Програшну позицію у поточній російсько-світовій кібервійні визнав особисто цар рабів
Програшну позицію у поточній російсько-світовій кібервійні визнав особисто цар рабів В.В. Ху%ло на тамтешній раді безпеці 20 травня 2022.
Так і сказав (мовою оригіналу): “Количество кибератак на российскую информационную инфраструктуру все последние годы постоянно растет, именно все последние годы. Ну а с началом специальной военной операции в Донбассе, на Украине вызовы в этой сфере стали еще более острыми и серьезными, более масштабными».
Важливі у цих заявах три моменти:
1) фіксація каZапами розгромного для них розкладу сил у кібервійні;
2) хто саме цей факт зафіксував та 3) як щури планують втекти з глухого кутка.
Отже, перше: визнання сумної ситуації.
По суті, попри бравурну заяву «В целом мы были готовы к этой атаке..», одночасно фіксується, що атаки стали «більш гострими, серйозними та масштабними». Це протиріччя, насправді, є визнанням своєї слабкості у кібер-протистоянні. Вони начебто «були готові», але по факту – не були готові, бо атаки були «більш гострими та масштабними», ніж вони очікували.
Визнавати свою слабкість лаптеногі ой як не люблять. Але коли все дійсно погано, – доводиться, бо ж само вилазить і вже немає сенсу приховувати.
Україну як гравця вони, традиційно для великоімперського шовінізму, в упор не бачать – згадаємо лише ігнор підбиття флагману їхнього флоту українською ракетою «Нептун».
Тому ВВХ прозоро звинувачує у своїй програшній позиції США та західну антипутінську коаліцію, стоверджуючи, що це «дії державних структур» і що «до складу армій деяких країн входять кібервійська». В Україні офіційних кібервійськ не було і немає, а існують вони офіційно у дуже невеликій кількості країн. Тому нескладно здогадатися, що маються на увазі США, Велика Британія, Канада та можливо інші країні-партнери України.
Також про натяк на колективний Захід вказує називання атак «чітко скоординованими». І це більше схоже якраз на наших західних союзників та їхню довгу історію створення кібер-сил, ніж на вітчизняні напів-партизанські «кібер-армії», які самі заперечують будь-яку скоординованість своїх дій. До 24/02/2022 в Україні існували великі проблеми саме з координацією питань національної кібербезпеки, а про офіційні кібер-війська в МО/ГШ ЗСУ лише почали говорити (Указ Президента Про невідкладні заходи з кібероборони держави від 26/08/2021, https://www.president.gov.ua/documents/4462021-40009 ).
Створити за три місяці «гарячої» війни настільки потужні та скоординовані кібер-війська, щоб сам Ху%ло їх злякався – вибачте, це занадто фантастично навіть для далеких від проблеми людей.
Друге.
Про фактично поразку у кібервійні говорить не якийсь там хенерал, фсбешнік чи касперський, а сам Великий Пу, власною персоною. Тобто тепер ніхто не наважиться говорити про «перемогу у кібервійні», адже слово царя – це більше, ніж закон у країнах тоталітарного типу. А хто незгодний – тому тюрма або «Новічок», кому повезло – еміграція. І коли цар сказав «все погано», – значить ніяких «перемог», всім плакати.
І третє: як же зазначена група воєнних злочинців на чолі з головним людожером планує розрулювати поточну сумну ситуацію?
Ви будете сміятися, але це політбюро некромантів не придумало абсолютно нічого нового: посилення-покращення, догнати і перегнати, заборонити, посилити роль держави:
«…предложил Совбезу РФ обсудить проект основ государственной политики в области обеспечения безопасности критической IT-инфраструктуры России»
«..за максимально короткое время создать современную российскую электронную компонентную базу»
«…с 2025 года использование зарубежных средств защиты информации будет вообще запрещено».
Звісно, у сучасному Світі усе це не працює, від слова «ніяк».
Заслуговує на окремий коментар важливий, хоча й начебто непримітний момент «..обсудить проект основ государственной политики в области обеспечения безопасности критической IT-инфраструктуры».
Справа у тому, що свою національну систему кібербезпеки орки почали будувати більше 20 років тому. І таки побудували: нехай і вертикально-дерев’яну, наскрізь корумповану, з купою недоліків та броньованих дверей у полі. Ця система вже будувалася слабо ефективною, спрямованою більше на розпили, ніж на результативність, але усі її учасники старанно робили вигляд нібито все ок.
Аж ось у травні 2022 сам верховний вождь фактично визнав систему неспроможною протистояти сучасним викликам, закликаючи «..обговорити проект основ..», – тобто фактично дав команду переробити всю росіянську кібер-політику «з нуля».
І знаєте шо? Хер шо в них вийде. Тому що «..обговорювати проект основ» будуть рівно ті ж самі корупціонери, некомпетентні чиновники та придворні бізнесмени, які «будували» та доїли попередню «систему». З рівно тим же обсягом знань та масштабом «інтересів», але тепер вже зі значно меншими бюджетами та без західних технологій/обладнання: «…введенные против России санкции ограничили доступ к зарубежным информационным технологиям, программам и продуктам». І ніяк цей розклад змінити не можна.
Які з цього можна зробити висновок нам.
В Україні національну систему кібербезпеки побудувати так і не змогли, навіть за 38 млн. халявних спонсорських доларів. Формально вона існує, але відсутня саме системність. І поки це святе місце залишається порожнім, з’являється гіпотетичний шанс побудувати систему заново та як слід, а не переробляючи попередню. Колись. «Після війни, зараз не на часі».
От тільки будуватимуть її всі ті ж люди, що і до війни. З тим же обсягом знань та «інтересами». Але зі значно більшими бюджетами від західних партерів, з купою надсучасного заліза та технологій. Хоча з цілком передбачуваним результатом.
І що характерно, деякі українські політики останніми днями намагаються позиціонувати Україну перед західними партнерами як кібер-захищену державу з потужною кібер-армією. А у якості доказу демонструють «два міжнародні призи за кіберзахист» та великий партизанській кібер-загін у Телеграмі, на чолі з «роль кібербезпеки трохи перебільшена».
Недальновидна позиція, так великих грошей «на кібербезпеку» не дадуть. «У вас же все круто, нащо вам гроші?»
Он навіть Ху%ло , з його організованими кібер-ордами, державною вертикаллю «інформаційної безпеки», мільярдами нафто-доларів та без найменших перспектив викликати міжнародне співчуття – плаче отакими сльозами про «гострі та масштабі виклики» та «нові основи» державної кіберполітики.
РуZні, звісно, так чи інакше пZда. Їх все менше, нас – все більше, і ми стаємо все сильнішими.
Але важливо не брати з лузерів поганий приклад та не намагатися будувати національну систему кібербезпеки України на основі «провідної ролі держави», «вертикалях», залякуванні незгодних та хибних вірувань придворних оналітеґів. Також важливо усвідомлювати, що бункерний дід змушений визнавати поразку у кібервійні та переглядати свою стратегію захисту саме завдяки високому рівню координації діяльності дружніх Україні кібер-сил.
Слава їм, до речі.
І слава ЗСУ.
І, звісно, – слава Україні.