Президентські вибори-2025 у Польщі: результати першого туру та наслідки для України
Польща вступила у вирішальну фазу президентських виборів 2025 року.
Перший тур, що відбувся 18 травня, вивів на фінішну пряму двох претендентів: мера Варшави Рафала Тшасковського та голову Інституту національної пам’яті Польщі Кароля Навроцького. Ці вибори привертають особливу увагу в Україні, адже можуть суттєво вплинути на курс країни, яка є одним із наших найближчих союзників. Як проявилися політичні тенденції у польському суспільстві під час голосування? Які виклики постають у сфері безпеки та ставленні до українських біженців? Та чого очікувати у двосторонніх відносинах після зміни господаря Президентського палацу у Варшаві? Розглядаємо підсумки першого туру і експертні оцінки впливу польських виборів на Україну.
Перший тур: Тшасковський vs Навроцький – Польща перед вибором
Офіційні результати першого туру підтвердили домінування двох провідних сил польської політики. Кандидат від владної коаліції «Громадянська платформа» Рафал Тшасковський здобув 31,3% голосів, а його головний опонент від націонал-консервативної опозиції «Право і справедливість» Кароль Навроцький отримав 29,5%, тож саме ці двоє виходять до другого туру. Це перші президентські вибори після завершення ери Анджея Дуди: чинний президент, відомий міцною підтримкою України, відбув два терміни поспіль і не міг балотуватися знову. Тепер на кону – не лише зміна особи глави держави, а й баланс сил між президентом та новим урядом Дональда Туска. Зважаючи, що Тшасковський представляє ту ж коаліцію, що й уряд, а Навроцький – опозиційний табір, результати другого туру матимуть вирішальний вплив на здатність кабінету ефективно працювати. Фактично поляки обирають між співпрацею президента з урядом або ж періодом так званої «співіснування», коли глава держави і кабінет міністрів належать до протилежних таборів.
На фасаді Президентського палацу у Варшаві розміщено банери з основними кандидатами та результатами першого туру виборів 2025 року. Лідери перегонів – Рафал Тшасковський (31,4%) і Кароль Навроцький (29,5%) – значно випередили інших претендентів, зокрема ультраправого Славоміра Менцена (14,8%) та кандидата від крайніх правих Гжегожа Брауна (6,3%). Ці цифри ілюструють як збереження двопартійної домінантності, так і відчутне посилення впливу радикальних сил. 
Попри запеклу конкуренцію між двома головними суперниками, вибори-2025 проявили і нові суспільні тенденції. Передусім, очевидною стала втома виборців від багаторічного двопартійного домінування. Ліберально-демократична «Громадянська платформа» (ПО) та консервативна «Право і справедливість» (PiS) поперемінно визначали політичний курс країни упродовж останніх років, що супроводжується глибокою поляризацією суспільства. Нині ж значна частина електорату прагне альтернатив – про це свідчить ріст популярності крайніх правих сил. Кандидат від ультраправої і євроскептичної «Конфедерації» Славомір Менцен посів третє місце з майже 14,8% голосів, а інший праворадикальний претендент, євродепутат Гжегож Браун, набрав 6,3%. Сукупно понад п’ята частина виборців підтримала ультраправих кандидатів – безпрецедентний результат, що сигналізує про появу «третьої сили» на польському політичному горизонті. 38-річний Менцен уособлює нову генерацію правих популістів, а його партія «Конфедерація» амбітно прагне закріпитися в статусі довгострокового гравця.
Водночас, двом традиційним таборам усе ще вдається втримати першість. Як відзначають експерти, поляки цього разу не ризикнули вивести радикала до фіналу перегонів: багатьом виборцям, що вагалися між націоналістами («Конфедерація») та поміркованішими консерваторами (PiS), у підсумку ближчою виявилася кандидатура Навроцького. Умовно кажучи, суспільство показало «жовту картку» чинній владі, але й не довірило країну відвертим радикалам. Таку метафору використовує політолог Станіслав Желіховський, маючи на увазі, що виборці подали сигнал про незадоволення роботою правлячої коаліції, яка, на їхню думку, не виконала всіх обіцянок. Отже, інтрига зберігається: другий тур має дати відповідь, чи сприйме польське суспільство курс уряду Туска (у разі перемоги Тшасковського), чи ж продовжиться політична конкуренція між президентом і кабінетом (якщо переможе Навроцький).
