Про Сковороду і «мавпоукраїнців» на тлі глобальних подій

Зустріч Сковороди і Котляревського в Полтаві.

«Доля веде розумних. Дурнів вона волочить».

Г. Сковорода

7 квітня 2023 р. стало особливою датою в моєму особистому календарі – саме цього дня на світовій мапі з’явилося друге місто, в якому відбулася магічна зустріч Варсави (Григорія Сковороди) та Веселого Мудреця (Івана Котляревського) після смерті їхніх тодішніх фізичних тіл – а саме, Полтава, осердя їхньої малої батьківщини. Саме у цей день в Полтаві з’явився пам’ятник Сковороді, який створив львівський скульптор Володимир Цісарик на замовлення власників полтавського готелю “Palazzo”.

Першим містом, де вони зустрілися як пам’ятники, був Київ, ще у XX ст.

Про містичність (і важливість) зустрічі Сковороди та Котляревського після їхньої фізичної смерті я міркував колись у своєму нарисі про Веселого Мудреця:

До речі, в Полтаві на підході й другий пам’ятник Сковороді, муніципальний. Нині на його місці перебуває мініатюрна садова скульптура, але згодом – сподіваюсь, до кінця літа 2023 р. – її замінить справжній пам’ятник.

Однак я хотів би подумки повернутися до першого полтавського пам’ятника Сковороді, біля готелю “Palazzo”. Він є частиною скульптурної групи, де разом зі Сковородою є присутній Коля Яновський (Микола Гоголь), що щиро запрошує своїх візаві на каву. До 7 квітня 2023 р. Коля Яновський-пам’ятник запрошував на каву бронзову статую свого прижиттєвого куратора в Третьому відділенні (його повна назва «Третє відділення Власної Його Імператорської Величності канцелярії» — найвищий орган політичної поліції Російської імперії) Шуру Пушкіна (про таємні аспекти стосунків Гоголя й Пушкіна я докладніше згадую в своєму нарисі «КРІЗЬ ПРИЗМУ ВІЙНИ: ТАРАС БУЛЬБА, АБО СЛІДАМИ ОДНІЄЇ ІПСО»). Тепер же в Колі Яновського, як ми бачимо, постала більш шляхетна компанія.

У композицію скульптури, окрім самого Савича, увійшли лелека та мавпочка (духовне та матеріальне начало) зі сковородинівської притчі «Вдячний Еродій». Однак у скульптурі мавпочки є одна деталь, яку сам Сковорода не міг передбачити у «Вдячному Еродії» — а саме, те, що мавпочка споглядатиме купюру номіналом 500 грн. зі зображенням власне Варсави.

І це відкриває декілька неймовірних алюзій на нашу сучасність.

На арені — «мавпоукраїнці»

…. У 2015-2016 р. молодий, але дуже потужний сучасний письменник (а також художник, поет, музикант, культурний діяч та автор медійних проєктів) Іван Семесюк написав два твори в стилі чи то бурлеску чи то магічного реалізму: «Еволюція або смерть! Пригоди павіана Томаса» (2015) і «Фаршрутка» (2016).

Початок першого твору такий: поїзд їде на Київ, а головний персонаж — люта мавпа з кульком — засинає в тамбурі плацкартного вагону. Цієї самої миті у тамбур влучає небесна блискавка, і персонаж прокидається посеред лісової галявини на планеті Бабуїн у системі Агро Центавра. Там, після співбесіди, його луплять по голові старовинним фоліантом у шкіряній палітурці, він вирубається й оклигує вже у нетрях цієї книжки, з якої має вибратися. Книжка насичена ідіотськими історіями про дегенератів, селюків і духовних вчителів, а персонаж, аби видертися на волю, має взяти участь у кожній із цих пригод. Історії подані у вигляді лекцій, написаних у жанрі агромістичного реалізму.

У другому творі пригоди мавпоукраїнця (***) Томаса Яковича Сироти тривають, і він опиняється в центрі спецоперації з порятунку людства в цілому та української державності зокрема. На читача, як і на мавпу, чекають пригоди, а також стихійні лекції з культурної антропології у виконанні Кривавого Пастора, краєзнавця та спеціаліста з індоарійської магії Остапа Вішну (у цій постаті впізнаю себе і подібних собі – тих, хто намагається, як колись зауважив Митець (*), «в народі щось посіяти, а воно, бл*дь, не родить»), генератора сенсів Репостислава Вакарчука, а також інших не менш опуклих персонажів, висмикнутих за хвіст із вітчизняних реалій. Дія відбувається в Україні на тлі руйнації Московії, боротьби СБУ з демоном російської государствєнності, перестрілок українських сЕловиків (саме так – через «Е») з луб’янською агентурою та інших історичних обставин. Книжка насичена актуальними культурними мемами, їхнім метафізичним аналізом та рішучою препарацією нашого з вами життя.

