Лариса Ільєнко: “Ми не маємо права втомитися від допомоги”

“Надія – це не слабкість”: інтерв’ю з Ларисою Ільєнко про силу, війну і любов до своїх.

Коли почалась повномасштабна війна, Лариса Ільєнко вже мала за плечима роки роботи в органах місцевого самоврядування. Та жоден із попередніх досвідів не готував її, як і всю країну, до нової реальності, де кожне рішення, кожна ініціатива можуть означати підтримку для військового, опору для громади, життя для родини.

Сьогодні вона – секретар Обухівської міської ради, а також одна з тих посадовиць, чия робота виходить далеко за межі “робочих обов’язків”. Лариса Ільєнко не просто координує адміністративні процеси – вона на особистому рівні включена в підтримку військових, їхніх родин, волонтерських ініціатив.

Ми зустрілись, аби поговорити не про формальні звіти, а про живі історії – про силу жінки в умовах великої війни, про відповідальність, яка починається з “я поруч”, і про майбутнє, у яке вона вірить разом зі своєю громадою.

З 1 травня 2024 року Лариса Олександрівна Ільєнко обіймає посаду секретаря Обухівської міської ради – черговий етап у її багаторічній управлінській кар’єрі.

Народилася 21 травня 1965 року, має значний досвід роботи в органах місцевого самоврядування, зокрема була головою Обухівської районної ради.

Крім державної служби, Лариса Ільєнко активно залучена до громадської діяльності. Вона очолює Благодійний фонд “Київська Русь”, який підтримує військових, ветеранів, родини загиблих і соціально вразливі категорії населення. Її підхід поєднує системну адміністративну роботу з людяністю та постійною присутністю поруч із тими, хто потребує підтримки найбільше.

Як змінилась ваша робота й особисте ставлення до неї з початком повномасштабної війни? Що для вас стало ключовим усвідомленням у перші дні?

З 24 лютого 2022 року моє життя, як житті і всіх українців, змінилися докорінно. Раніше я сприймала свої обов’язки як управлінські, стратегічні, спрямовані на розвиток. Зараз же це інше. Ти більше не просто “на роботі”, ти щохвилини занурена в реальність, де кожне твоє рішення може врятувати чиюсь родину, підтримати наших захисників або просто дати комусь надію.

Ключовим усвідомленням у перші дні було одне: плани більше не працюють, працює тільки готовність до дій. І що ніхто, крім нас, не зможе захистити наше місто і нашу країну. І кожен день я бачу, наскільки наша громада стає сильною та єдиною.

У чому для вас особисто сенс допомоги військовим та їхнім родинам?

Як мінімум – це наш борг. Це не милість, це не додаткова функція, а прямий обов’язок. Ці люди ризикують усім, а їхні родини живуть у постійному страху. Коли ми допомагаємо їм, ми не лише підтримуємо їх фізично чи матеріально, а й даємо зрозуміти, що їхній подвиг важливий і ми ніколи про нього не забудемо.

Які ключові напрямки допомоги реалізує Обухівська міська рада для військових?

Обухівська міська рада реалізує багато ключових напрямків допомоги, які можна розділити на кілька груп:

Матеріальна допомога: фінансова підтримка на придбання дронів, автомобілів, тепловізорів, медичного обладнання. Ми працюємо напряму з військовими частинами, щоб закривати найгарячіші запити.

Соціальна підтримка: юридичні консультації, психологічна допомога, організація дитячих таборів для дітей військовослужбовців, ретритів для жінок, екскурсії, спецпроєкти для родин.

Медична та реабілітаційна допомога: співпраця з медичними установами для забезпечення лікування, реабілітації.

Які програми підтримки родин військових реалізуються в місті?

Програми підтримки військових та їхніх сімей в Обухові реалізуються через Програму “Турбота”, яка надає матеріальну допомогу на лікування, в разі загибелі, для оздоровлення, а також для учасників АТО/ООС та членів їхніх сімей.