Безпека і вибори: нові виклики та гібридні загрози 
Польща традиційно вирізняється твердою безпековою політикою, особливо на тлі російської агресії проти України. Проте передвиборчі дебати 2025 року не принесли проривних ідей у цій сфері. Як зауважив аналітик Анатолій Курносов, кампанія претендентів більше нагадувала «війну минулого», адже основні меседжі оберталися довкола знайомих тем безпеки та міжнародної політики, без пропозиції конкретних нових рішень. Обидва лідери перегонів підтримують продовження курсів на посилення армії та співпрацю з союзниками, але польське суспільство очікувало більш чітких відповідей від майбутнього Верховного головнокомандувача. На думку експертів, у публічному просторі забракло предметної дискусії про те, як наступний президент забезпечуватиме обороноздатність – яким бачить розвиток війська, формати регіональної безпеки та можливі нові союзи. Тож питання національної безпеки хоч і залишалося центральним фоном кампанії, проте його детальне обговорення перейшло радше у післявиборчу площину.
На окрему увагу заслуговує фактор зовнішнього втручання. Росія має давню історію спроб впливати на політичні процеси в Польщі, яку Кремль розглядає як одного з головних противників. Цьогорічні вибори не стали винятком: фахівці відзначають активізацію гібридних атак з боку Москви в період кампанії. Як підкреслив Євген Магда, директор Інституту світової політики, Польща для Кремля є однією з ключових цілей, адже саме через польську територію проходить основний канал постачання озброєння в Україну. Будь-яка політична дестабілізація у Варшаві вигідна Росії, бо може ускладнити військову логістику та єдність Заходу. Не випадково російська пропаганда уважно стежила за польською кампанією: за даними розвідок, Кремль навіть запускав окремі операції з дезінформації, аби посіяти розбрат серед поляків і вплинути на результат виборів. На щастя, Польща має стійке громадянське суспільство та сильні інститути, тож прямих втручань вдалося уникнути. Проте уроки цього виборчого циклу чітко показують: пильність у сфері кібербезпеки та протидії пропаганді повинна залишатися на найвищому рівні, особливо коли йдеться про країну, що стала форпостом підтримки України.
Українські біженці й антиукраїнські настрої: виборча риторика та реалії 
Велика війна змусила Польщу прийняти мільйони українців, і польське суспільство загалом продемонструвало небувалу солідарність. Українська тема, втім, не стала центральною на цих виборах – головні кандидати не будували свої програми на питаннях відносин з Україною чи біженців. Проте питання безпеки та міграції залишаються в полі уваги, а риторика щодо українців у Польщі виявилася болючою точкою, яку не оминули окремі політики. Експерти відзначають тривожний тренд: у суспільстві зростають антиукраїнські настрої, що підживлюються поляризацією між політичними таборами. Хоча ці настрої досі притаманні меншості, їх посилення підвищує ризик радикалізації та соціальних конфліктів.
Найбільш відверто антиукраїнську риторику використали ультраправі кандидати. Славомір Менцен, лідер «Конфедерації», фактично зробив тему підтримки України і біженців одним із стовпів своєї кампанії. В останні дні перед голосуванням він відзначився низкою резонансних заяв. Зокрема, стверджував, що Польща витрачає на виплати й пільги для українців «астрономічні суми», тоді як власним громадянам бракує коштів на лікування та соціальні потреби. Політик обурювався, нібито українці мають надто широкі права в Польщі, і категорично запевняв, що не допустить вступу України до НАТО та відправки польських військ в Україну. Ба більше, Менцен дійшов до вимоги позбавити Президента Володимира Зеленського ордена Білого Орла – найвищої польської нагороди, якою його відзначили у квітні 2023 року. На третю річницю повномасштабного вторгнення Росії лідер «Конфедерації» навіть здійснив провокаційну поїздку до Львова, записавши кілька відео із закликами до України «припинити культ Степана Бандери» і безпідставними звинуваченнями щодо «фінансування музею Романа Шухевича замість відбудови інфраструктури». Такі заяви викликали осуд навіть у польському політикумі – відомий діяч Роман Гертих назвав Менцена «корисним ідіотом Кремля», що руйнує крихке польсько-українське порозуміння. Не дивно, що прокремлівські медіа підхопили постать Менцена як «адекватного кандидата»: кремлівські Telegram-канали радо цитували його випади. Втім, попри гучні скандали, більшість польських виборців не підтримала цю риторику – як ми бачили, ультраправі поступилися традиційним партіям у першому турі.
