Спостерігаю за діяльністю нового ООН-івського проекту «Підтримка Дії»

Спостерігаю за діяльністю нового ООН-івського проекту «Підтримка Дії», повна назва Digital, Inclusive, Accessible: Support to Digitalisation of State Services in Ukraine (DIA Support) Project.

Поки що не зовсім зрозуміло у чому полягає його сутність, хоча сама назва вже насторожує.

Назва передбачає безальтернативну підтримку проекту «Дія», не сумніваючись у його доцільності, ефективності та загалом потрібності для українського суспільства. Не ставить під сумнів кваліфікованість виконавців. Погоджується з існуванням одного єдиного шляху цифровізації в Україні. Цементує монопольне право Держави рухати країну у щасливе цифрове майбутнє.

Та і загалом ситуація з «міжнародною технічною допомогою» досить цікава: з одного боку наші «європейські партнери» кажуть, що не приймуть Україну до ЄС тому що влада не виконує вимоги з професійності керівників інституцій, а з іншого боку наглухо ігнорують голос громадянського суспільства та професійної спільноти, які не є владою.

Але це поки лише мої домисли, адже про проект мало що відомо, крім загальних фраз про небачені успіхи «дієвих» (скоріш за все написані ними самими, судячи з лексики та граматики). Зокрема, мене цікавлять люди: хто керівник проекту, хто входить до складу команди, чи мають вони потрібну кваліфікацію. Адже саме люди визначають успіх будь-якого проекту, і ці люди, human resource, повинні мати досить високу кваліфікацію, щоб зрозуміти хто дійсно фахівець, а хто кіберциган з «досвідом надання порад міжнародним організаціям».

І панове керівники проекту, Nginx – це, власне, веб-сервер, а не файервол

Але сьогодні я хотів розказати про те, що проект DIA Support виставив оголошення про пошук двох національних консультантів.

Перший консультант має розробити методологію моніторингу веб-доступності близько 100 державних онлайн-сервісів та ресурсів, плюс надати рекомендації з покращення. Які це будуть ресурси та сервіси – поки не відомо. https://jobs.undp.org/cj_view_job.cfm?cur_job_id=101909

Другий консультант має протестувати налаштування безпеки зв’язності інфраструктури серверів Дії (Diia server infrastructure connectivity security settings), надати рекомендації з покрашення налаштувань та стосовно автоматизації моніторингу налаштувань зв’язності. А ще треба оцінити та протестувати налаштування фаерволів, VPN-ів дата-центру, криптографію, надати рекомендації стосовно відповідних інструментів та їх налаштувань.

Опис вакансії тут: https://jobs.undp.org/cj_view_job.cfm?cur_job_id=101908

Обидві вакансії одразу попереджають, що доведеться тісно співпрацювати з МЦТ та ДП «Дія». Хто не боїться забруднити цим свою репутацію – прошу подаватися. Заздалегідь прощаю)) Але за умови – не прогинатися під хатєлкі «дієвих» і неухильно триматися своєї професійної думки.

Адже якраз для цього я і написав цей текст – щоб якомога більше нормальних фахівців подалися на ці вакансії від UNDP. Бо інакше знов понабирають наближених то МЦТ осіб, кабінетних оналітегів, професійних аферистів-імітаторів зі схожих юсейд-проектів, кварталівців та і просто весільних фотографів. І все буде «як завжди».

А не хотілося б.

Хотілося б, щоб хоча б у одному проекті «міжнародної підтримки України» опинилися справжні незалежні фахівці з кібербезпеки. Профі, технократи, практики. А не оте все.

Можливо, регулярне тицяння «дієвих» пикою у їхню дендро-фекальну конструкцію нарешті наштовхне «міжнародних партнерів» на думку, що шлях цифровізації може бути не тільки той, який педалиться державними невігласами та SMM-чиновниками. Що можуть існувати значно кращі альтернативи, ніж безкінечне заливання євро-доларової води у безкінечну пустелю вискубської пихатості. Що крім чиновництва, в Україні існує досить розвинута професійна кібер-спільнота, яка категорично не погоджується з тим, що робить федоровське МЦТ.

Я б взагалі апропонував Уряду Швеції, який фінансує DIA Support Project, започаткувати проект, який би вивчив можливі альтернативи Дії як єдиному шляху цифровізації в Україні. А їх багато, таких альтернатив. На основах здорової професійної конкуренції «курсу зе-партії та зе-уряду» була хоча б одна альтернатива.

Заодно можна вивчити та систематизувати досвід у цій галузі самої Швеції, а ще Естонії, Голландії, Британії, Швейцарії, інших країн – а як вони діджиталізувалися і чому досі не дотумкали зробити собі Дію. І чому у них е-урядування при цьому працює краще за вітчизняне.

Шкода, що Уряду Швеції начхати на мою думку. Для міжнародних донорів думки навіть ста супер-пупер експертів важать менше, ніж одне слово українського чиновника.

Але знов я відаволікся.

Подавайтеся на ці вакансії, колеги-професіонали, і несіть фахове Слово у заблудлі душі «дієвих».

Bless you.