Рефлексії на тему вчорашніх псевдовиборів на контрольованому Росією «Донбасі» та однойменного фільму Сергія Лозниці.
http://arthousetraffic.com/ua/films/donbas/

Рефлексії на тему вчорашніх псевдовиборів на контрольованому Росією «Донбасі» та однойменного фільму Сергія Лозниці.

11 листопада, в день коли ми вітали наших польських друзів і колег з 100-річчям відновлення незалежності Польщі, на непідконтрольній Україні території Донбасу, достатньо символічно і демонстративно, всупереч всім міжнародним угодам та проханням, проводились організовані Кремлем псевдовибори так званих «місцевих лідерів».

Мене особисто з українським  Донбасом багато чого пов’язує і як багатьом співвітчизникам мені не байдуже, що там відбувається. Однак знаю, що є і такі в Україні та за її межами, яким, примітивно кажучи, «пофіг» і на Україну і на Донбас. Мало того, мені часами здається, що багато з нас не усвідомлює реальної ситуації і глобальних загроз, які для індивідуального життя кожного з нас, для України та її сусідів, в тому числі Польщі, в цілому, як і 100 років тому назад, несе Росія, її «русский мир» і зокрема те, що організовано Кремлем в останні роки на окупованих територіях України.  Колись я почув від одного з колег польську пословицю: «Nigdy nie jest tak źleżeby nie mogło być gorzej/ Ніколи не є так погано, щоб не могло бути гірше». Тому мені здається що в наших щоденних проблема, злиднях, побуті і скаргах на все та всіх стосовно того, що зараз твориться в сучасній Україні, багатьом з нас бракує усвідомлення реальної ситуації і  наочного порівняння з тими кому зараз ще гірше. Рівень популізму та надії на легкі, швидкі і безболісні зміни зашкалює. Більшість з нас, на мирній теритії, не усвідомлює, що десь в Україні іде “гаряча” війна, хоча ця війна гібридно присутня всюди, навіть коли ми цього не помічаємо. Не ми її розпочали, але уникнути її нікому не вдасться і раніше чи пізніше кожному треба буде робити вибір – чи він хоче жити в цивілізованному Заході з всіма його плюсами і мінусами, чи повернутись в «русский мир». А для того щоб всім наочно представити всі «прелести русского мира», особливо тим, хто з особистого досвіду не знає актуальну ситуацію на контрольованих Росією територіях України, а також для всіх бажаючих коментувати результати вчорашніх псевдовиборів на контрольованому Росією Донбасі, настирливо рекомендую проглянути фільм українського режисера Сергія Лозниці «ДОНБАС». Кілька днів тому я дивився дану стрічку в переповненому залі конотеатру на Подолі з сиволічною, в контексті змісту фільму «Донбас», назвою « Жовтень»:)). Атмосфера в залі була емційною і напруженою, в деяких моментах окремі глядачі плакали.

Кадри з фільму з: https://beztabu.net/film-donbass-2018-loznicy-stoit-li-smotret-recenziya_n52407?fbclid=IwAR3NQatlCrfmGMcEWq6QGUJ96XD5iXHwuR4l9_fzXd1gqz7A_EosiKYiHWA#

Хто і як би не оцінював цю картину, байдужих в залі однозначно не було. Тому сходіть в кінотеатр, не дивіться цю стрічку на компютері – сприйняття і ефекти не співмірні з аудиторією кінотеатру. На мою думку, цей фільм, в порівнянні з іншими успішними українськими кінопродуктами, дуже мало знаний і розпіарений в нашому суспільстві. А жаль, бо в ньому правда не  тільки про окуповану територію, але і про проблеми всіх нас, в тому числі на «Великій Україні». Як висловився один з кінокритиків – «Дерьма в фильме хватает». Премєра цієї кінокартина відбулась 9 травня 2018 року, фільм знятий за участі кіномитців пяти європейських країн, на 71-му Каннському міжнародному фестивалі «Донбас» отримав приз за найкращу режисуру у програмі «Особливий погляд» та став фільмом-відкриттям цього престижного і авторитетного міжнародного кінофестивалю. Кінокартина С.Лозниці стала номінантом від України на премію «Оскар-2019». Я можу тільки здогадуватись про причини того, чому саме такий якісний і корисний фільм в Україні перебуває в обмеженому кінопркаті (((:…

В мережі вже є кілька, як на мене обєктивних і фахових рецензій на цю кінострічку. Мені наприклад імпонує: https://beztabu.net/film-donbass-2018-loznicy-stoit-li-smotret-recenziya_n52407

