Прочитав я оце закопроект про Дія Сіті
Прочитав я оце закопроект про Дія Сіті.
Одразу скажу: не знайшов там обіцяних плюшок про “макси-шоу-стоп”, “британське право”, чи “гармонізації з ЄС-івським законодавством”. Немає там також нічого ані про зниження податків, ані про податок на виведений капітал чи інші заманухи для компаній “у сфері інновацій” чи “цифрової економіки”.
Можливо, зміни до Кримінального та Кримінально-процесуального та Податкового кодексів і до інщих законів щось і змінять (сподіваюся – на краще), але наразі текст закопроекту нічого такого не містить. Вапше.
А про що ж там йдеться?
Зараз коротенько розкажу. Хвилин за двадцять. Лонгрід.
Одразу скажу, що автори закопроекту не відносять кібербезпекову індустрію до “цифрової економіки”.
З видів діяльності, дозволених у Дія Сіті, я знайшов лише натяк на кібер-шмібер лише у вигляді вирваних з контектсу слів “…тестування ….іншого програмного забезпечення” у абзаці 2) статті 7.
А ще
“2) розроблення, модифікація, тестування та технічна підтримка комп’ютерних ігор та іншого програмного забезпечення, в тому числі створення дизайну та наповнення для них, їх переклад та адаптація за замовленням;”
Ну і “4) послуги з навчання комп’ютерній грамотності, навчання розробленню, модифікації, тестуванню та технічній підтримці програмного забезпечення;”
Загадкове “6) дослідження та експериментальні розробки у сфері інформаційних та інформаційно-комунікаційних технологій;” до кібербезпеки можна віднести лише за наявності розвинутих фантазійних навичок.
Тобто розробка софта – це “інновації” та “цифрова економіка”, а забезпечння його безпечності – дзуськи. Виробництво космічних кораблів – це передові досягнення, а їх тестування на безпеку та вдосконалення – вчорашній день, вата та ацтой.
Зате дана концепція цілком вкладається у поточну парадигму зелених жижиталізаторів “Роль кібербезпеки трохи перебільшена” та “ми всіх звільнили і все працювало”.
Але якщо раптом хтось із індустрії кібербезпеки України захоче стати резидентом Дія Сіті – уся надія на інтригуючий пункт “8) інші види діяльності, визначені Кабінетом Міністрів України”.
Наразі ж розробники-резиденти Дія Сіті для тестування своїх розробок на безпечність повинні виходити із затишного лампового Дія Сіті та шукати кібербезпекові компанії у дикому світі недорозвинених форм життя. Ну, це там, де у затхлому болоті жевріють оті “усі інші”, примітивні не-креативні “не_зовсім_ІТ” компанії.
І ще кілька моментів привернули мою увагу у тексті законопроекту.
Забороняєтьтся вимагати від кандидадта у Дія-резиденти оригінали документів. Строго забороняється. Але деякі вимагати можна. Наприклад, заяву на вступ або плани. Така собі діджиталізація на-пів-шишечки. Забороняється все-все, але дещо можна. У чому тут логіка – не зрозумів.
Щоб зарєструвати у Дія Сіті стартап-проект, потрібна така кількість документів (не орігіналів, ні в якому разі, лише в електронній формі!), що їх подача займе не менеш зусиль, ніж розробка самого стартапу. А то і більше. І це просто зареєструватися резидентом Дія Сіті.
А вирішувати питання чи реєструвати компанію-претендента буде “уповноважений орган”, себто міністерство. Чиновник, простіше кажучи.
І там така термінологія цікава “більш глибоке вивчення плану”, “порядок розгляду планів”, “погодження плану реалізації”, “висновок експертної ради” – усе як люблять чиновники. ПахнУло процедурою атестації КСЗІ.
Стаття 9 проекту законопроекту чудово бюрократизує таке легке та динамічне поняття “стартап” та загоняє його у залізні лещата паралельно-перпендикулярного державного регулювання.
Звісно, буде ще один реєстр – тепер реєстр резидентів Дія Сіті. Ще одна жертва Богу Рєстрів.
Або ось, скажімо, ваша компанія нарешті стала омряним резидентом Дія Сіті. Не поспішайте розслабляти булки.
Вам треба майже одразу “надати аудиторський звіт за результатами перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності» за перші три місяці після отримання резидентства. Ще не встиг нічого заробити – а вже біжи замовляй аудит. Не пізніше кінця п’ятого місяця резидентства. Просто щоб життя не здавалося малиною. А ти думав, у казку попав, ге?
