Нам потрібен спільний Українсько-Польський механізм з промислового розвитку, - або кілька слів про деякі уроки польської економічної трансформації в якості післямови до ІІІ Промислового Форуму в м. Карпач (Польща).
http://www.forum-ekonomiczne.pl/wp-content/uploads/2017/12/sesja-9_23.jpg

Нам потрібен спільний Українсько-Польський механізм з промислового розвитку, – або кілька слів про деякі уроки польської економічної трансформації в якості післямови до ІІІ Промислового Форуму в м. Карпач (Польща).

Одним з цікавих заходів, в якому я мав змогу прийняти участь останні місяці  і нажаль не встиг своєчасно поділитись з читачами відповідною інформацією,  є ІІІ Промисловий Форум в м. Карпач , який ще в кінці 2017 р. вже традиційно був організований  Інститутом Східних Студій в прекрасній гірській місцевості на Південному заході Польщі.

Я не випадково саме зараз повернувся до промислової тематики оскільки , враховуючи засилля вже в новому 2018 року в відносинах PL-UA тематики  трудової міграції та несиметричний характер і  структуру українсько-польських економічних відносин в т.ч.товарообороту (див. статистику 2016-2017 рр) з домінуванням українського сировинного експорту, вважаю за надзвичайно важливе наголошувати на тематиці спільного\скоординованого промислового розвитку та виробничої кооперації наших країн.

В Карпачі мені особливо запам’ятались дві , як на мене символічні, дискусії  цього Промислового Форуму.

Перша – презентація в якості вступу до тематичної панелі «Промисовість 4.0- революція чи еволюція» історії успіху (здавалось б до чого це при такій темі панелі) одного з найбільших в Польщі виробників м’ясної продукції CEDROB S.A.  і життєвого шляху її головного засновника\ власника Мірослава Козьлякевича (Mirosław Koźlakiewicz). Представляв Пана Козьлякевича колишній Прем’єр-Міністр Польщі Ян Кшиштоф Бєлєцький (Jan Krzysztof Bielecki). Це була навіть не презентація, а певна сповідь дуже шанованих багатьма в Польщі людей.. В чомусь для мене, це було щось подібне, як би хтось з наших колишніх  прем’єрів\президентів  (наприклад Леонід Данилович чи Павло Іванович)розмовляв про життя ,гроші, політику, старість і представляв когось з наших олігархів (хоча в Польщі це великі бізнесмени , з іншим впливом, соціальними функціями, ментальністю, тощо.. і це, до речі, окрема тема для розмови), який «піднявся» в його часи.. Про що думати коли є гроші але біологічний годинник безжалісно тікає? Скільки грошей потрібно щоб відчувати себе достойно і комфортно ? Як подбати про  свій спадок, партнерів, близьких та рідних ? Як жити щоб зберегти свою суспільну, ділову репутацію і народ згадував тебе «не злим, тихим словом», а не проклинав і плювався у слід? Що зробити для того, щоб і діти і партнери після твого відходу «на іншу сторону веселки» не «пережерлись» між собою і не зруйнували «Справу життя» та  успадковане майно? ..Все це я слухав затамувавши подих і думав про те, що ой як би вартувало все це послухати деяким нашим супер багатим чи олігархам, які думають « иметь Украину» та заробляти і жити вічно.

Найважливіші дебати Форуму стосувались побудови спільної промислової політики ЄС. Однак на другій з панелей , яка мені видалась найбільш цікавою «Напрямки перебудови розвитку промисловості в Європі» Екс-прем’єр-міністр Республіки Польща Ян Кшиштоф Бєлєцький зазначив, що виробити таку спільну політику буде дуже важко. У сьогоднішній  Європі рівень індустріалізації надзвичайно різноманітний. У Великобританії частка промисловості у ВВП становить 9%, а в Німеччині – 25%. Пан Бєлєцький  в цьому контексті зазначив, що спільним знаменником може бути лише тенденція, яка називається Industry 4.0, тобто використання нових цифрових технологій, – переконував він.