Але зараз я хочу повернутись до недільних фейкових виборів на контрольваному Росією Донбасі. Мені здається, що часто-густо, не розуміючи, а часами і звинувачуючи  в колабораціонізмі і непатріотизмі наших співгромдян, які залишились на окупованій території, ми в Україні просто не усвідомлюємо величезний вплив насильства і зброї, накладений на масовану пропаганду і дезінформацію Кремля на суспільно-політичні настрої і поведніку українских громадян Донбасу. Час від часу я маю можливість спілкуватись з колегами і знайомими, які вимушені були залишитись по ту сторону розмежування. На моє запитання: «Как настроения, почему терпите и не возмущаетесь?», я отримую відповідь суть якої можно звести до наступного: « А кому возмущаться и протестовать? Здесь остались одни старики и нищие, у кого нет денег. Все кто имел возможность и деньги, в том числе все наши коррупционеры и бандиты при «бабле», все уехали к Вам, в Украину, Олег Зиновьевич. Некоторые «отсиживаются» в России. А относительно бунтов и протестов – не будет этого. Это Вы там у себя в вашей демократии и бардаке можете майданить и протестовать. Вы, Олег Зиновьевич, просто  не представляете себе практический эффект и влияние на народ человека с автоматом. У нас здесь все просто – чуть, что – «на подвал», а можно и просто пулю в лоб схлопотать. Это так сказать для «особо буйных» и «идейных», а остальные повально смотрят российское и местное телевидение, а сами понимаете ЧТО такой «телевизор» может сделать с нетренированными мозгами обычного человека». Ось так… Все банально просто. Як говориться – «дешево и сердито».

Тому повертаючись до фільму С.Лозниці «Донбас», хочу особливо відзначити влучність всіх представлених в фільмі образів, сцен і персонажів. Окрема подяка за тексти, символи та переконливий і «великий русский язык». Це не фантасагорія, навпаки дуже натуралістично і правдиво.

Кадри фільму з: http://arthousetraffic.com/ua/films/donbas/

 

Окремо зверніть увагу на кількість і поведінку людей зі зброєю. Вони там не на передовій, а в державних установах, лікарнях, побуті. І тут мені мимоволі згадується геніально проста фраза Мао Цзедуна: «Гвинтівка народжує Владу»!  Ми в наших мирних,  демократичних умовах, які часами перебувать на межі «балагану», просто не усвідомлюємо цього банального факту (((.

В контексті вищесказаного і нав’язуючи до вчорашнього, 11 листопада, відзначення 100 річчя відновлення незалежності Польщі та вшанування польських військових, які в далекому 20 тому році спільно з військами УНР боролись з російсько-більшовицькою агресією і гинули під Києвом, хочу зауважити, що ця дата також і привід всім нам, громадянам України, особливо її еліті замислитись над питанням чому на відміну від поляків, українцям 100 років тому не вдалось зберегти свою незалежність, що в результаті привело до Голодомору і багатомільйонних жертв нашого народу. Причин багато і різних, і з цього треба робити практичні висновки адже історія полюбляє рухатись по спіралі і повторюватись. Однак в чому, як на мене, можна бути абсолютно переконаним, що без сильних і шанованих Збройних Сил України, без широкої міжнародної підтримки і стратегічного партнерства, зокрема військового, з нашими друзями і дружніми сусідами до яких я особисто, попри всі так звані «історичні суперечки», перш за все відношу Польщу, Україні самій, один на один, як і 100 років тому, буде важко встояти проти організованої Кремлем агресії «Русского мира».  А як цей «русский мир» виглядає на практиці і як підступно, цинічно та ефективно він діє в сучасних умовах 2014-2018 рр. талановитий український режисер Серій Лозниця дуже влучно показав в своїй кінокартині «Донбас» до перегляду якої я вас настирливо запрошую!

Для інтриги додаю трейлер «Донбасу», без цензури. Так би мовити: «ИЗ ПЕСНИ СЛОВА НЕ ВЫКИНЕШЬ» та «Русский мир во всей красе…. ». Дивіться, аналізуйте, порівнюйте і думаєте про те, що нас всіх чекає, якщо Україна програє свій євроатлантичний вибір і шанс.

 

Олег ДУБІШ

Олег Дубіш

Голова Правління БО «Благодійний фонд Польсько-Українського партнерства», Голова Ради Польсько-Української Господарчої Палати