І кожен рік звітувати міністерству про “відповідність критеріям”. Це щоб взагалі ніколи не розслаблявся. Перші тринадцять статей законопроекту досить жорстко регулюють коли і які звіти резиденти мають подавати «уповноваженому органу», що можна і чого не можна, куди дихати, а куди ні-ні.
Тут вам не бюрократична вакханалія “не-креативних”, тут у нас Ordnung. Облік та контроль. Звіти-планьорки-дедлайни-покарання. Але все креативно, в оупен-спейсах та з айкосами.
Коротше кажучи: вся та ж сама бюрократія, але за новими критеріями і під контролем нового «правильного» міністерства.
Точніше – з менш зрозумілими критеріями, межі яких можуть креативно змінюватися «уповноваженим органом», тобто міні-цифрою.
Така собі паралельна альтернативна державна система, «картинка-в-картинці», де міні-цифра будує собі міні-державу, в якій бере на себе функції податкової, мінстату, мінпраці, фінмоніторингу, мінюсту, правоохоронних та контролюючих органів.
Зате у статті 14 йдеться про «самоврядування».
Коротко про самоврядування: завданнями та почесними правами «Організації резидентів Дія Сіті» (судячи зі ст. 15 законопроекту) є прославляння Дія Сіті, вербовка неофітів, допомога «регулюючому органу» та публічне зализування його сідниць.
Фінансується «Організація резидентів Дія Сіті» (ОРДС) теж досить підозріло: «за рахунок внесків її членів, а також з інших джерел, незаборонених законом.» Які це можуть бути «незаборонені джерела» – поки загадка. Наразі ОРДС виглядає як комсомольська організація при КПРС (про всяк випадок дисклаймер: це не пропаганда комуністичних символів, просто дуже схоже. І я ще пам’ятаю як воно було тоді, у совкові часи).
Але стоп, у наступній статті написано, що кожен резидент Дія Сіті ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ вступити в договір про членство та сплачувати реєстраційні та членські внески.
Якщо від вступу до комсомолу (теоретично) можна було відпітляти, то від вступу до ОРДС щасливий резидент відпітляти ніяк не може. А там і незаборонені «добровільні внески» не за горами. Аналогія з комсомолом посилюється. І ступінь свободи-незалежності «самоврядування» теж дуже схожа: усе, що скаже «партія та уряд».
І там далі у статтях з 20 по 24 детально розписано яким чином ОРДС згодом стане дублюючим адміністративним монстром-паразитом. А не здаєш «добровільні членські внески» – відключим газ.
Ключова “інновація” законопроекту про Дія-Сіті: так звані «гіг-працівники» та «гіг-контракти».
Чим відрізняється гіг-контракти від звичайних контрактів або договорів з тими ж ФОПами – я не зрозумів. Усі взаємні права та обов’язки так само регулюються договором, «за домовленістю сторін». Усі слова з приставкою «гіг» вже давно існують в українському правовому полі, абсолютно нічого нового.
На додаток до звичайної «письмової» форми укладання контракту добавляється «електронна форма». Прикольно, але чи буде така форма визнана правочином у, скажімо, судах – питання відкрите. Якщо, наприклад, резидент Дія Сіті кине працівника на зарплату і працівник звернеться до суду? До нашого, рідненького українського суду. Найчеснішого у Світі, ага.
Чи може в Дія Сіті будуть свої суди теж? Думаю, до того все і йде.
І при цьому всьому залишаються чинними норми про обов’язкове соціальне страхування гіг-працівника та норми щодо охорони праці.
Між іншим, вітчизняні банки вже років з десять користуються так званою «публічною офертою», розміщеною на сайті банку, і це також є формою «договору в електронній формі». Так що досвід цей не новий, хоча і не у відносинах працівник-роботодавець.
Цікаве положення законопроекту: «Винагорода виплачується гіг-працівнику у грошовій одиниці України. Розмір винагороди в гіг-контракті може визначатися в іноземній валюті.»
Оце положення прямо протирічить чинному законодавству України, яке однозначно визначає, що єдиною валютою на території України є українська гривня, а встановлювати ціну договору у інших валютах – заборонено.
І у мене ще питання: чи можна буде встановлювати розмір винагороди у кенійських шилінгах? А у швейцарських франках? А у новозеландських доларах? Але то таке.
Договір про нерозголошення (NDA) – вже давно існуюча практика, тут жижталізатори вчергове успішно винайшли велосипед. Щоправда, велосипед цей якийсь дивний: «2. Положення законодавства про працю не поширюються на договір про нерозголошення, укладений з працівником або гіг-працівником.»