Проблема в тому, що , як заявили участники Форуму, сама Європа гальмує собі успішну конкуренцію, наприклад, з американською економікою. «У багатьох сферах ЄС запроваджує в себе різноманітні обмежувальні положення, які , серед іншого, в т.ч. приводять до  високих цін на енергію, – зазначив колишній міністр економіки Польщі Януш Штайнхофф (Janusz Steinhoff). – Якщо Європа опиниться на передньому краї з точки зору заходів щодо зміни клімату, без пелотону позаду, це неминуче призведе до передислокації промисловості та деяких робочих місць за межі ЄС», – додав він.

В контексті виступу екс прем’єра Бєлєцького я б хотів привернути увагу ще на один аспект, важливий для сьогоднішньої України. А тут я хочу  окремо зазначити ,що часи Прем’єрства Пана Бєлєцького припадають на 1991 рік тобто саме на той період історії Польщі, який ,як на мене , чимсь подібний до того трансформаційного періоду, який  зараз переходить Україна. Тому для нас дуже важливо використовувати відповідний польський досвід у відповідній хронології в т.ч. в питаннях підтримки розвитку економіки через створення спеціальних економічних зон, індустріальних ,інноваційних і технологічних парків, відповідну концепцію адміністративних та інших реформ, місцевого і регіонального розвитку. Мова також йде про розуміння  ролі іноземних інвестицій в розвитку промисловості і економіки в цілому. При цьому, нам треба чітко усвідомлювати, так би мовити, як світлі, так і темні  сторони цього процесу. Мене завжди вражав стрімкий  ріст польського експорту  і економіки в цілому за роки трансформації і роль іноземних компаній(інвестицій) в цьому процесі. Я часто в своїх публічних виступах використовую кілька слайдів , які ілюструють відповідні факти. Для початку ілюстрація того, як змінювалась структура і напрямки польського експорту за роки трансформації ( наприклад 1994-2015 рр.).

Виявляється, що на початку своєї трансформаційної дороги польський експорт, як і в Україні сьогодні в основному носив сировинний характер і в значній мірі був спрямований до країн колишнього СРСР та соціалістичного  табору в цілому. Однак для того , щоб Німеччина , Великобританія та  інші країни ЄС стали основними торговими партнерами Польщі знадобилось багатенько років. Тому не має що нити і зайвий раз галасувати про чергову «зраду», через те що в нас наразі і надалі має місце  значний товарообіг з Росією та іншими країнами СНД. Очевидно що його можна і треба знижувати особливо з Агресором. Але економіка і торгівельні  зв’язки – не електро рубильник, швидко не переключається, і, наприклад, в мене викликає велике питання кому так направду в цьому процесі в т.ч. політично і пропагандистськи вигідні різноманітні відомі торгові блокади на Сході України.

 Для читача також корисно усвідомлювати пряму залежність росту експорту від рівня іноземних інвестицій.

  І само собою впливу цих двох параметрів на фантастичний ріст ВВП Польщі навіть в порівнянні з іншими країнами ЄС.

Ну і на закінчення на прикладі цифр 2013 року – співвідношення Польщі і України в плані іноземних інвестицій і експорту. Взяв 2013 рік, тому що останні пропорції для України виглядають ще гірше.