Хочу зазначити, що вона є однією з великих в області. Мобілізовані військовослужбовці отримают відразу 30 000 грн, Основні види допомоги:

Для учасників АТО/ООС:

Одноразова матеріальна допомога.

Для осіб з інвалідністю (з числа учасників АТО/ООС/ бойових дій):

Матеріальна допомога.

Для поранених військовослужбовців (або членів їхніх сімей):

Матеріальна допомога на лікування.

У разі загибелі військовослужбовця

Виплати членам сім’ї першого або другого ступеня споріднення.

Для оздоровлення дружин (опікунів) з дітьми (до 18 років) загиблих ветеранів війни, Захисників чи Захисниць України з числа учасників АТО/ООС/ бойових дій.

Яка історія вам особливо запам’яталась під час спілкування з такими родинами?

Є багато історій, які залишаються в серці – як тихе нагадування про силу надії. Одну з них я памʼятаю особливо гостро. До нас прийшла мама військового – її син довго не виходив на звʼязок. Вона вже готувалася до найгіршого: вважала його зниклим безвісти, просила встановити банер на Алеї Героїв…
І раптом – він знайшовся. Живий.
Ця мить – її сльози, тремтіння в голосі, полегшення – досі стоїть у мене перед очима. Це була не просто історія про диво. Це було підтвердження: надія здатна витримати навіть найтемніші часи. І таких історій, на щастя, вже не одна.

Що для вас означає бути поруч із цими людьми – не на словах, а насправді?

Бути поруч із цими людьми для мене означає не просто слухати їхні історії, а розділяти їхній біль і їхні надії. Це не про протокольні зустрічі, а про те, щоб просто обійняти, витерти сльозу, допомогти вирішити побутову проблему, яка для них зараз є непіднімною. Це така як материнська турбота на рівні громади.

З якими найбільшими труднощами ви стикаєтесь у цій роботі?

Мабуть, емоційна втома від новин про загиблих та поранених. Справлятися емоційно з цим важко. Я навчилася дозволяти собі відчувати біль, але не занурюватися в нього. Сили дає віра в наших захисників, віра в Перемогу. І розуміння, що моя втома – ніщо порівняно з їхніми стражданнями.

Яким ви бачите майбутнє після Перемоги?

Я бачу майбутнє Обухова після Перемоги як центр відновлення і зростання. Наші пріоритети – це створення комфортного і безпечного середовища для ветеранів, їхніх родин, а також для всіх жителів. Це включає розвиток реабілітаційних центрів, підтримку ветеранського бізнесу, будівництво житла. Я хочу, щоб Обухів став містом, де кожен ветеран почуватиметься гідним членом суспільства.

Що стосується мого особистого бачення, то громада має зростати не лише економічно, а й соціально та культурно. Я мрію про проєкти, які об’єднають нас ще більше. Наприклад, створення великого Меморіалу героїв Обухівщини, де зберігатиметься пам’ять про кожного захисника. А також програми менторства, де ветерани зможуть передавати свій досвід молоді.

Я б хотіла, щоб після себе залишити не лише нові об’єкти, а й відчуття єдності, гідності та незламності. Щоб кожна людина в Обухові знала, що вона є частиною великої і сильної родини.

Кожна ініціатива, яка повʼязана з нашими ветеранами, захисниками та їхніми родинами, – безоцінна. Бо кожна хвилина їхнього життя – це частинка нашої спільної пам’яті. І тому вся наша робота повʼязана з ними. З хлопцями та родинами я завжди на звʼязку.
Ми знаємо гірку правду: багатьох привозять на щиті. Забути їх – неможливо.

Але навіть у найважчі моменти ми тримаємося за те, що дає сили жити далі.

Будь ласка, не відпускайте надію. Бо саме вона – те, що тримає серце в русі, коли здається, що світ зупинився. Вона – міст між “сьогодні” і тим днем, коли наші рідні повернуться.