Прокоментую прокурорські сварки
Прокоментую прокурорські сварки.
1. Генпрокурор та очільник САП вже другий день поспіль обмінюються публічними звинуваченнями. Жодного з них я не захищаю та не обвинувачую. Я поважаю обох. Розумію обох. В словах кожного з них напевно є правда. Але все це не має значення.
2. Корупція є. Корупціонери є. Прокурори є. Антикорупційний суд є. Підозр немає. Вироків немає. Десь так спрощено виглядає загальна картина.
3. На тлі такої картини генпрокурор та головний антикорупційний прокурор влаштовують публічну сварку у форматі «це ти у всьому винуватий», «ти на себе подивись» і таке інше.
4. По-перше, це політично некрасиво, така сварка дискредитує правоохоронну вертикаль та владу взагалі. Це демонструє внутрішню слабкість влади. Я є частиною влади, тому визнаю це.
5. По-друге, це непродуктивно. Люди хочуть посадок корупціонерів. Люди не хочуть замість посадок слухати сварки прокурорів між собою.
6. Відношення до топ-прокурорів напевно має бути досить простим: саджай або йди. Ті, хто хочуть очолювати ГПУ або САП, мають чітко усвідомлювати, що їх місія не політика, а швидко саджати корупціонерів, і не дрібну рибку, а жирних карасів.
7. Отже: саджай або йди!