Однак, як я згадав вище згадані процеси мали та мають і свою темну сторону… В оголошеному новим Урядом Польщі в 2016 році «Плані на користь відповідального розвитку» (так званий план Моравецького) відзначалось ряд , з точки зору Уряду PIS, недоліків і слабих місць економіки Польщі. Серед них – велика залежність польської економіки від іноземного капіталу і відповідних впливів іноземців на Польщу. Так зокрема  аж 2/3 польського експорту створюється фірмами з іноземним капіталом, 50% процентів продукції польської промисловості у фірмах, у закордонній власності, 95 млрд. злотих на рік потрапляє до іноземних інвесторів( 5% ВВП), 2 більйони злотих заграничних пасивів в Польщі- країна заборгувала іноземним інвесторам 2 більйони злотих, що становить біля 113% ВВП. Можна також добавити і те що станом на 2007 рік кількість банків закордонного капіталу в польському банківському секторі перевищувала 73 %, а в польських засобах масової інформації (ЗМІ) доля іноземного капіталу , кажуть, перевищила 90%. Не беру на себе сміливості, особливо на фоні актуального печального стану економіки України і рівня життя пересічних українців, давати оцінку наведеним цифрам. Але факт є фактом – і поляки не дарма зараз кажуть , що капітал все ж таки має національність, а останній сплеск польського націоналізму очевидно має і свої економічні корені. Такий стан справ і процеси в економіці Польщі  також не могли не відобразитись на польській політичній сцені, що для багатьох в т.ч. в Україні стало несподіванкою. Однак, як кажуть, «ситий голодного не розуміє», і все пізнається в порівнянні. Тому  повернімось до Промислового Форуму в Карпачі. Так от – на думку пана екс-прем’єра  Бєлєцького особливо  важливим є питання додаткової вартості яку підприємства з іноземним капіталом  створювали  і сьогодні створюють в Польщі. На початку розмір такої додаткової вартості, який створювався в Польщі не перевищував 9 %. Сьогодні він вже сягає у польських фірмах іноземних інвеститорів 30%..Про це мало говориться, але через «викруткову» збірку,  ланцюги кооперації, поставку комплектуючих, різноманітні схеми в т.ч. трансферне ціноутворення закордонні інвестори не завжди чесно, з польської точки зору,  регулюють розмір додаткової вартості, яка залишається\створюється в Польщі і українцям , думаючи про майбутній інвестиційний бум та розвиток України, треба це знати і спокійно  сприймати всю вищенаведену інформацію та процеси, які вірогідно не оминуть і Україну. Все в цьому житті має свою ціну і видимий для пересічних українців загальний достаток , інфраструктура та економічне благополуччя Польщі також. Щоб за далеко не впадати в шовіністично – націоналістичні підходи в економіці, дуже корисним вважаю згадати виступ на цій же панелі іншого відомого польського державного діяча , професора Гжегоржа Колодко (prof. Grzegorz  Kołodko):”Ми повинні бути обережними, щоб не впасти в економічний націоналізм, який під гаслом патріотизму повинен служити розвитку польської промисловості, ре індустріалізації та інновації польської економіки”, – заявив у Карпачі, колишній міністр фінансів проф. Гжегож Колодко.  Він взяв участь у панельній дискусії «Напрямки розбудови і розвитку  промисловості в Європі», яка була організована в рамках 3-го Індустріального форуму.

Другий справа – колишній Мsністр фінансів Польщі проф.Гжегорж Колодко(prof. Grzegorz Kołodko), тетій справа екс Міністр економікиЯнуш Штайнхофф (Janusz Steinhoff).  

Колодко заявив, що економічний націоналізм в довгостроковій перспективі не буде служити конкурентоспроможності польської економіки. Необхідно мати на увазі, що промисловість в широкому розумінні цього слова, включаючи гірничодобувну промисловість, не відіграє такої великої ролі в економіці Польщі, як це  було колись. Незважаючи на гасла реіндустріалізації, важливість польської промисловості буде падати на користь сектору послуг, хоча і не так сильно, як у останній чверті століття, – пояснив він.

Економіст підкреслив, що сьогодні в Польщі 30 відсотків працюючого населення Польщі,які  зайняті в промисловості виробляють 40 відсотків ВВП Польщі. Майже 60 відсотків ВВП – це послуги, а 2% -. це сільське господарство, де продуктивність праці в останньому поколінні підскочила революційним шляхом, – зазначив проф. Колодко. Він додав, що в цілому в  ЄС 25 відсотків загального  ВВП виробляється промисловістю. Така ж частка промисловості у ВВП також існує в Німеччині. За словами колишнього міністра фінансів, Польща підійде до моделі Німеччини у довгостроковій перспективі.

