ПСИХОЛОГІЮ В ЦЕРКОВНІ МАСИ
Кілька попередніх років я достатньо уважно вивчав психологію.
Все почалось із простої цікавості, окремі книжки, далі курси, відтак виникло бажання знати не тільки якісь окремі методи психологічної роботи, але зрозуміти принципи і основи, це був університет. Навчання не закінчилось з універом, продовжую лупати цю скелю. Накопичив відповідних знань, розуміння і трохи досвіду, хочу поділитись.
Спробую тут робити деякі дописи на психологічну тематику, думаю, що це було би не лише цікаво, але й корисно.
В нашій культурі загалом, а в церковній культурі особливо, є певне упередження щодо психології. Я й сам колись щиро не розумів – навіщо психологія, якщо у нас є святі отці і їх правила життя, що народжені святим молитовним досвідом?
Коли я вступив в університет на психологію, деякі із парафіян, особливо старшого віку, віднеслись до цього ну дуже насторожено.
Авжеж, психологія не панацея, але може добре допомогти сьогоднішній homo confusus (людині розгубленій). Цікаво, що сьогодні ми живемо загалом в такому доброму побутовому комфорті, як ніколи раніше людство не жило. І разом з тим депресія зараз, це одна із найбільш поширених хвороб.
Релігія сьогодні сильно знецінена. Навіть у віруючих людей мислення великою мірою секулярне. І це не вирішується зусиллям волі, типу – а буду більше молитись і постувати. З іншого боку, є наука, але вона не пропонує людині ніяких сенсів і значень, про які говорив відомий Віктор Франкл і які б допомогли встояти під час тяжких життєвих негараздів.
Сьогоднішня культура з її відносними істинами і розмитими сенсами теж ніяк не допомагає. На цьому полі психологія, яка уникає релігійного пафосу, намагається опиратись на наукові методи і говорити про цінності та значення, стає все більш популярною.
Що воно таке і з чим його їсти, будемо розбиратись.
