Свій день народження я вже давно не святкую
Свій день народження я вже давно не святкую.
Тому що не дуже розумію навіщо святкувати те, що настане з твоїм бажанням або без нього. А якщо раптом не настане – взагалі нема про шо говорити.
Пишатися фактом свого народження на цей Світ – якось наче занадто амбіційно.
Святкувати є сенс реальні здобутки, перемоги, досягнення, до яких ти доклав зусиль, застосував силу волі чи якийсь талант і таки отримав бажаний результат.
Єдине шо можу сказати: протягом останніх 365 днів моє життя вкотре зробило різкий неочікуваний поворот. Думаю, протягом наступних 12 місяців тенденція збережеться.
Бо життя – воно таке, бентежить непозбувно.
Як і рік тому, дуже сподіваюся у проміжок між днями народження відсвяткувати нашу Перемогу. Навіть пляшечка припасена. Чи три. Чи п’ять. Чи більше. Тобто буде чим святкувати, якшошо.
А поки я іду проводити інвентаризацію своєї маленької, вкритою пилом колекції різних пляшечок, розкажіть як у вас справи, як пройшов 2023-й, чи було чим похвалитися, про що пожалкувати, що плануєте робити після Перемоги. Бо вона колись неодмінно настане – не може бути інакше, ну от ніяк.
Вселенська справедливість – вона ж десь там існує, вірно?