… Отой заклик Івана Семесюка «Еволюція або смерть» щодо прОстих «мавпоукраїнців» (чи, як любив їх називати у своїх п’єсах Митець – «… всі вони народ, всі – богоносці») є наріжним каменем і викликом поточної доби. Як зауважив у нарисі «Легенда» Серафим Гордієнко: «… Війна вже давно перейшла ту межу, де перемога в ній була би самоціллю. На підступах до весіннього контрнаступу, ще поки фронт є сталий, все частіше ми намагаємося почути адекватно сформульовані відповіді на питання: „А що буде після?“

Чи перетвориться Україна на країну сотень тисяч скалічених війною та мільйонів скалічених єдиним марафоном ЗЕленої ОПпи, чи вона таки видряпається з архаїки на магістральні шляхи розвитку й рушить до видноколів цивілізаційного прогресу, залежатиме від того, який відсоток з наших теперішніх „мавпоукраїнців“ зможе еволюціонувати до якогось кращого розумово-ментального й ціннісного стану (і чи зможемо ми побудувати пристойну систему освіти, яка б у прийдешніх поколіннях відтворювала, фігурально висловлюючись, більшу кількість поціновувачів творчості Митця і меншу кількість героїв його п’єс – тих самих „мавпоукраїнців“).

Глобальне тло локальних подій

Увечері 19 квітня 2023 р. (десь о 21:57 за київським часом) високо в небі над містом Фастів (Київська область) щось потужно вибухнуло, а потім небо осяяв яскравий спалах, що на мить перетворив ніч на день. Цей палах помітили і в Києві, і навіть на наших прикордонних заставах у Чернігівській області. Та й звук від тієї події було чутно в Києві добряче.

Відчувалось, що ця подія була несподіваною (сигнал тривоги у Києві пролунав лише о 22:07, постфактум), а суперечливі коментарі офіційних осіб та мережевих обивателів видавали шалений різнобій в аналізі можливих причин цього явища (а деякі вчені напускали імлу розповідями про „високоенергетичну акустичну подію“). Юрій Ігнат, офіційний речник командування Повітряних сил, згодом заявив: „Це не ми. Повітряні сили не займаються небесними тілами.“. І це зрештою відкрило скриньку Пандори.

Однак дивного в цьому феномені насправді нічого не було. Той, хто спостерігає не тільки за перебігом війни в Україні, а й за глобальними подіями, міг би відчути тут продовження світових трендів. Щось подібне тиждень тому, але у значно більших масштабах, відбулося в небі над Ізраїлем. Щось з цієї ж серії спостерігалося у квітні 2023 року й на Алясці на півночі США, а також на Тайвані , над Ватиканом та ще у десятках інших місцевостей земної кулі (як, наприклад, тут). Та й офіційні речники Пентагону несподівано стали називати речи своїми іменами.

Ми стали свідками того, що локальні події в Україні насправді відбуваються на тлі потужних глобальних рушень. І в цій ситуації заклик Івана Семесюка „Еволюція або смерть“ набуває ще більш вагомого, глобального, звучання.

… На щастя, вчення й здобутки Савича дають нам привід для надії на вихід із кризи (про це я докладно міркую у своїх есеях „Вчення Сковороди як послання кризовому людству“ та „Діяти як Сковорода: Історії адептів“).

А та 500-гривнева купюра в руках мавпи зі скульптури Сковороди біля полтавського готелю ‘Palazzo’ також дає привід для оптимізму. За воєнної доби мені доводиться більше мандрувати Україною за межі інтелектуальної й культурної бульбашки Києва. І опинятися в місцях компактного проживання істотних кількостей сучасних „мавпоукраїнців“. Так от, мені вдалося трошки зрушити на краще життя щонайменше чотирьох із них короткою розповіддю про „чувака з 500-гривневої купюри, що був крутішим за Шевченка“.

Зрештою, „легенди не вмирають — легенди вирушають у нескінченну подорож Вічністю“ (**).

14-20.04.2023

Зауваження:

(*) Митець – творчий нікнейм Леся Подерв’янського

(**) Висловлювання належить Олегу Ущенку, сучасному українському кінорежисеру, сценаристу, письменнику та журналісту.

(***) Неологізм „мавпоукраїнець“ був запроваджений Іваном Семесюком у своїх романах, щоб означити ним представників широких верств прОстих лЮдей.

(****) В якості ілюстрацій використані фото з https://poltava365.com/u-czentri-poltavi-zyavitsya-bronzovij-pamyatnik-skovorodi.html та малюнок Марії Лонюк