Про кінофільм «Влада» ("VICE”) на фоні передвиборчої компанії в Україні.
https://planetakino.ua/movies/vice/#movies_one-day http://kvartal95.com/afisha/

Про кінофільм «Влада» (“VICE”) на фоні передвиборчої компанії в Україні.

На минулому тижні мене знудило від української політики (((:. Причому не так від суті чергових зливів чергових компроматів на кожну з провідних конкуруючих осіб і команд (про більшість «фактів» всі «компетентні» громадяни вже давно здогадуються і особливих ілюзій не мають), як від нерозуміння основними акторами української політичної сцени того банального факту, що будь яка внутрішня політична боротьба повинна мати правила і межі в інтересах існування самої держави, порушувати і переходити які не варто. Ціна такого взаємного «остервенелого» (рос.) поборювання, «безбашенного» (рос.) популізму не тільки в можливості приходу до влади маніпульованого/прикольного/талановитого (конкретна опція не має значення) клоуна/ «лицедія», популіста і політичного дилетанта. Набагато гірша реальна можливість втрати здобутої та оплаченої за останні п’ять років кров’ю і митарствами тисяч свідомих громадян України реальної незалежності нашої держави від РФ, або, як мінімум, чергове тривале відкладення «в довгу шухляду» шансу на модернізацію, структурну перебудову/демонополізацію/деолігархізацію і нормальний європейський розвиток України. А ще мене, на фоні чисельних і часами «мутних» соціологічних рейтингів, не перестає «харити» (сленг) низький рівень відповідальності, політичної культури, критичності і обізнаності значної кількості представників, висловлюючись по запровадженій одним з основних кремлівських ідеологів Владиславом Сурковим термінології, «глубинного» (рос.) українського народу. Число виборців в класифікації «наївних дітей» чи з світоглядом «акваріумних рибок», як на мене, нажаль «зашкалює».
А щодо законів і особливостей політичної «кухні», ролі грошей, економіки і інтересів в політичному процесі, як такому, то тут просто нікому, ніколи і ніде не треба мати жодних ілюзій. Маніпулюють, інтригують, лукавлять, часами «крадуть і брешуть» політики у всьому світі. Це в принципі очікувано і нормально! ((((: Ми тут не виняток. Просто масштаб і рівень країн, а також наявність у них відповідних противаг і інструментів боротьби з такими явищами у різних держав різний. Що в кінцевому результаті і визначає їх місце на світовій арені, рівень цивілізаційного розвитку, життя, добробуту і майбутнього рядових виборців.

Про все це я в чергове думав, коли минулого тижня, в стані «пердвиборчої» нудоти, пішов в кінотеатр «Київська Русь» на перегляд кінострічки «Влада» («VICE»). Це біографічна стрічка про долю Віце-Президента США за часів президентства Джорджа Буша Джуніора. Ось короткий анонс фільму з сайту https://planetakino.ua: «У світі, де правлять гроші та зв’язки, він почувався як риба у воді. Дік Чейні (Крістіан Бейл) служив в адміністраціях чотирьох президентів США та пробув при владі 20 років. Завдяки своєму розуму, непересічному вмінню переконувати та доступу до найвищих ешелонів влади, він зумів назавжди змінити хід історії. За часів президентства Джорджа Буша мол. (Сем Роквелл) він став найвпливовішим з усіх віце-президентів в історії країни.
Біографічний фільм «Влада» знято на основі реальних подій. Дік Чейні, якому присвячено картину, був віце-президентом Сполучених Штатів з 2001 по 2009 роки. Втілити політика на екрані довірили Крістіну Бейлу. Аби вжитися в роль він передивлявся безліч відео з Чейні. Бейл не лише навчився копіювати рухи та міміку колишнього віце-президента, для цієї ролі він погладшав на 18 кілограмів. Режисером та сценаристом стрічки є Адам МакКей, який був номінований на премію «Оскар» за режисуру фільму «Гра на пониження» у 2016 році».
Фільм особисто мені дуже сподобався, навіть після його перегдялу «українська передвиборча» нудота, так як би трошки попустила 🙂))…

Тому настирливо рекомендую всім думаючим і не байдужим до політики та державного будівництва проглянути. Хоча окремо зазначу, що кінострічку я дивився, нажаль, практично в пустому залі кінотеатру. Замислився: Чому? Мабуть тому, що треба цікавитись політикою, думати, аналізувати та просто «напрягатся» (рос.). А це для масового українського глядача мабуть не «прикольно» (рос.). Адже багатьом простим українським громадянам і представникам так званих «еліт» набагато крутіше і «прикольніше» проводити свій час в повному залі наприклад Палацу Мистецтв з символічною назвою «Україна» на концертах «Студії Квартал 95». Проблема тільки в тому що реальна Україна, це не сцена однойменного концертного залу, кінофільм або гумористична вистава талановитих акторів, а живий, складний та проблемний державний організм і ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ тут справжня, а не награна чи по «приколу» (рос.).

Олег Дубіш

Олег Дубіш

Голова Правління БО «Благодійний фонд Польсько-Українського партнерства», Голова Ради Польсько-Української Господарчої Палати