Для України зростання подібних настроїв – тривожний сигнал. Антиукраїнський дискурс, навіть маргінальний, може впливати на політику, змушуючи мейнстримні партії жорсткіше реагувати на запити електорату. Вже зараз видно, як Кароль Навроцький намагається заручитися підтримкою прихильників Менцена перед другим туром. ЗМІ повідомляють, що Навроцький погодився підписати з лідером «Конфедерації» своєрідну угоду, пообіцявши відмовитися від підтримки вступу України до НАТО в майбутньому – в обмін на політичну підтримку ультраправих. Такий крок викликав резонанс, адже фактично робить Україну розмінною монетою у внутрішній боротьбі за владу. Натомість Рафал Тшасковський чітко заявляє про незмінність прозахідного курсу та партнерства з Києвом, уникаючи загравання з радикалами. Виборці Польщі 28 травня визначать, яка лінія візьме гору – і від цього багато в чому залежатимуть нюанси політики Варшави щодо України в найближчі п’ять років.
Що далі для українсько-польських відносин? 
Для України Польща є не просто сусідом, а стратегічним партнером – і результати польських виборів неминуче матимуть вплив на нас. Голова правління Українського кризового медіа-центру, дипломат Валерій Чалий наголосив, що значення цих виборів важко переоцінити, адже Польща відіграє ключову роль у питаннях безпеки та євроінтеграції України, і будь-яка зміна політичного курсу у Варшаві позначиться на стабільності всього регіону. На щастя, обидва фіналісти президентських перегонів – і Тшасковський, і Навроцький – належать до політичних сил, які в цілому підтримують Україну в її боротьбі проти російської агресії. Ні правляча ліберальна коаліція, ні опозиційна PiS не ставлять під сумнів стратегічне партнерство з Києвом. Тому кардинальної зміни курсу після виборів не передбачається: Польща і надалі залишатиметься одним із найближчих союзників нашої держави.
Втім, акценти та тональність двосторонніх відносин можуть змінитися залежно від того, хто саме переїде до Президентського палацу. У разі перемоги Рафала Тшасковського можна очікувати продовження тісної координації з урядом Дональда Туска в підтримці України. Новий президент-євроатлантист ймовірно докладатиме зусиль для прискорення євроінтеграції України, адже його політична сила традиційно орієнтована на зміцнення ЄС і НАТО. Варшава може стати ще голоснішим адвокатом українських інтересів у Брюсселі. Також команда Тшасковського, скоріш за все, уникатиме зайвого загострення історичних питань і продовжить лінію на партнерство, започатковану Дудою – з акцентом на спільну безпеку та економічну співпрацю.
Натомість сценарій перемоги Кароля Навроцького може принести більш складну конфігурацію. Президент від PiS, партії з національно-консервативним ядром, і ліберальний уряд – це формула потенційних політичних терть усередині Польщі. Таке двовладдя може уповільнити ухвалення рішень, у тому числі щодо підтримки України. Як показали заяви Навроцького про готовність іти на поступки ультраправим (наприклад, щодо НАТО для України), українське питання може стати предметом внутрішньополітичної гри. Хоча навряд чи Варшава відмовиться від військової допомоги чи санкційної політики – надто великими є ставки безпеки – проте Києву, ймовірно, доведеться стикатися з більш жорсткою риторикою на свою адресу. Це може стосуватися, зокрема, економічних інтересів: вже були прецеденти, коли польська влада (уряд PiS) тимчасово обмежувала імпорт українського зерна, захищаючи своїх фермерів. Новий президент-консерватор може знову підняти подібні чутливі теми, якщо відчуватиме тиск з боку електорату. Так само і історична пам’ять – PiS відома акцентом на трагічні сторінки, як-от Волинь. У гіршому разі риторика щодо історичних суперечностей може посилитися. Відтак при Навроцькому на нас може чекати трохи прохолодніша, більш прагматична Варшава, котра, підтримуючи Україну проти Кремля, одночасно вимагатиме більше враховувати польські інтереси.
