Про вибір бути людиною і долю
Про вибір бути людиною і долю.
Еккехард Бінгель із Гамбурга. Якоб Штейн Стеюк із Хотина. Боюс Василина з села Росішки, Тетіївського району, на Київщині. Бузя Лейбович з Умані. Родина Пісних з Тетієва. Рейнгольд Піль із села Серби на Житомирщині. Їх об’єднав Тетіїв, невелике містечко на Київщині, війна і роз’єднав вибір бути людиною чи ні.
Еккехард Бінгель на 1942 рік працював начальником обласного управління німецької фірми, яка займалася нафтопродуктами, із філіалами в тому числі в Тетієві. Отримав в 2011 році почесне звання «Праведника народів Світу» за спасіння Якоба Штейна, який під час війни працював на нафтобазі в Тетієві під прізвищем Стеюк.
Василина Боюс під час війни жила в селі Росішки, Тетіївського району. Однієї ночі на порозі її будинку з’явилася Бузя Лейбович, 18-ти річна дівчина з Умані. Виснажений вигляд Бузі Лейбович зачепив Боюс. Вона заховала Бузю в своєму будинку і в цілях безпеки, дала їй українське ім’я Дуня. Бузя Лейбович ховалася в будинку Василини Боюс аж до звільнення села в 1944 році. В 1997 року Яд Вашем удостоїв Василину Боюс почесним званням “Праведник народів світу”.
Рейнголдь Піль. В 1941 році самопроголосив себе старостою села Снігурівка (нині частина міста Тетієва), його дружина працювала медсестрою в лікарні. В 1941 році за його доносом був розстріляний працівник суду Ісак Пісний. В грудні 1942 році Піль сам завіз на місце масового розстрілу євреїв в П’ятигори, Софію Пісну та трьох її дітей. Майно родини, включно з будинком, забрав собі. В жовтні 1945 року за вироком військового трибунала був розстріляний.
16 грудня 1942 року в П’ятигорах було розстріляно близько 300 евреїв Тетіївського району.
Ми пам’ятаємо…