Презентація нової книги проф. Б.Гудя в Посольстві UA в Варшаві.

26 березня я спеціально їздив до Варшави, щоб відвідати презентацію, книги колеги по Форуму Польсько-Українського Партнертсва при Міністрах закордонних справ PL-UA, професора Львівського національного університету ім. І.Франко п.Богдана Гудя “Ukraińcy i Polacy na Naddnieprzu, Wołyniu i w Galicji Wschodniej w XIX i pierwszej połowie XX wieku”. Презентація польської версії книги проф. Б.Гудя  була організвана Посольством України в Варшаві і пройшла в актовій залі української амбасади. Презентація  зібрала значне коло представників науки, громадськості і політики, яким не байдужі минуле, сучасний стан і майбутнє польсько-українських відносин.

Для мене також знаковим і важливим було те що блискучим модератором презентації і відповідної дискусії була відома польська журналістка, яка вже тривалий час спеціалізується на «Східній» тематиці, а також активно діє в Форумі Польско-Українського Партнерства  Пані Марія Пржеломєц (Maria Przełomiec).

Як я вже неодноразово публічно говорив – особисто відношу себе до тих людей, яких польські «історичні звинувачення» і відповідні двосторонні історичні суперечки останніх років, зокрема в оцінці подій на Волині 1943-44 рр. і особливо їх проекція в практичну площину сьогоднішніх польсько-українських відносин,  дуже сильно засмутили, щоб не сказати шокували. Відверто кажучи, особисто  мені також не все подобається і в нашій українській «історичній політиці» в т.ч. в частині засилля в її формуванні  прибічників, так би мовити, «бандероцентричного» напрямку. Нажаль я також спостерігаю  і певні впливи цих процесів також і на економічні відносини Польщі і України.

Тому з особливою шаною і повагою я ставлюся до тих колег з Польщі та України, які активно працюють і шукають виходу з такого роду проблем в т.ч. через глибоке вивчення, відверте обговорення і представлення політикам, медіа, владним чинникам і суспільствам двох країн об’єктивної картини причин та суті подій і шляхів виходу з відповідної ситуації, яка сьогодні склалася у відносинах між Польщею та Україною. Професор Богдан Гудь, колега по діяльності в Українсько-Польському  Форумі Партнерства, один з них.

Як слушно зазначає професор Гудь на початку українського видання книги, у вступному слові до читача: «Так, на  жаль, сталося, що проблема “Волині ’43” вже давно вийшла поза межі суто наукової дискусії, стала об’єктом зацікавленості журналістів, громадських активістів, істориків-аматорів і, що найнебезпечніше, політиків. Як бачимо на численних прикладах, інструменталізація історії на догоду політиці є чи не головною причиною того, що тіні минулого не лише суттєво затьмарюють сучасні стосунки між народами-сусідами, але й можуть негативно вплинути на майбутнє. Все це підтверджує слушність слів Єжи Гедройця, який наголошував, що постійне копирсання в  минулому є справою вельми шкідливою. Що більше, можна зрозуміти політиків, які використовують сторінки минулого, зокрема героїчні, для “зміцнення сердець” сучасників. Не можна, однак, зрозуміти й виправдати тих, хто важке минуле використовує не як “слово перестороги”, не як гіркі, але необхідні для видужання хворого організму ліки, а як засіб до вбивання клинів поміж людьми, суспільствами, націями».

У анонсі українського видання книги (видавництво «Акта»(Харків), 2018р.) зазначається, що «автор фахово й арґументовано висвітлює економічні, релігійні та етнічні чинники українсько-польських конфліктів на теренах Наддніпрянщини, Волині й Східної Галичини у дев’ятнадцятому й першій половині двадцятого століть. Надто важливими для розуміння проблеми є розділи, що охоплюють період 1918–45 років. Читачам, котрі звикли до текстів, що подають польсько-українські конфлікти у чорно-білих кольорах, ця розвідка не видаватиметься легким і втішним читвом. Підсилені щедро долученими архівними матеріалами та зіперті на ґрунтовні наукові розвідки авторські висновки важко ігнорувати».

Для мене також дуже важливий значний акцент і увага, яку автор книги приділив впливу третьої сторони і різноманітної кремлівської агентури на розпалювання полько-українських конфліктів зокрема на Волині. Ці напрацювання особливо важливі сьогодні в умовах розв’язаної Кремлем гібридної війни проти України і Західного Світу загалом. Адже не секрет, що останні роки Москва особливо активно використовує  неоднозначні  сторінки складної історії  польсько-українських  взаємовідносин у своїх  сучасних імперських та агресивних планах і діях.

Я також вже неодноразово зазначав, що саме завдяки публікаціям професора Б.Гудя, я особисто по новому відкрив для себе постать Євгена Стахіва – етнічного українця уродженого в 1918р. в м.Перемишлі, одного з легендарних керівників українського націоналістичного підпілля на Донбасі, зокрема в Маріуполі й у місті Луганську, в роки Другої Світової війни. Нажаль про його погляди, державотворчу боротьбу  і політику, на фоні певного «бандероцентризму» нашої офіційної історичної політики, ми в Україні і знаємо і говоримо, на мою точку зору, явно недостатньо. А надаремно. Погляди цього Великого Українця, на мою думку, на відміну від відомих постулатів деяких українських послідовників донцовського, інтегрального націоналізму чи тоталітарних ленінсько-людоїдських методів класової і іншої боротьби, можуть прислужитись «лікуванню» відомих «історичних ран», а також особливо важливі і актуальні для внутрішньої політики сьогоднішньої України і її відносин з Польщею.

Євген Стахів. Фото: Руслан Канюка (“День”)

В цілому ж  презентація 26 березня 2019р. в Варшаві книги Б.Гудя “Ukraińcy i Polacy na Naddnieprzu, Wołyniu i w Galicji Wschodniej w XIX i pierwszej połowie XX wieku”, в черговий раз переконала мене, в тому що, запропоновані автором підходи, пропозиції і підняті проблемні питання можуть служити поважними складовими елементами і відповідною інтелектуальною основою для виходу з певного «історичного клінчу» в який в останні роки потрапили польсько-українські відносини. При цьому Польсько-Український Форум Партнерства при Міністрах закордонних справ PL-UА є хорошим інституційним міждержавним інструментом і платформою для ведення відповідної роботи і дискусій.

Олег ДУБІШ