Це як взагалі? Що це за таке загадкове та лаконічне виключення? Мабуть, малося на увазі якесь одне положення з законодавства про працю, але паритися з цим автори законопроекту не захотіли. Просто рубонули шашкою – тай в потому. «Не поширюються» -і капець. І це обов’язково колись боляче вилізе у якомусь суді.
Договори про непереманювання та про втримання від конкурентних дій – раніше окремо ніде не визначалися і можуть бути розцінені як умовна інновація законопроекту. Такі типи договорів давно та широко застосовуються у західних країнах. Але вони є всього лише можливими варіантами договорів між наймачем та працівником, ніщо раніше не забороняло складати та підписувати подібні договори. Що й робили деякі великі українські компанії. Я щось подібне підписував ще у 2010 році, коли працював на одну американську компанію.
Загалом писати у контрактах можна будь-що, що готові підписати сторони і що прямо не заборонено законодавством України.
Чому з законопроекті про Дія Сіті регулюються взаємовідносини між кредитором та боржником-резидентом-дія-сіті – теж не зрозуміло. Боржник та кредитор завжди можуть якось про щось домовитися, у тому числі стосовно частки компанії-боржника. У чому «інновація»? Усе це регулюється Цивільним кодексом та схожим законодавством і у разі непорозумінь вирішується у звичайному корупційному українському суді. Так само, як і питання з «опціонами» – домовляйтеся між собою, якщо не домовитеся – зустрінемося у суді. Нічого принципово нового. Звичайний копі-пейст з чинного законодавства.
Державні гарантії інвесторам у резидентів Дія Сіті – рівно такі ж самі, як і для не-резидентів. Цитую: «На всіх резидентів Дія Сіті поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством України про інвестиційну діяльність та режим іноземного інвестування.»
Це навіть не копі-пейст з чинного законодавства, це просто відмахнулися, ліньки було навіть копі-пейстити.
Далі йде перелік змін та доповнень до Цивільного та Господарського кодексу, кодексу про працю, та ще до 22 законів України. Усі ці зміни так чи інакше згадують або назву Закону про Дія Сіті, або добавляють окремі його положення типу гіг-контрактів та гіг-працівників.
Висновок за результатами вивчення законопроекту про Дія Сіті простий: нічого не змінилося. Взагалі.
Запропоновано якийсь сумнівний законопроект, який викликає більше питань, ніж дає відповідей.
І хоча я (згідно цього законопроекту) – ніякий не представник креативних індустрій, сектору інновацій чи цифрової економіки, але все ж як представник кібер-бізнесу візьму на себе нахабство заявити, що ІТ-бізнесу (ну ладно, кібер-бізнесу) поки що не зрозуміло у чому сенс ставати резидентом Дія Сіті.
Бізнесу що потрібно? Щоб податки помірні і щоб рідна держава працювати не заважала. Всьо.
Нічого подібного закон про Дія Сіті не пропонує. Нічого не гарантує. Не від чого не захищає.
Багато що скопійовано з існуючого законодавства, а окремі дійсно інноваційні штуки або дуже дрібні, або навряд чи запрацюють. Або й те, і те.
Навіть анонсовані податки 5%+10% будуть більшими, ніж існуючи легальні (!) схеми роботи через ФОПів. Так, 5%+10% значно менше за існуючі 18%+1,5%+22% передбачені для офіційного працевлаштування, але схема з ФОПами все одно найвигідніша, а загрози пресингу податківців та мусор-маски-шоу досі залишаються більш ніж актуальними.
А твердження жижиталізаторів «мы предлагаем Tesla» – залишаються нічим не підкріпленими пустими понтами.
Користі від них наразі – як від мішка з піском серед пустелі, а шансів, що закон про Дія Сіті запрацює – не більше, ніж у сніжинки на плиті.
Обіцянки про «ось-ось зміни» до податкового кодексу та ККУ/КПК залишаються цяцянками, і навіть у разі їх прийняття Радою виникатиме купа колізій та нестиковок, які податківці/менти/чекісти сміливо та традиційно трактуватимуть точно не на користь бізнесу.
І це я навіть ще не торкався питання «а чому ІТ-шники, заробляючи більше за інших, – платитимуть податків менше». Та й схему з ФОПами поки що не криміналізують, а значить немає сенсу переходити у резиденти Дія Сіті.
У чому все ж можуть бути справжні, практичні бізнес-вигоди цієї авантюри?
Для відповіді на це питання потрібно або 1) знати у чому суть мутних договорняків між міні-цифрою та їх кредиторами-галєрами, або 2) мати розвинуту уяву. Яка, як відомо, гарний слуга, але поганий господар.
Тому поки що тренуємо уяву та продовжуємо спостерігати за незбагненними іграми хворого розуму клоунократії.