НАВІЩО ХРИСТИЯНИНУ ПСИХОЛОГІЯ, ЯКЩО Є СВЯТІ ОТЦІ?
Раніше на таке запитання я відповідав, що психологія не потрібна.
У мене був серйозний аргумент ¬– духовна аскетика народжувалась в подвизі посту і молитви преподобних, часто в десятиліттях безмовності і усамітнення, в пустелях і печерах, де люди ціною не тільки свого земного життя, але й вічної участі, були неймовірно уважними до своїх душевних порухів. Вони точно знали людську душу, що сюди могла ще би додати сита психологія, яка вийшла з м‘яких крісел і теплих професорських кабінетів?
З тих пір пройшло добрих років десять. Я трохи роздивився навколо, щось підчитав, і сьогодні вже саме поняття аскетики звучить не так однозначно. Якщо ми говоримо не про середньовічну урівнялівку, але власне про духовний досвід патериків, то в тій аскетиці дуже багато різноманіття і живої динаміки.
Я впевнений, що якби під руками Отців була психологія, то вони би нею обов‘язково скористались. Так само, як вони скористались язичницькою філософією. Ви тільки вдумайтесь, що зробили Каппадокійці, котрі ввели в наш християнський обіг такі принципові поняття як Трійця, іпостась, сутність. Нам вже здається, що чи не сам Господь говорив цими словами, але ні, то були слова язичницької філософії. Це була революція. Сьогодні ми на таке не здатні, та і революцій у вірі нам не треба, але розсудливими варто залишатись.
Я не буду глибоко копати і говорити про те, що Отці й самі немало психологізували свій духовний досвід, а психологія, особливо по части несвідомого, своїм глибоким корінням сягає в містицизм (коли люди кажуть, що я не буду говорити це, це і ось це, то тільки для того, щоб таки це проговорити і залишити місце для інших аргументів). Я скажу ось про що:
1. НЕ СЛІД ВІДМОВЛЯТИ ПСИХОЛОГІЇ В СЕРЙОЗНОСТІ. Часто отці психології, це люди дуже чесні, глибокі, мислячі і відверті. Так, вони не без гріха, а хто без гріха, окрім одного Господа Христа? Нерідко ці люди шукали відповіді на непрості питання своїх життя і смерті, що точно заслуговує на увагу і повагу.
2. СВІТ ЗМІНИВСЯ. В різних значеннях і дуже сильно. Світ, в якому жили і спасались Отці, був набагато простішим і більш визначеним. Наш світ ускладнився, з‘явились речі, про які Отці і не помишляли. Для прикладу, суперцінне сьогодні поняття самореалізації. В Отців ви нічого такого не знайдете, але воно вам треба. Ви своїх дітей змалечку тягаєте по різних гуртках, щоб тільки вони розвивались скоріше. Самі намагаєтесь вчити мови, щось підчитувати і правильно харчуватись тощо. Нам, християнам, потрібно все це осмислити, зорієнтуватись в цьому новому світі, а психологія пропонує апробований інструментарій, чого б не скористатись?
3. НАШЕ МИСЛЕННЯ ВЖЕ ПСИХОЛОГІЗОВАНЕ. Парафіяни приходять до нас і вже говорять мовою психології – у мене депресія; у мене криза середнього віку; професійне вигорання; почуття провини; мої дитячі комплекси і т ін.
4. ДАЛІ БІЛЬШЕ. Психологія все тісніше входить в наше життя. Останні пару років набір в університетах на спеціальність психологія все зростає. Здається, що це ще не пік. Все більше відповідного контенту і літератури. Молодше покоління вже частіше звертається за психологічною допомогою.
Психологія, зрозуміло, не панацея, але свою практичність для сьогоднішньої людини в багатьох моментах вона вже заявила, навіщо цим нехтувати?
P.S. для особливо прискіпливих і високих в невротизмі – я не пропоную замінити Святих Отців на психологію, а лише скористатись цим надбанням з усією християнською увагою і відповідальністю. Досвід Отців, безперечно, залишиться для нас принциповим і цінним.