, номер мобільного + верифікація + викласти у публічний доступ лог з частковими даними голосувальників, які потім можна буде перевірити. Начебто поки норм практика, як для гром-рад.

Хоча особисто мені на усе те якось пофіг. Себе я там не бачив, не бачу і навряд чи побачу. Просто шкода свого часу на псевдо-громадську псевдо-діяльність.
І головне: не хочу жодним чином бути причетним до легітимізації міністерства, повністю надуманого, висмоктаного з пальця та чиїхось хворобливих амбіцій.
І можна не ходити до гадалки, щоб точно сказати – ефективність нової гром-ради буде рівно така ж, як і усіх попередніх. Тобто близькою до нульової. Про неї усі забудуть так само, як забули про гром-раду при ДССЗЗІ.
Міша ніколи не допустить ніякого контролю над собою та над своїми божевільними ідеями типу Дії чи е-виборів. Це – відпочатку фікція. І звісно, черговий сеанс урино-офтальмології.

Усе це написав для того, щоб ви, шановна кібер-спільното, посміхнулися, читаючи чергові бравурні новини про гром-раду при мініцифрі, і продовжили займатися своїми справжніми справами. Позитивні новини знов відкладено на далеке майбутнє.