Про свідомість і відповідальність
Цей пост хочу присвятити питанню, яким професійно займаюся понад 25 років, а загалом з ним пов’язано понад 40 років життя. Це … ПОЗАШКІЛЬНА ОСВІТА.
Позашкілля є природним для дитини, розкриває її здібності і дає відчуття дитинства.
Позашкільна освіта здобувається у закладах позашкільної освіти.
Перелік типів закладів позашкільної освіти різноманітний: центри, палаци, клуби науково-технічної, туристсько-краєзнавчої, еколого-натуралістичної, художньо-естетичної творчості, національно-патріотичного виховання, МАН, музичні школи, ДЮСШ, оздоровчі заклади, туристські бази та ін. Будинок вчителя у м. Києві є закладом позашкільної освіти.
Позашкільна освіта – система, яка створена і успішно функціонує.
Наразі в Україні у закладах позашкільної освіти навчається близько 2 млн. вихованців, учнів, слухачів.
У кожному із закладів позашкільної освіти учні здобувають позашкільну освіту за певним напрямом.
Законом України «Про позашкільну освіту» визначено і закріплено 13 напрямів позашкільної освіти.
Позашкільну освіту, по праву, можна назвати надбанням України.
Позашкілля має глибокі історичні корені, славетне минуле і сьогодення. Великі перспективи позашкільної освіти і в майбутньому.
Позашкільна освіта має вагоме значення не тільки для самої дитини. Вона має беззаперечне замовлення як одна з найефективніших інвестицій.
Завдяки досягненням позашкільників Україну знають в усьому світі.
Для громади мати свій заклад позашкільної освіти – це вкладення в найближче і віддалене майбутнє, соціальний спокій, рання профорієнтація, протидія негативним дитячим проявам і безліч інших питань, якими опікується позашкілля.
Суспільні виклики, особливо сьогодні, обумовлюють нові підходи у діяльності закладів позашкільної освіти.
Колеги, нові підходи, а не їх закриття. А то як: «болить голова» – давайте її відрубаємо?!
Пригадайте 90-ті роки, коли закривали дитячі садочки і віддавали під будь-що.
Наразі маємо суттєву проблему із відсутністю закладів дошкільної освіти.
Діти народжуються. І потрібні інституції, які будуть ними займатися – навчати, виховувати, розвивати і соціалізовувати.
Вкотре хочу звернутися: «Колеги, потрібно вже припинити ганебну практику закриття закладів позашкільної освіти».
Це наша з Вами свідомість і відповідальність.
Питання закриття закладів позашкільної освіти лежить в площині 3-х основних зацікавлених сторін:
1. Влада громади.
2. Педагогічний колектив закладу позашкільної освіти.
3. Батьки дітей закладів позашкільної освіти.
Причини різні. Традиційно – не можуть чи не хочуть знайти кошти на утримання, «приглянулось» приміщення чи база – починають «оптимізовувати».
У результаті страждають ті, хто не може себе захистити – ДІТИ.
Відповідно Міжнародна асоціація позашкільної освіти – МАПО як громадське об’єднання, завжди стоїть на захисті прав та інтересів дітей на здобуття позашкільної освіти у закладах позашкільної освіти.
За 3 роки до Міжнародна асоціація позашкільної освіти – МАПО було менше 10 звернень. Кожного разу ситуація вирішувалася на користь дітей.
У цих ситуаціях об’єднувалися всі і … перемагав здоровий глузд, свідомість і відповідальність.
2015 р. у Верховній Раді України, виступаючи на комітетських слуханнях, акцентували уваги на питанні державної політики у сфері позашкільної освіти.
Наразі основну увагу варто приділити питанню регіональної політики у сфері позашкільної освіти. І звернутися з питанням до громад, особливо тих, які хочуть «оптимізувати» заклади для дітей: «Яке майбутнє ми хочемо для наших дітей? Яке майбутнє ми зробимо для нашої держави України?»
Подивимося в очі наших дітей і будемо свідомі та відповідальні за кожний свій крок.