Колишній міністр фінансів також сказав, що на його думку, ілюзорно вірити в те, що польська економіка буде інноваційною, оскільки в світі є лише кілька таких економік. «Ми повинні продовжувати наш теперішній відносний економічний успіх, який базується на імітації(копіюванні), а не на інноваціях. Якщо уважно подивитись, більшість з того, що ми виробляємо, базується на тому, що вже десь було винайдено. Тому ми повинні адаптувати наші технології до того, що інші вже придумали; якщо в той же час ми зможемо добавити в ці технології ще і якийсь наш камінчик, то хвала нам  за це» – додав професор Гржегорж Колодко.

І тут в певних питаннях я хотів би спробувати дещо не погодитись з шановним Паном професором Колодко, особливо враховуючи можливості і потенціал польсько – української промислової та наукової  кооперації. Справа в тому, що на Форумі в Карпачі я також мав свій виступ, але вже в іншій панелі під темою «Дешева робоча сила вже не вистачить. Нові технології, як двигун економічного розвитку». Скажу відразу – своїм виступом лишився не задоволеним, так як сам хід панелі і мій виступ були здоміновані питаннями трудової міграції, тобто першою половиною заявленої теми. А мене щиро кажучи дана тематики все більше і більше  відштовхує в силу її по суті споживацького і достатньо неоднозначного  впливу на економіку і майбутнє України. А от як показують додані ілюстрації в питаннях інноваційного в т.ч. промислового розвитку Польща, попри всі економічні успіхи, після трансформації недалеко втекла від  України.

 Та й в цілому вся Європа, за деякими виключеннями, пасе задніх в порівнянні з азійськими країнами та США.

В цьому контексті мене не покидає відчуття що поляки не до кінця знають і усвідомлюють потенціал і можливості України в питаннях традиційних і нових технологій, наукових розробок, інноваційних і гуманітарних можливостей України. В попередніх блогах я вже робив короткий огляд досягнень і потенціалу ,наприклад, українського ІТ сектора. Такі самі поважні можливості скриті в потенціалі української промисловості і сільського господарства. Але їх успішне використання залежить від взаємної кооперації і win-win підходів. Ми усвідомлюємо , що  Україна не є членом ЄС і мабуть достатньо тривалий час не вступить в ЄС чи структуру ,яка залишиться після нього… І взагалі – дай нам Бог   хоча б за найближчі 15-30 років досягти рівня розвитку в т.ч. інфраструктури не то що Польщі, хоча б сьогоднішньої  Румунії та Болгарії. Але разом з цим в Україні є певні проривні , сучасні виробництва та технології , які за умови співпраці \кооперації з структурами та країнами  ЄС особливо з Польщею могли б досягнути успішних глобальних результатів. Нам потрібна європейська система і інфраструктура підтримки в т.ч. інновацій та R&D, нам потрібні європейські та інші інвестиції. В першу чергу я  крім сектору ІТ маю на увазі, авіабудування, космос, широко трактований  оборонно-промисловий комплекс, сільське господарство і переробку, біотехнології, енергетику, машинобудування  і багато інших тем де Україна направду має чим пишатися. Думаю що не дарма під час VI засідання Українсько-польської міжурядової комісії з питань економічного співробітництва , яке 21 квітня 2017 року , вперше після понад 5 ти річної перерви, пройшло в Варшаві, Українська сторона запропонувала Польській стороні розглянути можливість створення постійно-діючого консультативного Українсько-Польського механізму з промислового розвитку. Даний інструмент двосторонньої співпраці має створити додаткові можливості для визначення потенційних взаємовигідних проектів з промислової кооперації. Сподіваюсь що дана українська  ініціатива все ж таки отримає належну реакцію, підтримку і розвиток в Польщі. Адже від її успішної реалізації, з моєї точки зору,  виграють як Україна, так і Польща. Крім цього саме через активну, щиру, партнерську  співпрацю і кооперацію з Україною Польща може поправу посісти належне їй місце потужного регіонального лідера в нашій частині Європи та ЄС.

Олег ДУБІШ

Олег Дубіш

Перший віце-президент Польсько-Української господарчої палати, учасник Українсько-польського Форуму партнерства під патронатом Міністрів закордонних справ Польщі та України,