Думки експертів: вибори в Польщі очима України
Учасники експертного обговорення “Президентські вибори в Польщі та Україна” в Українському кризовому медіа-центрі, 19 травня 2025 року.
Напередодні другого туру в Українському кризовому медіа-центрі відбулася фахова дискусія за участі дипломатів, аналітиків та журналістів, присвячена тому, як результати польських виборів позначаться на Україні. Валерій Чалий, президент УКМЦ, підкреслив стратегічну вагу Польщі для нашої держави: вибір поляків вплине на спільну безпеку в Європі, на координацію зусиль союзників (зокрема Великої Британії та країн НАТО) і на економічну взаємодію двох країн. Дипломат наголосив, що українсько-польське партнерство має величезний потенціал, який необхідно реалізувати для покращення добробуту громадян обох держав.
Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт міжнародник, звернув увагу на внутрішньополітичний аспект: на його думку, результати першого туру відобразили настрої поляків і стали своєрідним сигналом про недовіру частини суспільства до чинної влади. Виборці фактично винесли попередження уряду Туска та кандидату від влади, вказавши на проблеми й нереалізовані обіцянки правлячої коаліції. Цей «дзвіночок» означає, що польській владі слід уважніше прислухатися до запиту суспільства на зміни, аби уникнути поразки. Водночас експерт підкреслив: президентські вибори матимуть вирішальне значення для подальшого розвитку Польщі – від того, хто переможе, залежить, чи вдасться остаточно завершити політичну кризу перехідного періоду після виборів 2023 року.
Аналітик центру «Доктрина», виконавчий директор ГО «Коло європейського діалогу», експерт Українсько-Польської Медіа Платформи Анатолій Курносов назвав перегони 2025 року «війною минулого» – маючи на увазі, що кампанія пройшла без істотних новацій. Кандидати зосередилися на традиційних для Польщі питаннях – безпека, соціально-економічна стабільність, відносини з ЄС і США – фактично уникаючи сміливих експериментів. На думку Курносова, польському суспільству бракувало предметної розмови про майбутнє: як претенденти бачать реформу армії, якими будуть їхні кроки для посилення оборони і які нові формати регіональної співпраці вони запропонують. Експерт зауважив, що в умовах війни в сусідній Україні виборці чекали від кандидатів більш чіткої візії ролі Польщі як гаранта безпеки на східному фланзі Європи. Цього, на жаль, у риториці фаворитів перегонів було замало.
Кандидат політичних наук, директор ГО “Інститут світової політики” Євген Магда зосередився на зовнішніх викликах, які супроводжували польські вибори. Він відзначив, що Москва веде активну гру, намагаючись вплинути на перебіг волевиявлення в Польщі шляхом дезінформації та кібератак. Адже для Кремля Польща – один із головних ворогів, і водночас слабка ланка, через яку можна спробувати підірвати допомогу Україні. Магда нагадав, що Польща сьогодні є фактично «тилом» для України: мільйони тонн військової та гуманітарної допомоги йдуть до нас саме через польську територію. Тому російські спецслужби та пропаганда прагнули використати виборчу кампанію, щоб посіяти розкол у польському суспільстві і тим самим поставити під удар стабільність цього каналу підтримки. Експерт підсумував: хоч би хто став новим президентом Польщі, Україні слід очікувати продовження російських інформаційних провокацій, націлених на погіршення українсько-польських відносин – отже, обом країнам треба разом протистояти гібридним загрозам.
У дискусії також взяли участь журналістка Світлана Мялик (Українське радіо, співпрацює з Польським радіо для України) та польський журналіст Павел Боболович (медіапроєкт Czarne Niebo). Вони поділилися поглядом з медійної перспективи. Зазначалося, що попри відсутність українського питання у топ-темах кампанії, проблеми безпеки й біженців від війни лишаються на порядку денному польської політики. У польському інформаційному просторі дедалі помітнішими стають критичні нотки щодо українців – від економічних нарікань до історичних сентиментів. Журналісти наголосили, що обом народам потрібно підтримувати відвертий діалог через ЗМІ та суспільні платформи, аби не дати шансів дезінформації посіяти ворожнечу. Польські медіа, за словами учасників обговорення, зараз балансують між висвітленням успіхів українсько-польського співробітництва і відображенням реальних проблем (таких як злочини, скоєні окремими біженцями, чи бізнес-конфлікти на кшталт «зернової справи»). Активна комунікація та взаєморозуміння на рівні журналістських спільнот і громадянського суспільства є запорукою того, що тимчасові труднощі не переростуть у довготривалі стереотипи. 
Загалом експерти зійшлися на думці, що українсько-польське партнерство має залишатися поза короткостроковими політичними інтригами. Стратегічний союз Києва та Варшави потребує постійної, кропіткої роботи на всіх рівнях – від президентів і урядів до місцевих громад та простих людей. Тільки за умови активної участі й діалогу всіх зацікавлених сторін це партнерство буде ефективним і стабільним. Відкрито обговорюючи проблеми і шукаючи взаємоприйнятні рішення, дві країни зможуть ще більше зміцнити взаємну довіру. А вона сьогодні, у розпал боротьби України за свободу, на вагу золота.
Висновки: шанс для нового старту
Перший тур виборів у Польщі 2025 року показав як стійкість демократичних інституцій, так і запит суспільства на оновлення. Польща залишається країною двох потужних політичних таборів, між якими визріває третя сила – радикально настроєна, але поки не достатньо впливова, щоб захопити вершину влади. Для України це означає, що фундамент польської підтримки лишається міцним: незалежно від прізвища нового президента, Варшава продовжить курс на стримування російської агресії та допомогу українцям. Виклики приховані в деталях. Якщо президентом стане проєвропейський Тшасковський, можемо очікувати ще тіснішої синхронізації наших євроінтеграційних прагнень, пожвавлення економічного співробітництва та, можливо, поступового вирішення історичних суперечок шляхом діалогу і доброї волі. Якщо ж переможе консерватор Навроцький – Україна матиме справу з партнером, який підтримує нас від щирого переконання, але водночас може бути змушений озиратися на голоси меншості, що вимагає «поставити українців на місце». У такому разі важливо не допустити охолодження відносин через окремі спірні питання, як того й бажає наш спільний недруг – Кремль. 
Для офіційного Києва нинішня ситуація – сигнал до дії. Не можна сприймати польську підтримку як даність, що триватиме автоматично. Попереду – другий тур, і хто б не переміг, Україні варто вже зараз вибудовувати мости до його команди. Активна дипломатія на найвищому рівні, прямий діалог з лідерами обох таборів польської політики, робота з громадською думкою – усе це вклад у майбутнє наших взаємин. Як слушно зауважили учасники експертної дискусії, стратегічне партнерство потребує постійної уваги. Україна і Польща мають продовжувати спільно зміцнювати безпеку в регіоні, разом просувати нашу інтеграцію в європейські й євроатлантичні структури, розвивати економічні проєкти на благо обох народів. Польща після виборів-2025 може стати ще сильнішим союзником України – якщо ми зі свого боку докладемо зусиль для збереження духу дружби і співпраці, що так яскраво проявився з початком великої війни. Велика політика складається з людських жестів доброї волі. Нині час саме для таких жестів – аби українсько-польський союз вийшов з випробувань виборами ще більш загартованим і єдиним перед спільними викликами.
Від результату другого туру у Польщі нас відділяють лічені дні. Україна уважно стежить, вболіває і вже планує кроки на майбутнє. Яким би не був вибір поляків, очевидно одне: Києву й Варшаві разом будувати свою безпечну і вільну Європу, і жодні тимчасові політичні бурі не змінять географії та спільності наших інтересів. Наступні п’ять років відкривають можливість для нового старту у відносинах – час використати цей шанс сповна, зберігши братерство, здобуте у важкі часи, заради перемоги і мирного майбутнього. 
Джерела: UCMC, Суспільне, РБК-Україна, власна інформація.